Спалення субітки: в трьох селах Закарпаття збереглася старовинна традиція

Видання "Укрінформ" розповідає, що до побудови субіток парубки готуються кілька тижнів та змагаються, чия буде найбільша та найдовше горітиме.

“Дотепер у верховинських селах Вишка, Люта і Тихий зберігся давній звичай, який тут називають "субітка". Дійство відбувається щорічно 12 липня на Петра-Павла, вночі. Субітки (великі конструкції до десятка метрів у висоту) готують парубоцькі громади, облаштовують їх на пагорбах у селі і змагаються між собою, чия субітка найбільша та найдовше горітиме. Дивитися на нічне дійство підіймаються і люди із села та останнім часом туристи”, — зазначає краєзнавець Іван Циганин.

Краєзнавець пояснив що саме ці поселення у 18 ст. були у Верховинському дистрикті найбільші і за числом жителів, і за розмірами земельних площ, насамперед, сінокосів і пасовищ. Найбільшим злом для останніх були ялівці (у Тихому і в Люті) та берези (у Вишці). Для утримання пасовищ у належному порядку неабияку роль відігравав, свідомо чи не свідомо, прадавній звичай "палити субітку".

“Подібний ритуал відомий у русинських (українських) селах довкола Бардієва й Свидника (Прящівщина, Словаччина) і назви його там ті ж самі - собітка, собитка, слебутка. Правда, там його здійснюють у Купальську ніч. До вогню приганяють худобу, вважаючи, що відблиск вогню захищає тварин від захворювань та напастей. Чому ж тоді запалюють їх "на Петра"? Думаю, тут зіграла свою роль східна церква, яка дотримує "петрівський піст". Піст не суворий, але нелегкий, бо саме тоді у верховинців і копання, і сінокіс,” - розповів Циганин.

"Подібний обряд у 19 ст. описаний й у гуцулів. На той час там вже не палили купальських вогнів, але залишився їх рудимент "бити папороть", яку скошували і спалювали на купах на свято Івана Хрестителя. Робили це ніби для того, щоб відьми не заволоділи цвітом папороті, а насправді - очищали пасла і сінокоси. Те ж саме можемо казати і про субітки, які слугували начебто для захисту худоби від хвороб, відьм і ворожіль. Із 1970-х років дизпаливо, дрова, автомобільні шини та інші горючі матеріали поступово витісняють сухі кущі, із яких будували субітку, а запалюють її вже з допомогою бензину, а не сухих ялинців і сухої березової кори. Нині звичай "палити субітку" вже не пастуший, як колись, а своєрідне фаєр-шоу із гостиною", - зазначив Циганин.

Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!