Олег Сліпецький: "Ми не можемо створювати крайовий стяг "з чистого аркуша"

Закарпатська область належить до тих регіонів України, які мають давню історію використання територіальних (комітетських) і муніципальних (міських, містечкових і сільських гербів та прапорів). Проте історія розпорядилася так, що на сьогоднішній день край не має офіційно затвердженого стяга. Дозволю собі поділитися із читачами власними міркуваннями з приводу того, яким би хотілося бачити і яким критеріям має відповідати прапор Закарпаття. По-перше, на мій погляд, мають враховуватися місцеві історичні традиції використання гербів та прапорів. Ми не можемо створювати файовий стяг "з чистого аркуша". Не ми перші прийшли на цю землю. Вона існувала до нас і буде існувати після нас. Ми не безбатченки, а продовжувачі традицій своїх предків. Зрештою, врахування історичних традицій, намагання опертися на них є однією із ознак цивілізованості в сучасному світі. Саме тому мають бути відсутні особисті чи політичні амбіції, інші непривабливі у цій ситуації мотиви. На врахування традицій минулого при творенні прапора краю спрямовує нас і діюче в державі законодавство. Так, частина 1 статті 22 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні", прийнятого 21 травня 1997 р., передбачає, що територіальна символіка повинна відображати:"... історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції". Під цим кутом зору треба розглядати і тезу про те, що стяг Закарпаття має слугувати консолідації жителів області, а не їх роз`єднанню. По-друге, стяг Закарпаття має вирізняти його серед інших областей України, а також державних і регіональних прапорів якщо не всіх країн світу, то хоча б наших найближчих сусідів: поляків, чехів, словаків, угорців, румунів. Саме так вирізняє Україну її Державний прапор. Само собою зрозуміло, що крайовий стяг не може повторювати жоден із прапорів населених пунктів, уже прийнятих у нашій області. Отже, має бути унікальним (неповторним). По-третє, наш прапор мусить бути гарним з художньо-естетичного погляду, милувати око і втішати душу. По-четверте, стяг Закарпаття повинен відповідати законам теоретичної вексилології (прапоро-знавства). Вексилологія (від латинського слова "уехіїїит" — знамено і грецького "логос" — наука) — це спеціальна історична дисципліна, яка вивчає прапори: походження, розвиток, оформлення та використання, подає правила, яких треба дотримуватися при їх створенні. Справу полегшують методичні рекомендації з питань територіальної та муніципальної геральдики і прапорництва, розроблені Українським геральдичним товариством — провідною науково-дослідною та культурно-просвітньою інституцією України в цій галузі. Отже, символіка територіального прапора може мати самостійне значення, або ж бути пов`язана із гербом. У другому випадку вона: а) повторює гербовий малюнок без щита; б) має кольори та окремі елементи герба; в) несе зображення герба у щиті. Як відомо, четверта сесія Закарпатської обласної ради народних депутатів XXI скликання 18 грудня 1990 р. прийняла рішення про герб Закарпаття. Ним став колишній герб Підкарпатської Русі, схвалений Народними зборами Чехословацької Республіки ЗО березня 1920 року. Значить, тим із учасників конкурсу, котрі вирішать на обласному прапорі розмістити герб, треба відштовхуватися саме від нього. Далі. У стягах використовуються ті кольори, які присутні на відповідних гербах. Розширення гами барв прапора можливе за рахунок металів, що вживаються у гербах. Такими металами є золото і срібло, які у прапорах передаються жовтим та білим кольорами. Таким чином, для стяга Закарпаття можна використати синій, жовтий, білий та червоний кольори. Авторам проектів не варто прагнути до розміщення на прапорі краю символів (чи кольорів) усіх (або декількох) національностей, які тут проживають. У першому випадку це дуже перевантажить стяг. У другому — завжди хтось залишиться обійденим чи ображеним, бо важко буде пояснити критерії, на основі яких відбиралися певні національності. До того ж, у територіальних прапорах України законодавчо не допускається використання символів і атрибутів сучасних іноземних держав і таких, що вже не існують. Оскільки в Україні для територіальних стягів історично було характерним співвідношення ширини до довжини як 2:3, таким за розмірами мав би бути і прапор Закарпатської області. При цьому прапор області не може бути більшим від Державного. Положення про проведення конкурсу на створення проектів прапора Закарпатської області передбачає, що учасники поряд із його ескізом подають і пояснювальну записку до нього. Основу її має скласти блазонування (описання, тлумачення і пояс-нення) запропонованого прапора. Воноупевній послідовності коротко і точно повідомляє всі дані про стяг на єдиному міжнародному рівні. Ось чому правильний опис прапора гарантує його правильне розуміння та адекватне відтворення у всьому світі. При блазонуванні стяга насамперед вказують на його форму (прямокутний, квадратний, трикутний і т.д.), потім на ділення — розсічений (смуги йдуть вертикально), пересічений (смуги розташовані горизонтально) або скошений з правого чи лівого боку (поле розсічене по діагоналі). Якщо прапор містить декілька барв, то при вертикальному розміщенні смуг спочатку називають колір смуги біля древка, далі тих, що слідують за нею. При горизонтальному розташуванні смуг перерахування здійснюють зверху вниз. Ось чому Державний прапор України синьо-жовтий і аж ніяк не жовто-синій (чи жовто-блакитний). Наступний крок — вказівка на зображення, розміщені на прапорі: в першу чергу називається їхнє місце розташування (в центрі, у кряжі), а потім те, що вони собою являють (герб, емблема, символічний знак, фігура). Опис герба Закарпаття відомий, тому вкажемо лише на ті правила, які треба враховувати при блазонуванні інших зображень. Сторони прапора визначають так само, як і герба — з боку носія герба, а не з боку глядача. Отже, сторона, яка для глядача є лівою, у геральдиці та вексилології вважається правою і т.д. Якщо зображень декілька, то вони описуються зверху вниз і з правого (вексилологічно правильно) боку наліво — подібно до того, як ми читаємо рядки в книзі. Треба уникнути всіляких "оригінальностей" і "екстравагантностей" при внесенні та розташуванні емблем і фігур, а також створенні загальної конфігурації прапора. В цих питаннях необхідно дотримуватися історичної традиції, форми і загальноприйнятої структури, даючи простір лише ідейному змісту. Олег СЛІПЕЦЬКИЙ, старший викладач кафедри нової і новітньої історії та історіографії УжНУ "Закарпаття онлайн"