Дім для собак

«Ратуша» вже писала про проблему засилля в місті бездомних собак, що, до слова, є характерним і для інших регіонів України. За різними підрахунками, в Ужгороді їх налічується від 1,5 до 2 тисяч, а торік за медичною допомогою звернулися 340 покусаних ужгородців, 38 були госпіталізовані. Влада зважує рішення: у поточному році кількість бродячих собак зменшити на 50 %. Активістами руху за наведення порядку з бездоглядними тваринами у місті є благодійна організація «Допоможи другу». Валентина Бохінюк за освітою фізик, член БГО «Допоможи другу». Незважаючи на те, що життя багатьох її знайомих стало де-інде вподібнюватися до... собачого, безпритульними «братами нашими меншими» займається від 1991 року. Каже, що за цей час з допомогою добрих людей прилаштувала (переважно по прилеглих селах) близько трьох сотень собак. Для КАТП, яке знищувало бродячих псів, відловлювання гицлями однієї «шавки» обходилося в 37 гривень. Жорсткими методами, за словами Валентини Сергіївни, протягом 2005 року було відловлено 1200 собак (410 людей покусані). Наступного року в лютому прийняли Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження». БГО «Допоможи другу» виступила з протестом проти «будки» (собачого карального «воронка») й від 1 квітня «будка» їздити містом перестала. Торік, за словами Валентини Бохинюк, було відловлено й знищено всього 153 собаки. Ентузіасти цієї благодійної організації — любителі собак, що проблемою собачого притулку переймаються від жовтня 2005 року — почали пошуки ділянки під «собачий дім». Чергову заяву з понад тисячею підписів під нею (попередні не раз зникали в кабінетах чиновників) було належно оформлено тільки коли головою міста став Сергій Ратушняк. За місця можливого розташування собачого притулку активістами організації вказувалися райони заводу «Ужгородприлад» а також вулиці Загорська, територія біля ДТСААФ. Зрештою їм запропонували ділянку в районі вулиці Ужанської поблизу циганського табору. Члени організації зізнаються, що виключно власними силами освоїти її не зможуть. Туди дістатися практично неможливо, не кажучи вже про вивезення на сміттєзвалище, вирубування чагарника й латання дірок у наявному там паркані... Валентина Сергіївна згадує, як раніше їх зустрічали з неприхованим здивуванням: мовляв, вам більше зайнятися нічим, окрім як порятунком бездомних собак? Або ж сприймали як таких собі «нових бізнесменів», охочих підзаробити в «собачий» спосіб. Добре, що тепер про проблему бездомних собак заговорили як про загальноміську, вирішити яку можна тільки спільними зусиллями. Позиція міської влади не схожа на попередні «кавалерійські атаки»: виїхала «будка», по-варварськи вбила понад тисячу собак — і на цьому все! Слушною є думка заступника міського голови Володимира Симулика про збереження певної популяції собак для того, аби не спровокувати засилля щурів. Ентузіасти БГО «Допоможи другу» підтримують перспективу створення комунального підприємства, яке буде займатися «собачими» питаннями, й цілковито готові підтримати владу в тому, що основну роботу виконуватимуть саме члени організації. «Ми виступаємо також за те, щоб власне відловлювання собак проводилося або безпосередньо нами, або за нашої присутності, під нашим контролем, тобто контролем громадськості», — каже Валентина Сергіївна. Вона розповіла, як за попередньої влади замість захоронення у скотомогильниках, трупи вбитих собак просто накидували купами на звалищах... Упродовж тривалого часу намагається вирішити питання про створення такого місця головний ветеринарний лікар Ужгорода Юрій Сенинець. «На сьогодні ми ще далекі від реалізації нашої головної мети — створення притулку для собак. Фактично намагаємося, кажучи образно, кружкою вичерпати ріку, — каже голова БГО «Допоможи другу» Віра Романова.— Власних коштів у нас вкрай мало, а як благодійній організації дати їх нам місто не може. Працюємо переважно на ентузіазмі. Чоловік сім — це ядро нашої організації, вони лікують собак на вулиці, приводять їх додому, та ще тридцять готові допомагати в цьому. Скажімо, треба провести цуценяті операцію за 50 грн. знаходимо на це кошти і лікуємо. Неможливо уявити нашу організацію без таких щиросердних людей, як педагог Олена Іванівна Сас, яка зібрала у ЗОШ № 1 дев’ятсот гривень, що наразі становлять чверть коштів на рахунку організації. БГО «Допоможи другу» на сьогодні нараховує 150 людей». Ентузіасти організації зізнаються, що не знаходять відповіді передусім на питання: чому, намагаючись зробити справу, спільну для всіх, змушені з власної кишені оплачувати все, починаючи з підготовки необхідних документів, адже йдеться не про відкриття бізнесового закладу, якогось готелю для собак? А тому сподіваються на співучасть усіх міських організацій, закладів, установ, зацікавлених у виваженому, діловому й гуманному (як для людей, так і для безпритульних тварин) наведенні порядку з бездомними собаками. Людмила Сушко "РІО"