Франція і французи

  Привіт усім. Я зараз перебуваю у Франції, на самому півдні, в невеличкому місті з багатою історією - Нім(Nimes). Вивчаю французьку мову по програмі Au Pair. Для тих хто не знає, це програма по вивченню іноземних мов, що передбачає проживання в сімї,  допомогу цій сімї у побуті, і  певну виплатою тобі "кишенькових" грошей.

  Отже хотів би вам розповісти про всі тонкощі такої пригоди, і трохи про Францію та її мешканців. Хтозна, може хтось із вас захоче теж спробувати.

Добирався сюди півтори доби, так як їхав автобусом. Спочатку з Мукачева до Кошіце(Словаччина), далі Кошіце - Братіслава, і нарешті Братіслава - Нім. Не обійшлось без пригод. Я пропустив пересадку в Ніцці, так як водії автобуса, - поляки, робили оголошення звичайно ж польською, а я її шось не зрозумів. Отже, поїхав трохи не в тому напрямку, і на кінцевій зупинці, в місті Авіньйон, був змушений шукати спосіб добратися до Нім. Нащастя молоденька касирша розмовляла англійською і повідомила, приємну для мене, новину, що автобус на Нім відправляється за пятнадцять хвилин. Так от, провів у дорозі зайву годину, - і я на місці.

Ну а тепер, розкажу про жителів цієї прекрасної країни. Розказую лише про тих з ким зустрічався і проводив деякий час. Незнаю чому, але це вийшло в мене наче досьє. Отже...

Ерік

  Для мене - типовий француз з легким примісом чогось італійського. На перший погляд спокійна, врівноважена людина. Середній зріст, - що типово для усіх французів, темне волосся, елегантні окуляри, ніс з горбинкою, темні очі, вузьке підборіддя. Американська манера одягатися: кеди, джинси, футболка, деякі аксесуари на руках. Непогана фізична форма, хоча і починає "утворюватися" животик, але для віку біля 45 років це нормально.
  Любить своїх дітей, але дозволяє собі іноді виходити з себе, якшо вони йому перечать чи не слухаються. В цих моментах взривний, і агресивний. Після того як заспокоїться - вибачається, і в знак примирення може їм шось купити, це їх балує і не іде на користь. Взагалі поведінка свідчить про легку неурівноваженість характеру, або всього-навсього про південний темперамент. Не знаю. 
  Любить чистоту і порядок у домі, в деяких моментах занадто. Дозволяє собі називати дітей товстими, і це йому в них не подобається, також може сказати що через них він не може знайти собі дівчину(його дружина померла 3 роки тому), бо вони неслухняні і ніодна жінка не зможе з ними впоратись.
  З задоволенням приймає гостей, не скупий і любить готувати, і це в нього виходить непогано. Музика, якій надає перевагу і яка грає в домі коли приходять гості - джаз, реггі, старий рітм ен блюз. Це мені імпонує.

 Подобається як неквапливо проходить вечеря, майже кожен день, а коли приходять гості - особливо. Вечері передує оперитив, який подається у вигляді легких закусок, чіпсів, горішків, фісташок і таке інше. Ну і звичайно ж не забуваєм про вино. Це все триває близько години, з постійними словами похвали на адресу того ж вина, чіпсів, природи і всього такого. Шо поробиш така французька натура.
  Вечеря складається з якоїсь основної страви, салату і можливо інколи ще з якоїсь другорядної страви, наприклад піцци, чи солодкої дині завернутої в бекон(це смачно, хоч на перший погляд вроді і не совмістимо). Після, подається десерт, це може бути пиріг, пудинг чи просто йогурт або фрукти. Все це під акомпонемент Луі Армстронга чи Боба Марлі, як не дивно обоє задають хороший ритм апетитові.

 Розташований в десяти хвилинах їзди від центру міста. Ніби на окраїні, хоча правильніше буде сказати на узвишші міста, оскільки будинок знаходиться на пронизаній безкінечними серпантинами горі. Сусід від сусіда розміщенні не поряд, а - над, це не заважає нікому. Сусідів, при бажанні можна навіть взагалі не помічати. Усюди ростуть сосни чи кіпариси, чи шось у цьому роді, хвойні.
  По тутешнім міркам будинок не з найбагатших. Компактний, в хорошому стані. Притаманний усім спорудам цього регіону плоский дах з червоною черепицею, розсувні вікна-двері виглядають у двір із приймальні, столової та кухні. Перед ними тераса, обвита якимось різновидом декоративного винограду. Безумовно присутній зелений газон і басейн, ну і ще що треба для відпочинку - стіл і стільці, лежаки, мяка частина. "Зелена" огорожа відділяє двір по периметру, симетрично по відношенню до виходу з вітальні ростуть дві пальми. Сама тераса вимощена великою піщаною плиткою, а навколо басейна підлога із якогось екзотичного бразильського дерева.
 В домі сім кімнат, хоча по великому рахунку, лиш пять, оскільки вітальня, столова і кухня плавно переходять одна в одну. Три ванні кімнати, по одній на кожному з двох поверхів, і ще одна у спальні господаря.
  Вітальня простора, з високою стелею і грубими колодами на ній. Зона відпочинку, що складається з мякої частини у формі літери "Г", журнального столика та великої "плазми", відділяється деревяною підлогою, решта ж - плитка. На невисокому столику, музична апаратура, тобто колонки, підсилювач, вініловий програвач, пластинки. Кілька ступеньок нижче приводять в столову, хоча за призначенням вона рідко використовується. Великий прямокутний стіл, обдянуті шкірою модерні стільці і стара шафа, в якій зберігаються різні неповсякденні речі, тобто дорогий посуд, колекційна холодна зброя і таке інше. Поруч досить простора кухня із усім необхідним інвинтарем.
  Спальня господаря не дуже простора, по середині широке деревяне ліжко, за ним - напівстіна, яка відділяє іншу частину кімнати, де розташована ванна, ванний столик і душова кімната.
  Нагорі, куди ведуть спіралеподібні сходи, дві дитячі кімнати і ванна.
  Як же не згадати про підвал, адже у Франції підвал це завжди винний погріб. Колекція тут може і не дуже багата, але досить обємна.
 Інтерєр, взагальному, виконаний у такому собі поєднанні модерного і класичного. Стіни прикрашають роботи художників авангардного, імпресіоністського стилів, і поряд із цим меблі можуть бути старовинні, стилю позаминулого сторіччя.
  Впринципі, будинок для сімейного життя непоганий.

  Привітливий господар шато в Провансі, винороб у сьомому поколінні. Високий, дужий, спокійний, схоже ніколи не виходить із себе. Не любить хвалитися - для француза це рідкість. Не прагне показати шось іншим, утерти носа, шато не в ідеальному стані, але не занепадає. Десяток гектарів виноградників поруч, оливкові дерева і кущі лаванди. В своєму магазинчику продає вино, ковбасу, морозиво, спеції і воду власного виробництва. Типовий селянин.
  Четверо дочок, віком від 1 до 8 років. Бігають по дворі босі, брудні, нечесані. Мати малих - американка, схоже давно вже звиклася із сільським життям, теж не дуже слідкує за собою. Що вразило - годувала найменшу за столом (стіл старий, камяний), і клала їй шматки їжі прямо на не ідеально чистий стіл, які та із задоволенням їла. Спочатку не сподобалось мені це, ала згодом я помітив, що діти щасливі, життєрадісні і здорові, а це - найголовніше.
  Дружина вагітна пятою дитиною, вроді це буде хлопчик, неймовірна радість для них. Нарешті хлопчик!
  Його старий батько, худощавий, працювавший важко ціле життя і який схоже відійшов від справ, але намагається допомогати, показати шо ще шось може. Схожий на старого із фільму "Хороший рік". Мати теж намагається здаватися молодою - манікюр, капелюшок, читання модного журналу... справжня французька мадам.
  На столі красувались страви такі, можна сказати, брутальні як на францію, здоровенний шматок мяса запечений у духовці, наскільки я зрозумів то була дичина, хліб, вино і трохи більш вишукана страва з дарів моря. На десерт Шарлотка з фруктами і шоколадний пиріг.
 Це був обід який поступово і повільно перелився у вечерю, супроводжений годинами приємних розмов, яких я нажаль не розумів.

  Таких людей я називаю стовідсотковими. Зразу кинулась в очі ідеальність як дому і подвіря, так і його зовнішнього вигляду. Мужчина віком 60 років, невисокий, можна навіть сказати маленький. Ідеально зачесане волося, окуляри, гладко вибритий(хоч це був вечір, мабуть спеціально побрився перед приходом гостей), навіть нігті підпилені. Біла сорочка без воротника з шнурочками, білі шорти, шкіряні туфлі-мокасіни на босу ногу і якісь індіанські прикраси на шиї і запясті. Чудова форма як для такого віку, помітна засмаглість.
  Будинок хоч і в селі, - не показував признаків сільської роботи, все чисто, акуратно, з живності лиш біля двадцяти кішок, спочатку така кількість навіть шокувала. Господар прагнув показати себе з найкращого боку, прислужуючи, пропонуючи різні напої, тобіш, віскі, лікер, вино, та різноманітні закуски з осетриною, чорною ікрою, та іншими делікатесами. 
  Знову, на моє велике задоволення,  в дворі лунала музика в стилі джаз, перемішуючись, іноді, з пресліївськіми повільними баладами.
  Дружина Жана, десь 55 років від народження, трохи повнувата, з приємним обличчям і таким же характером. Судячи з усього вже роками "видресирувана" чоловіком поводитись так прислужливо, і більше того, здається уже і сама переконана шо так і має бути. Він же здався трохи егоїстичним, таким собі паном, тобто мсьйо. Але це далеко не погано, інколи лишня скромність навіть дратує, а йому було чим похвалитись. Фінальним штрихом образу, стала люлька, яку він закурив уже коли темніло, це придало аристократичності йому самому, а прохолодному вечірньому повітрю - аромат хорошого тютюну.

далі буде...