Вчені створили мікроракету на бульбашках водню (ВІДЕО)
Американські дослідники представили новий тип мікромотора, який працює в кислому середовищі і не вимагає палива ззовні.
"Це перший приклад самохідної мікроракети з хімічним харчуванням, яка обходиться без зовнішніх джерел палива, таких, наприклад, як перекис водню", - заявив один з авторів нової роботи професор Джозеф Ван з університету Каліфорнії в Сан-Дієго.
За його словами, такі мікроракети з кислотним харчуванням могли б значно розширити сферу застосування нано-і мікродвигунів в екстремальних умовах, наприклад в людському шлунку.
Таким чином вони можуть привести до створення різноманітних нових біомедичних застосувань, починаючи від цілеспрямованої доставки ліків в організмі або наноотображенія для моніторингу відбуваються в тілі процесів ".
Хоча мікроракети рухаються автономно, дослідники також показали, що можуть ними керувати, контролюючи напрям руху і змушуючи їх брати вантаж, перевозити в задану точку і там відпускати.
Робиться це шляхом нанесення магнітного шару (титан + нікель) на поверхню ракети і, відповідно, подальшими маніпуляціями з магнітом.
Мікроракети являють собою крихітні трубки близько 10 мікрометрів в довжину і діаметром від 2 до 5 мкм. Трубки ці створені з поліаніліну, а зсередини покриті тонким шаром цинку.
Швидкість залежить від кислотності, і досліди показали, що максималка досягає 1050 мкм/сек (0,0038 км / год), що еквівалентно сотні довжин "тіла" ракети в секунду. Якщо порівняти це з плаванням людини, то ми отримаємо швидкість 612 км/ч, пояснює Gizmag.
Тести також продемонстрували, що час життя мікроракети коливається в межах від 10 секунд до 2 хвилин в залежності від швидкості розчинення цинку. Чим останнього більше і чим вище водневий показник (pH) розчину, тим довше існує мікроракета.
Свої мікроракети вчені описали в статті журналу Американського хімічного товариства. Головним завданням на найближче майбутнє дослідники називають продовження терміну служби мікродвигунів.
Коментарі -
