Через виборчу урну

Одна з болючих для підприємців і підприємств проблем, про яку говорять роками, але ніяк не вирішать – переформатування законодавства щодо оподаткування, зокрема, стосовно збитковості. Погано й комерційним структурам, і чиновникам, які змушені на них впливати, щоб зібрати заплановані, і щороку більші, кошти до бюджетів різних рівнів, невесело й з видатками, які б мали забезпечуватись такими надходженнями. Чому діє таке «зачароване коло» і які можливі напрямки виходу з нього – знає людина, за керівництва якої обласні податківці перестали бути карателями, а почали допомагати бізнесу – Тетяна Шаповалова. Збиткові – «праві» й «ліві» Коли йдеться про зростання економіки України, дехто скептично посміхається: мовляв, яке зростання, якщо життєвий рівень більшості людей не поліпшується? І передусім це стосується пенсіонерів, багатодітних сімей, працівників освіти, культури, тобто тих, чиє матеріальне забезпечення залежить від державної підтримки. Пояснення чому так відбувається доволі просте: значна частина української економіки перебуває в «тіні». Одна з характерних рис цього явища — значна кількість збиткових або малоприбуткових підприємств. Тобто, підприємство, маючи значний товарообіг, звітує про від`ємне або нульове значення об`єкта оподаткування. Зрозуміло, що кожен підприємець може опинитися в такому становищі -- через певні прорахунки у маркетингових дослідженнях ринку, низьку кваліфікацію виконавців чи недотримання партнерами угод і, врешті-решт, через фінансові труднощі, підприємство, замість очікуваних прибутків, починає приносити самі лише збитки. За умов ринкової економіки у нормальному конкурентному середовищі це явище досить типове. Крім того, підприємства, які освоюють інвестиції, за час вкладання коштів (будівництво, придбання обладнання, навчання працівників) теж можуть бути збитковими. Не слід забувати й про підприємства і навіть цілі галузі, які після розвалу СРС� залишилися з громіздкими основними засобами, технічно застарілим обладнанням. Колись вони мали серйозну державну підтримку і не зуміли перебудувати свою діяльність відповідно до нової економічної ситуації. Ці підприємства є реально збитковими з об’єктивних і суб’єктивних причин. І для поліпшення їх діяльності треба вживати відповідні заходи, наприклад, залучати додаткові резерви чи ресурси, звільняти керівництво, змінювати профіль діяльності або ж ліквідовувати підприємство. Однак, за останні роки значно поширилися випадки навмисного ухилення від сплати податку на прибуток. При фіктивній збитковості доходи від підприємницької діяльності спрямовують в «тінь». Ця практика стала небезпечною. Дуже часто розрахунки у справжніх цінах між підприємствами проводяться готівкою, а у звітності відображаються умисно занижені показники. Для «тіньового» сектора типовим є перекручування звітності, відсутність документального оформлення фінансово-господарських операцій або приховування цих документів. Словом, оподатковуваний прибуток нині легко мінімізувати і масштаби таких операцій зростають. Державний та місцевий бюджети через це втрачають суттєві суми. «Гроші на бочку!» Нині держава спочатку визначає, скільки зібрати податку і перекладає ці плани на плечі підприємств, причому дуже нерівномірно. Сьогодні перед податківцями ставляться завдання вимагати сплату податку на прибуток в розмірі одного відсотка від обороту, але при діючій зараз законодавчій базі це неможливо. І тут уже працює або адміністративний метод, або договірний. На розширеному засіданні колегії ДПА України за результатами роботи у 2006 році перший віце-прем’єр, міністр фінансів Микола Азаров відзначив неякісну роботу Державної податкової служби з виявлення фактів явного зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток та дав вказівку вжити заходів і відзвітувати про виконану роботу. «Схеми ті ж, що й п`ять років тому», — сказав Азаров. А отже податківцям треба знову застосовувати адміністративний тиск, ховати збитки, просити і вимагати авансові платежі, нарощувати переплати по податку на прибуток, які по Україні на кінець 2006-го до початку року й так зросли на 17,2%, використовувати інші схеми впливу на бізнес. При цьому варто не забувати, що у 2004 році Майдан став можливим як всенародний протест великою мірою завдяки середнім і дрібним підприємцям, яким набридло прогинатися під адміністративним тиском і лягати під прес контролюючих органів. Як зарадити? Збитковість та малоприбутковість платників можна здолати як явище через цілу низку змін у нормативно-правових документах. Неврегульованість, протиріччя, інколи зовсім протилежні тлумачення різних законів, постанов, інструкцій, наказів і вказівок дозволяють платникам податків створювати штучну збитковість, мінімізувати податок та оскаржувати у судах рішення податкових органів щодо нарахованих сум. Основним напрямком реформування податку на прибуток має бути спрощення шляхом: -- приведення бухгалтерського та податкового обліку до єдиних стандартів (такий пункт є у Концепції податкової реформи); -- перегляду Закону України «Про податок на прибуток» в частині витрат, які можна відносити на валові витрати (напевно, доцільніше перелічити витрати, які не можна відносити на валові). Це дасть можливість зменшити кількість зловживань та полегшити контрольну функцію податкових органів; -- розповсюдження загальної системи оподаткування прибутку суцільно на всіх суб`єктів господарювання та поступова відмова від паралельного функціонування спеціальних систем оподаткування (спрощеної системи оподаткування за єдиним податком, фіксованого сільськогосподарського податку). Це дасть змогу не допустити їх використання для схем мінімізації та схем оптимізації податкових зобов`язань; -- запровадження стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом використання принципу прискореної амортизації; -- розроблення механізму поетапного зниження ставок податку з метою стимулювання реінвестування прибутку; -- обмеження обігу готівкових коштів. Звичайно, всі ці зміни треба прискіпливо вивірити, чітко виписати, законодавчо затвердити. Але ж хіба до того нинішнім урядовцям і депутатам? Вони переймаються боротьбою за повноваження і доступ до ресурсів, тоді як Президент України Віктор Ющенко поступально намагається поліпшити умови для бізнесу. І бізнесу не одинаків-багатіїв, які воліють не згадувати про реалії заробітку свого першого мільйона, а про чесні і прозорі можливості для кожного українця. Тільки якомога швидші вибори, прихід, нарешті, конструктивних законодавців і чесних чиновників виконавчої влади дасть найбільш необхідне підприємцям – стабільність і зміни в законодавстві, які стимулюватимуть працювати і сплачувати податки чесно.