Рік по виборах

Пройшов майже рік з часу останніх виборів в Україні. В емоційному плані, якщо зважити на тон газет, журналів, теле- і радіо передач, інтернет видань, його можна охарактеризувати роком розчарувань. Причому для всіх учасників політичного процесу. Розчаровані прихильники В.Ющенка та «Нашої України». По-перше, самою поразкою на виборах, а по-друге, тотальними невдачами у переговорних процесах, що повільно, але неухильно витісняло «Нашу Україну» в опозицію, а Президента обмежувало у владних повноваженнях. І тепер, здається, нашоукраїнців доведено вже до тієї межі, коли за нею втрачати нічого і тому перспектива дострокових виборів вже не здається такою примарною. Розчаровані симпатики Ю.Тимошенко, коли така бажана для них влада вислизнула з рук буквально в останню мить і БЮТ в черговий раз змушений був перейти в опозицію. Причому це потягло за собою серйозні внутріпартійні проблеми, коли частина депутатів, особливо із середовища бізнесменів, які купували місця в списках заради конкретної влади, опинилися в надзвичайно незручній ситуації. І як на державному, так і на місцевому рівнях почали пошуки більш зручного «даху». Щоб пригасити цю епідемію, Ю.Тимошенко й перетворилася в найпалкішу прихильницю імперативного мандату і нині , в основному , заклопотана тим, як вберегти від розповзання свою структуру. Поки їй дуже допомагає особистий високий рейтинг, однак без гучних акцій триматися на плаву буде важко. Тому пані Юля залишається найактивнішою провідницею ідеї дострокового розпуску парламенту. Розчаровані й прихильники В.Януковича, хоча здається всі зовнішні перемоги по завоюванню влади за ними. Однак не вдалося та й не могло вдатися реалізувати головне передвиборче гасло «Регіонів» - «Покращення вашого життя вже сьогодні». Навпаки, навіть при сприятливій зимі, різке подорожчання тарифів, зростання інфляції, заморожування росту заробітної плати серйозно вдарило по рейтингу партії влади, який за півроку впав на 7-8%. І жодних аплодисментів М.Азаров навіть силоміць видавити із журналістів не може, попри переможні реляції. Бо 15% зростання ВВП, якщо навіть й має місце, то осідає в кишенях олігархів і людям до цього діла немає. Тим більше, що насправді це більше паперовий ріст, бо левова його частина відбувається за рахунок зростання цін. Таку політику ми вже проходили у 2004 році, коли за рахунок створення тепличних умов для обраних підприємств (пільгове оподаткування, державна підтримка) ми мали ріст показників економічного зростання при погіршенні соціальних стандартів. Тоді гроші накопичувалися на передвиборчу кампанію, а миттєве їх вкидування через виплати пенсіонерам лише розкрутило інфляцію. Наразі емоційне розчарування неможливо сформулювати мовою цифр і щоб зрозуміти як воно співвідноситься з реальним розкладом політичних сил, Закарпатський інститут політичних досліджень провів в обласному центрі соціологічне опитування за яким можна судити про динаміку політичних симпатій за останній рік. Насамперед на питання, яке є в центрі дискусій про політичну реформу ужгородці відповідають так: - Якою, на Вашу думку повинна бути форма правління в Україні? Президентська 25,3 % Президентсько - парламетська 26,3 % Парламентсько - президентська 17,7 % Парламентська 6,7 % Важко відповісти 24 % Тобто загалом жителі обласного центру Закарпаття, як і всієї України віддають перевагу цілком персоніфікованій президентській владі перед колективною парламентською. Причому це стосується не лише симпатиків нинішнього Президента, а майже в рівній мірі і прихильників Тимошенко та Януковича. Тому ідеї П.Симоненка про ліквідацію інституту президентства в Україні йдуть врозріз з думкою переважної частини наших громадян, як власне і більшість ідей комуністів. Побічно про це свідчить й таблиця довіри/не довіри до закарпатських політиків. Бо значна частина наших виборців депутатів від області просто не знає. - Кому з названих закарпатських політиків Ви довіряєте? Довіряю Не довіряю Не знаю такого Важко відповісти Ратушняк С., мер Ужгорода 35,0 53,0 1,7 10,3 Балога В., Голова Секретаріату Президент 27,0 56,7 5,7 10,7 Гаваші О., Голова обласної адміністрації 22,7 38,0 30,3 9,0 Шуфрич Н., міністр МНС 15,0 75,3 2,7 7,3 Кріль І., депутат Верховної Ради 12,6 33,3 45,0 9,0 Матвійчук Е., депутат Верховної Ради 9,4 34,0 47,3 9,3 Кеменяш О., депутат Верховної Ради 8,7 34,3 50,0 7,3 Ледида О., депутат Верховної Ради 7,6 30,7 53,3 8,3 На питання, кого з нинішніх найвпливовіших політиків України ужгородці підтримують в нинішньому владному конфлікті відповіді розділилися наступним чином: Ющенка 23,7 % Тимошенко 19,7 % Януковича 17,7 % іншого 2 % жодного 37 % А на питання: За яку з названих партій чи блоків Ви би проголосували на наступних парламентських виборах результати ми отримали такі БЮТ 18,7 % Регіони 14,3 % НУ 12 % Пора 3,7 % Блок "Литвина" 2,3 % КПУ 1,7 % СПУ 1,3 % "Вітренко" 0,7 % Блок «Не ТАК» 0 % інша 1,3 % проти всіх 8,3 % не буду голосувати 3,3 % важко відповісти 32,3 % Загалом можна сказати, що кардинальної зміни симпатій- антипатій в Ужгороді не відбулося. Більшість продовжує підтримувати помаранчевих політиків, хоча й значно зросла частина тих, які не вірять нікому. Але так буває завжди у міжвиборчий період, коли люди придивляються до різних сил. Тому журналістські гіперболи, коли за зміною кількох прізвищ на верхівці влади вони ладні робити висновки про різкі розвороти насправді мають дуже мало спільного з реальністю. Бо більшість людей живе своїм життям і своїми переконаннями. І в цьому до речі перші ознаки здорового суспільства. Віктор Пащенко "Старий Замок "Паланок"