„Минулий рік провалили, та вже в цьому є здобутки”

Кортовий (або як ще кажуть „великий”) теніс має в краї давні й добрі традиції. Однак цей динамічний і не дешевий вид спорту мусить мати дуже добре підґрунтя для розвитку в сучасному світі. У нас сталося так, що вже кілька років (після завершення ігрової кар’єри ) похвалися. Приємним виключенням із сумного правила є хіба що Анетта Ленарт та юна Вікторія Бонь, імена котрих чуємо якщо і не найвищому, то хоча б на всеукраїнському рівні. Ми запитували в чому причина негараздів і чи є надія на покращення в елітному спорті людину, котра виконує обов’язки директора федерації тенісу Степана Негера. —Чому минулий рік майже випав для закарпатського тенісу, а досягнення, навіть наймізерніші, можна перерахувати на пальцях однієї руки? —Справді, 2006-й можна назвати провальним через декілька причин. Зокрема невдачі, які спіткали нашу єдину зірочку в жіночому тенісі — Анетту Ленарт. Нових імен натомість було відкрито мало, і лише Вікторія Бонь із Тячева та Георгіна Федосенкова показали стабільно хорошу форму. Перша, до слова, виборола кілька медалей як в парному так одиночному розрядах. —Які саме негаразди були в Анетти і чи є в неї перспективи у дорослому тенісі? —Майже весь минулий рік її переслідували травми та хвороби. Сучасні тенісні правила досить жорсткі й пробитися на серйозний рівень не так і просто. Якщо маєш невисокий рейтинг, або не виступав довгий час, то мусиш пробиватися в основну сітку будь-якого пристойного турніру через сито кваліфікацій, граючи вже у перших раундах із фаворитами. Тож лише подекуди в темних конячок (як українка Бондаренко) є шанси на перемогу. От і Анетта вже в лютому 2007 на першості України мусила пробиватися нагору, зупинившись на стадії 14: в матчі за вихід до півфіналу відмовилася продовжувати зустріч через хворобу, яку підхопила вже під час довготривалого змагання. —В Анетти є добра зміна — Вікторія Бонь, а от в чоловіків після Сербайла майже нікого й не було... —Вікторія виступає у віковій категорії тенісисток „до 14 років”. І дійсно має перспективи: торік виборола срібло та бронзу першості України, а вже цього року навіть покращила результат — 2 срібла. Її прогресу завдячуємо здебільшого тренеру — Віктору Павлишинцю. Щодо чоловіків, то тут конкуренція ще сильніша навіть у молодших вікових групах рейтингу України, тож слабші витісняють дуже швидко. Ще за часів Сербайла були перспективні Мигалко та Долинич. Останній якраз через конкуренцію перекваліфікувався на сквош (тзв. "теніс в кімнаті” — спортсмени намагаються вдарити м’яча об стіну так, щоб унеможливити прийом м’яча суперником. — Авт.), виїхав до Києва і за недовгий час вийшов на міжнародну арену! —Як підготувати справді добротного тенісиста в Україні? Треба мати хорошого тренера, дієву федерацію, гроші на „виїзди”, талант? —Все разом, однак натяк зрозумів. Не знімаю з себе відповідальності — можливо федерація таки й не допрацьовувала, й критикувати мене є за що. І все ж така справа не робиться однією людиною — ніяких сил не вистачить. Ми поки що є пріоритетним видом для спортивного управління, однак якщо не буде відповідних результатів... Хотілося б також активнішої участі в процесі віцепрезидента Сергія Мошака. Щодо першої частини запитання, то відзначу, що аби стати тенісистом треба передовсім займатися двічі на день по кілька годин, виробляти в собі ігрове чуття і часто виїздити на турніри. —Як працює ДЮСШ з цього виду? —Загалом в „Юності” працюють з дітьми від наймолодших (6-річних) сім спеціалістів: 5 ОДЮСШ та двоє при ДЮСШ №1. Заняття відбуваються тричі на тиждень. Щодо старших і дорослих тенісистів, то їм необхідно мати кожному по наставнику і спаринг-партнеру. Приміром Анетта займається в нас, Георгіна Федосенкова — в угорському спортивному клубі, Вікторія — в Тячеві... —Приїжджі відзначають, що в нас є хороші умови для проведення тенісних змагань і відповідно розвитку цього виду... —Маємо надію на відкриті корти „Авангарду”, які нині на реставрації. Сподіваємося, що й „грунт” „Юності” перестане пустувати: шукаємо спонсорів та людей, котрі б надали допомогу в наведенні там ладу. —В краї традиційно проводилося багато турнірів. Торік їх стало менше? —Не зовсім. Відпав кубок України: національна федерація вирішила, що взимку таке змагання проводити не доцільно і перенесла його на літо, однак вже в інше місто. Натомість в Ужгороді було проведено один з турів в формуванні національної збірної. До речі, домашній раунд Георгіна Федосенкова (вікова груп „до 16”) виграла, а за підсумками року посіла 4 місце і ввійшла до складу національної України, котра нині проводить тренувальні збори в Єгипті. Також всеукраїнські змагання — меморіал Гагера—Мозера — вирішено було проводити лише серед ветеранів. Цього року зробимо вже повномасштабний турнір. До того ж традиційно в нас відбувається першість країни серед тенісистів до 16 та до 18 років. Ростислав Рогожа "Сарий Замок "Паланок"