Микола Бобинець: Геннадій Москаль зараз є безоплатним піарщиком Андрія Балоги. Частина друга

Продовжуємо наше інтерв’ю з керівником громадських організацій «Крайовоє общество підкарпатських русинів» та «Русинський Край»  Миколом  Бобинцем.

-   Ми зупинились з Вами на «русинських проблемах» пана Москаля, а точніше на спробі розіграти скандал в нашій мирній області, а точніше «русинську карту». Що можете сказати про дану проблему.
- Я вже згадував про референдум 1991 року про автономію області, який був проведений з ініціативи Михайла Волощука. І ось цей референдум знову «виплив» в так званому «зверненні» до київської влади, яке було прийнято переважною більшістю депутатів на сесії обласної ради 5 квітня 2016 року. Там багато чого намішано. Здається, що рука юриста не торкалася цього документа, а депутати не знали про що голосували. Більш детально з даним зверненням у двох його редакціях можна ознайомитись за посиланням http://www.mukachevo.net/ua/News/view/139658. Я зупинюсь тільки на декількох, на мою думку, цікавих моментах.
По – перше, не треба забувати, що результати референдуму мають скоріше політичне значення, ніж юридичне. Згідно діючого законодавства, на той час, органи місцевого самоврядування не мали права проводити референдуми. Ще одне, в 1991 році діяла ще Конституція УРСР, а в 1996 році була прийнята нова Конституція незалежної України, в якому автономним утворенням було визнано тільки Крим. Що далі сталося – ми всі добре знаємо.
По – друге, цікава позиція Геннадія Москаля. Ми добре знаємо його «бійцівські якості», які він проявив, коли «посадив» в крісло голови облради свою людину – Михайла Рівіса. А зараз показав не просто пасивність, а сам голосував за «сепаратистський» документ. Чому?

Дещо стає ясним, коли читаєш пояснення прес-секретаря губернатора Ярослава Галаса, яке він дав інтернет-виданню «Сегодня»: «Це було пакетне голосування. Текст самого звернення більшість депутатів просто не читали. Я питав, вони говорили, що просто не знали, що в тексті звернення є згадки про референдум 1991 року. Це було озвучено, як звернення щодо надання більших повноважень місцевим органам самоврядування. Приміром, зараз всі великі підприємства переводять на обслуговування в фіскальну службу у Львові із Закарпаття. Значить, там і будуть залишатися податки. Плюс, Закарпатську область не включили в експеримент фінансування ремонту доріг за рахунок перевиконання плану надходжень митниці. І дуже мало грошей виділили в цьому році на ремонт доріг державного значення, якщо порівняти з іншими областями».
Що ж виходить: депутати на чолі з губернатором не знаю про що голосують. Ще одне: практично, ні одне господарське питання не вирішується на користь області. Ліс рубають ще більшою завзятістю і вивозять за кордон, не дивлячись на  заяви Геннадія Геннадійовича. А тут виявляється, що й податки крупних підприємств йдуть у Львів, дороги не ремонтують, немає коштів.
- Миколо Миколайовичу, Ви торкнулися такого болючого питання для закарпатця, як масова рубка лісів. Чому, на Вашу думку, дії місцевої влади в цьому питання не те що не ефективні, а в деяких випадках злочинні?
- Для русина, для закарпатця, ліс – це ареал його проживання. Для русина ліс – це не просто один з природних ресурсів, який є джерелом прибутку для багатьох сімей. Ліс для русина – це його тотем. Без лісу русин ніхто. Чи розуміють це сьогоднішні можновладці, мафіозні структури на рівні області, держави? Скоріше всього, що – ні. Жадоба наживи затуманює розум. Ці люди живуть по принципу одного французького середньовічного короля: «Сьогодні свято, а після мене хоч потоп». Потопи вже були в нашій області в кінці минулого століття. Навіть закон був прийнятий, який обмежував рубку лісів на схилах гір. Але закон залишився тільки на папері. Одним із останніх результатів вирубки лісів в нашому краї стала трагедія на Свалявщині, в селі Родникова Гута, а при сильних зливах це може чекати багато гірських сіл.
-  Який вихід з даної ситуації?
- Як я вже казав, в області зареєстровано більше 20 русинських організацій.  Якщо ці організації об’єднаються навколо спільної ідеї, то таке об’єднання може стати  великою силою. Такою об’єднавчою ідеєю може стати не тільки боротьба за визнання національності “русин», але й боротьба за збереження нашого народного багатства – лісу. Громадська організація «Русинський край» готова стати об’єднавчою структурою. Коли ми разом – ми велика сила. На жаль, сьогодні більшість русинських організацій мало активні або займаються виголошенням різних провокаційних політичних гасел.
- 18 березня Геннадій Москаль виступив з істеричною заявою про те що  «… Проросійські депутати Європарламенту готують на Закарпатті «русинську» провокацію». Що Ви можете сказати з цього приводу?
- Зроблю невеличкий екскурс до подій грудня місяця минулого року.   4 грудня 2015 року Закарпаття відвідала група чеський депутатів: Томіо Окамура, Радім Фіал та Ярослав Голік. Депутатів супроводжували: Василь Джуган – керівник «Всемирного Совета Подкарпатских Русинов», його заступник – Михайло Тясько, а також Микола Бурак. Чеські депутати планували зустрітися з головою облдержадміністрації Геннадієм Москалем, поговорити про проблеми русинства на Закарпатті. Геннадій Геннадійович депутатів не прийняв. Шкода. Тому що подальші події вже розвивались за сценарієм проросійського налаштованих русинів Джугана та Бурака.
В рамках візиту відбулась зустріч з русинськими активістами Сваляви та Мукачева.  У Сваляві зустріч організував Богдан Лакатош, а в Мукачеві - Ладислав Лецович. Не буду говорити про зміст розмов. Все було традиційно: автономія, утиски русинів з боку української влади тощо. За результатом зустрічей в чеському інтернет-виданні «Парламентні лісти», яке підконтрольне сенатору Парламенту Чехії  Томіо Окамурі, розміщено  антиукраїнську тенденційну статтю  під назвою «Пекло на Україні…», в якій писалось про русинські концтабори в Україні, про геноцид русинів в Україні і багато іншої маячні.  Можна було б цього посміятися і забути. Таку ж маячню  можна прочитати і у фейсбуці на сторінці «Всемирного Совета Подкарпатских Русинов». Але, за інформацією пана Москаля,  чеські депутати знову зберають відвідати Закарпаття. Ось тут і  розгорівся черговий скандал на всю Україну.
На своєму персональному  сайті Геннадій Геннадійович розмістив чергову замітку з промовистим заголовком «Проросійські депутати Європарламенту готують на Закарпатті «русинську» провокацію». Інформацію про «русинську провокацію» повторили майже всі українські ЗМІ. Геннадій Москаль знову в центрі уваги.
-  А що б сталося, якби голова облдержадміністрації зустрівся з чеськими сенаторами?
- На мою думку, нічого особливо. Можна б було  організувати зустріч з творчою інтелігенцією Закарпаття, з русинськими організаціями, які зареєстровані на Закарпатті, організувати хоча б один фестиваль, показати, що культура, образотворче мистецтво русинів не забороняється українською державою. Проблема є тільки в одному – держава не визнає русинів, як корінний народ Закарпаття.
-  Може б тоді і не зя’вилось в чеських ЗМІ різні статті провокаційного характеру на русинську тематику?
- Цілком вірно. Читаємо вікіпедію: «Населення Чехії становить близько 10 мільйонів осіб. Основу населення Чехії (95%) складають етнічні чехи. Серед іммігрантів найчисленнішу діаспору в Чехії складають українці, яких станом на 30 вересня 2010 проживало в країні 126 521…». Чому? Адже серед українських емігрантів більшу частину складають вихідці з Закарпаття. Мабуть в Чехії українцем бути вигідніше ніж русином? Чому?
За неофіційною статистикою русинами в Чехії вважає себе менше ніж одна тисяч чоловік, це складає менше 0.01 відсотка. Для порівняння, згідно останнього перепису в Закарпатті, русинами себе вважають 10,6 тис. чоловік, що складає майже 1 відсоток населення Закарпаття (населення Закарпатті складає біля 1,2 млн. чоловік).
Є над чим попрацювати в Чехії активістам «Всемирного Совета Подкарпатских Русинов», щоб хоч «дотягнути» до офіційного закарпатського рівня.
- 13 березня в Ужгороді відбулася смолоскипна хода українських націоналістів, які закликали надіти на ножі угорців.  Як Ви, як русин,  відноситесь до даної акції?
- Дуже негативно.  Русини – це толерантний, законопослушний і освічений народ. Гарантую, що з боку русинів влада таких провокацій ніколи не дочекається.
Мене дивує бездіяльність «губернатора» та силових структур області, які допустили дану смолоскипну ходу українських націоналістів в обласному центрі, на якій звучали ксенофобські гасла.
-  Але була ж реакція потім?
- Була. Але дуже запізніла. Смолоскипна хода відбулася 13 березня, а реакція Геннадія Геннадійовича з’явилася тільки через чотири дні, який на словах «…різко засудив поведінку правих під час смолоскипної ходи Ужгородом.», і тільки 26 березня провів нараду з керівництвом правоохоронних органів Закарпаття щодо розслідування інциденту. На нараду були запрошені: народний депутат України Ласло Брензович та перший заступник голови обласної ради Йосип Борто. Далі закликів про те, щоб українські націоналісти вибачилися перед угорською громадою за організацію  смолоскипної  ходи та за вигуки ксенофобних гасел, справа не дійшла.
- Але ж Геннадій Геннадійович брав участь у відкритті пам’ятника жертв та героям угорської революції 1956 року?
- А це взагалі цікава подія.  Офіційна влада вже звично час від часу обвинувачує русинів в сепаратизмі, а сама підтримує угорський сепаратизм. Це якийсь нонсенс. Хто може пояснити, яке відношення до України та Закарпаття мають громадяни Угорщини, які у 1956 році у своїй державі виступили проти свого комуністичного режиму? Перед своїм угорським народом вони однозначно є національними героями. З даного питання не маю жодних заперечень. Але з якого дива в Ужгороді, на території суверенної держави України, за участі голови Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадій Москаль  та  представників місцевого самоврядування - міського голови міста Богдана Андріїва та першого заступника міського голови Іштвана Цапа встановлено пам'ятник чужій державі і чужим громадянам в частині історичних подій, які не мали і не мають жодного відношення до України та Закарпаття. Чи подібне собі можна уявити в Угорщині?  Сумніваюсь. Може хтось уже віртуально вважає Закарпаття територією Угорщини?
- Миколо Миколайовичу, Ви як корінний житель Мукачева, як оцінюєте взаємовідносини між  головою Закарпатської облдержадміністрації Геннадієм Москалем та міським головою Мукачева Андрієм Балогою?

- Скажу коротко: Що не тиждень, то Геннадій Геннадійович згадує Андрія Вікторовича. Цікаво за цим спостерігати зі сторони. 65 річному досвідченому політику, під управлінням якого півторамільйонна область, протистоїть 28 річний початкуючий політик і господарник 85 тисячного міста.  Геннадій Москаль зараз є безоплатним піарщиком Андрія Балоги. Та досить про це. Про молодого мера та його команду говорять їхні  конкретні справи. Про це Ви напишіть окрему статтю.
- Що ж, Миколо Миколайовичу, розмова у нас, я думаю, вийшла цікавою.  Дякуючи Вам, багато читачів подивіться на русинський рух з позитивної позиції.
- Ви, праві, переважна більшість русинів за процвітаючу Україну, в якій русини будуть займати достойне місце. Дякую.