Серед усіх областей, Закарпаття одне з "найхворобливих"

На третьому місці — Чернівецька область. У хвості переліку Волинська, Кіровоградська й Закарпатська області. На Вінниччині, Дніпропетровщині, Донеччині та в Києві тривають пілотні проекти реформування медичної галузі, тому ці регіони не потрапили до рейтингу.

 

— Дослідники враховують соціально-економічне становище, спосіб життя та побуту,  навички здорового способу життя, генетична зумовленість та діяльність медзакладів. Утім не включили фактор екології. А він має значний вплив на самопочуття, — каже експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Шевляков, 36 років.

 

— Торік наш центр теж склав рейтинг якості життя. Ми врахували рівень дитячої смертності, гендерний розрив тривалості життя, очікувану тривалість життя, захворюваність на СНІД і туберкульоз, частку курців, смертність від отруєння алкоголем, а також кількість лікарів на 10 тисяч населення. Якщо у рейтингу МОЗ західні регіони здебільшого мають погані показники, то за нашим рейтингом вони на перших 11 позиціях. Найздоровішими регіонами вважаємо Київ і Чернівецьку область, а найгірші результати на Дніпропетровщині й Херсонщині.

 

Перші кроки реформування системи охорони здоров'я у пілотних регіонах викликали великі нарікання пацієнтів. Така реформа — одне з найскладніших завдань навіть для розвинених країн. Наприклад, у заможній Норвегії перерозподіляють відповідальність за різні рівні медичної допомоги між центром і місцевою владою. Там близько 430 муніципалітетів. Областей і районів, як у нас, немає. Реформу готували п'ять років. А в нас почали її поспіхом, підготовка суспільства звелася до кількох виступів Ірини Акімової, першого заступника глави Адміністрації президента. Про зміни розказували мало. Як визначали центри госпітальних округів — незрозуміло.

 

Кажуть, рішення ґрунтувалися на географічному розташуванні і стані доріг, якими можна дістатися центру. Пацієнтів поставили перед фактом: тепер ви закріплені за іншою лікарнею.

 

Свіжий приклад: у селі Миколаївка Дніпропетровського району до 1 грудня 2011-го діяв цілодобовий стаціонар для понад семи тисяч жителів. Цих 20 ліжок закрили. Госпіталізацію проводять у лікарні за 60 кілометрів од села. Люди скаржаться і пишуть листи президентові, бо звернення до міністерства результатів не дало.

 

Треба було спочатку об'їздити населені пункти, де закривають медичні заклади. Спитати, які проблеми люди бачать у медичній галузі. Для реформи такої сфери, як охорона здоров'я, не можна обійтися лише статистикою. Кажуть, окружна лікарня повинна мати покращене обладнання за рахунок закладів, які закрили. А хтось провів дослідження, чи достатньо приміщень у центральній лікарні, чи є люди, готові на цьому обладнанні працювати? Бо не завжди кваліфікований лікар погодиться переїхати на роботу до центру госпітального округу. Потрібні якісні дослідження, опитування. Це ж не податкова реформа, коли можна в центрі прийняти рішення і зобов'язати всі регіони виконувати їх.