Живуть як свекруха з невісткою
Православне Закарпаття Блог для тих, хто вірить та хоче вірити. Інтернет-видання "Православне Закарпаття"
Якщо, читаючи заголовок, ви подумали про позитивні, хороші відносини між героями багатьох анекдотів – вітаю, адже ви із числа тих одиниць, яким особисто не довелося відчути життєвого негативу живучи в новій сім‘ї. Проте, багато молодих подружніх пар починають сварки саме через невдалі відносини між батьками, або одним із батьків, та «свіжоспеченими» дітьми через шлюб їхніх доньок чи синів. Незабутній твір Івана Степановича Нечуя-Левицього «Кайдашева сім‘я» неначе оживає у наш час, хоча з новими «декораціями» та способами «допекти» одне одному.
А починається все з чого? Правильно – із щасливого дня весілля, коли молода дівчина-жінка чи молодий чоловік переступають поріг нової для них родини, де вони – не будь хто, а невістка чи зять. Якби під час сварок люди мали нагоду переглянути своє життя як фільм, але тільки з моменту сварки і назад до весілля, вони б могли згадати радісні, закохані обличчя молодої пари, красиві вбрання, дорогі чи, навіть, шикарні автомобілі… Куди ж все поділося? Весілля – це тільки театр, чи запорука такого ж щасливого сімейного життя? Це – фінал чогось, чи насіння, яке ще має прорости?
Як де, але за деяких обставин здається, що весілля – це заключний день щасливого життя, адже потім життя стає просто нестерпним. На превеликий жаль, серед православних сімей таке не рідкість. Звідки я про це знаю? На розмову до православного священика приходять саме православні свекри та свекрухи, тесті та тещі, невістки та зяті, більше половина з яких жаліються одні на одних: то свекруха не така, то невістка не догодила, то зять не достатньо заробляє, і т.д. Не можу не привести анекдот, від якого інколи не сміятися, а плакати хочеться. При зустрічі дві давні подруги розмовляють: «Моя дочка вийшла заміж дуже вдало: їй зять на підносі кожного ранку каву в ліжко приносить! А син оженився з такою фурією, яка кожного ранку вимагає, щоб він їй каву в ліжко приносив!» Хтось посміється з цього анекдоту, а комусь і гірка сльоза скотиться.
То ж у чому річ?
Причин для сварок є безліч. Розглянути всі – просто не можливо. Особливо важкою стає ситуація, коли мама починає ревнувати свого сина-улюбленця до невістки (буває і таке!), через що починає розповідати синові всілякі нісенітниці про його дружину, а особливо, як вона (невістка) не поважає її (маму) і просить сина прийняти міри. Звичайно, бувають ситуації, коли мама доречно підкаже шлях виправлення ситуації, при чому право вирішувати користуватися її рекомендацією чи ні залишає за сином і невісткою. Та чи багато таких прикладів знаєте ви? Найбільше сварок стається через те, що батьки молодої подружньої пари не рекомендують, а вимагають, щоб все було саме так, як кажуть саме вони, адже вони - батьки! А скільки таких прикладів знаєте ви?
Вирішувати проблеми потрібно, з християнської точки зору, в дусі любові та поваги. Але ж для позитивного результату такі умови потрібно прийняти обом конфліктуючим сторонам, а не тільки вимагати одне від одного бути християнином. Ось якби старші вчили молодших просити пробачення один у одного та пробачати, дякувати один одному, радуватися успіхам один одного, допомагати один одному та ще й долучити до цього щиру молитву, тоді молоді сім‘ї мали б з кого і з чого брати хороший приклад. Чому я звертаю увагу на старших в першу чергу? Хоча б через те, що як старші, вони вже мають досвід. Зрозуміло, що досвід може бути різний. Але ж мудрі батьки покажуть дітям позитивні шляхи життя, шлях з Богом не тільки на вустах, а і в реальному житті.
Якщо по-доброму не виходить
Цінуйте своє здоров‘я і фізичне і духовне. Швидких рішень для таких проблем не буває! Тому запастися потрібно терпінням, а з іншої сторони – обов’язково озвучити свою думку про ситуацію, яка склалася в сім‘ї. Інколи необхідно просто переїхати на іншу квартиру, кудись далі від проблемних батьків або проблемних дітей хоча б на якийсь час, щоб розібратися із своїми почуттями та переживаннями. Хоча, це не завжди буде виходом із ситуації.
Втім, слід пам‘ятати, що одружені чоловік і жінка – нова сім‘я, яку злучає сам Бог! І ніхто не може розлучати цю Богом благословенну малу церкву. Ми ж християни! Якщо ми вважаємо себе християнами, тобто послідовниками Христа, Його вчення і Його життя, тоді й жити потрібно відносно нашої віри. Ні в якому разі не можна дозволяти собі ображати одне одного викриками, лайками та словами, яких немає у нормальному словнику. Ми ж християни! Потрібно надати можливість висловити своє бачення вирішення конфліктної ситуації обом сторонам. Дозвольте собі просто поговорити одне з одним – це допомагає. Виглядає, що ми вміємо тільки сваритися, а говорити – ні. Інколи потрібно просто потерпіти одне одному, а потім попросити пробачення та простити не лицемірно. Ми ж християни! А найкраще буде, коли батьки та їхні діти з самого першого дня – дня весілля – сприймуть як аксіому, що зароджується нова сім‘я, яка матиме свої злети і падіння, а наш батьківський обов’язок буде мудро оцінити обстановку та підставити своє плече чи простягти руку допомоги, а не засуджувати кожен зроблений зятем чи невісткою крок.
Мудрість – це, напевно, головна чеснота, яка є запорукою щасливого життя у сім‘ї. Без неї не можливо прийняти потрібного рішення. Давайте будемо просити мудрості у Бога, особливо тоді, коли відчуваємо, що її нам недостає.
