На Закарпатті деякі ЗМІ розганяють антиугорські фейки: кому це вигідно?

Зокрема завдяки змалюванню негативного образу у засобах масової інформації.

— В українських ЗМІ практично нема позитивних новин про угорську громаду, їх вважають ворогами, так само як і Угорщину, - зазначив Брензович.

Чи правда це? В деякій мірі це відповідає дійсності. Але мова йде, скоріш, про фейкові новини, які не мають стосунку до реального стану речей.

— Трішки про фейки і маніпуляції. Тут закарпатський місцевий канал 1-кабельний, який пов'язують з пропутінським "діячем" Віктором Медведчуком розродився "сенсаційною" інформацією про "депортацію закарпатців з угорськими паспортами". В матеріалі вказано, що "петицію зареєстрував народний депутат Ростислав Гаврилюк", що є недостовірною інформацією. Блін, простий захід на сайт ВРУ і перевірка складу Верховної Ради показує, що такого депутата в Парламенті просто немає. Є лише Михайло Гаврилюк.

Також, відсутня інформація про спосіб подання таких петицій, а саме, що це може зробити громадянин України через реєстрацію на сайті. Я мовчу про відсутність коментаря будь-якого притомного юриста щодо можливості "депортації" особи на підставі його громадянства іншої країни... Стандарти роботи журналіста? Нє, не чули...

Хоча, як на мене, тут ймовірною причиною є не непрофесійність. Скоріше, це дуже схоже на інформаційний вкид для інформаційного збурення суспільства, - зазначає у Фейсбук Святослав Бабіля, громадський консультант ОПОРИ в Закарпатській області.

На жаль, цей фейк розповсюдили не лише деякі закарпатські сайти, а й угорські. При чому досить поважні, такі, наприклад, як Origo.hu. Інформацію як цілком достовірну і варту уваги розповсюдив і офіційний сайт КМКС - Товариства угорської культури Закарпаття. Вона розійшлася і по соціальній мережі.

Те, що подібна петиція зареєстрована на сайті Верховної Ради для багатьох угорців є майже офіційним документом. Хоча насправді зареєструвати її може практично будь-хто.

Звичайно, що напруження у стосунках України та Угорщини вигідно не пересічним закарпатцям, а певним політичним силам, які прагнуть розпалювати міжнаціональну ворожнечу, аби потім зібрати свої дивіденти.

Утім і стверджувати, що в українських ЗМІ "практично нема позитивних новин про угорську громаду" є неправдою. Адже більшість сайтів та газет, що зареєстровані в Україні, постійно інформують про культурні заходи, виставки, концерти, які проводять угорці Закарпаття, чимало статей виходить про розвиток туристичної сфери, де задіяні угорські організації та підприємці. Також подається об'єктивна інформація про круглі столи, брифінги, на яких обговорюється питання національної меншини. Позитивно оцінюється і гумнітарна допомога з боку Угорщини, в тому числі лікування та відпочинок українських воїнів, їхніх дітей, безкоштовне надання медичного обладнання, ліків тощо.

На жаль, багато сайтів, які позиціонують себе як ЗМІ такими не є. Оскільки порушують стандарти журналістики, не перевіряють інформацію, або роблять це цілком свідомо. А користувачам в цифрову епоху слід бути більш медіа-грамотними, не брати сліпо на віру все, що вони читають.