Скажи, що ти їси і я скажу, хто ти

Гуртовики особливо не придивляються

 Минулого тижня начальник обласного управління ветмедицини порадував закарпатців, що тільки за минулі півроку вилучено та утилізовано більше 400 тонн м’яса та виробів з нього. Не менш страшно читати й інформацію державного підприємства «Закарпатський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» про перевірки виробників та гуртових реалізаторів товарів і послуг. Лише за 5 місяців цього року з проведених 72 перевірок дотримання стандартів, норм і правил з 53 виробників у 46 виявлено негативи, з 20 підприємств гуртової торгівлі – в усіх. Якщо деталізувати – з 17 перевірок по хлібу та хлібобулочних виробах – всі негативні, з п’яти по ковбасах – всі, воді питній, консервній продукції – теж всі. Навіть з 4 перевірок мінеральної води – 3 негативні, з 11 будівельних матеріалів – 10.  

Найчастіше виявлялися недостатній контроль за якістю готової продукції, вади маркування та пакування, відсутність нормативних документів, технологічної документації, невідповідність вимогам за фізико-хімічними показниками тощо.  

Заступник директора з державного нагляду ДП «Закарпаттястандартметрологія» Вікторія Шуста на недавньому засіданні координаційної ради з питань захисту прав споживачів, повідомила, що майже на всіх підприємствах гуртової торгівлі, які перевірялись, зберігання харчів та напоїв проводиться з порушеннями. Жаба давить власників складів розкошелитися на обладнання психрометрами – приладами, які контролюють температуру і вологість повітря. А, як відомо, саме ці фактори значною мірою впливають на якість продуктів і напоїв, навіть алкоголю. Далеко не всі склади, де зберігається харчова продукція, обладнані морозильними камерами. Тим більше не ведуться журнали реєстрації температурних режимів зберігання продукції. Не перевіряється навіть якість продукції, яка надходить від виробника, а коли вона вже потрапила на склад, відповідальність за неї несе підприємство гуртової торгівлі. Тобто оптовики навіть не цікавляться, що купують у виробників, що продаватимуть і чого, можливо, понесуть збитки.

«Захисники споживачів» перевіряють… папери

 Ще «веселіше», коли дізнаєшся про перевірки роздрібної торгівлі. По перше, управління у справах захисту споживачів у районах скоротили. Справді, може ж людина, яка обурена простроченим йогуртом, який купила в магазині за 3 грн., з’їздити, наприклад, з Рахівського району в Ужгород за півсотні гривень – поскаржитися на свинство продавців. А найбільше тішить те, що відповідно до закону про захист прав споживачів працівники однойменних управлінь зобов’язані відбирати зразки товарів, сировини, матеріалів для аналізів, експертиз, але уряд не передбачив на це кошти у бюджеті. Через це управління захисту прав споживачів в усіх областях з початку року припинили це робити. Тепер просять уряд включити такі кошти в бюджет наступного року. Подумаєш, один рік 47 мільйонів українців можуть і потерпіти!

От і перевіряють, здебільшого, не самі харчі і товари, а папери на них. Зокрема, на Закарпатті за 5 місяців цього року знято з реалізації з перевірених товарів: 37% хлібобулочних виробів, 25% макарон, борошна та круп, більше половини кондитерських виробів, 44,8% м’ясотоварів, майже третину молокотоварів, більше третини – масложирової продукції, 85,5% курячих яєць, 58,5% безалкогольних напоїв та мінеральних вод, 84% плодоовочевої продукції, всі перевірені чай та каву. При тому, що на папері ще можна написати що завгодно, залишається тільки здогадуватись (а для нервової системи краще і не здогадуватись), з чого ж насправді виготовляють продукцію і що ми їмо (!).

Для повноти картини наведемо ще одну цифру: «Із перевіреної кількості непродовольчих товарів (швейні вироби, електропобутова техніка, сантехнічні вироби, посуд, одяг, взуття, товари дитячого асортименту тощо) більше 90% не відповідали вимогам діючого законодавства».

Кожному селу – своя ціна

 Коли вже стало просто «добре» від знання що ми купуємо -- варто дізнатися і за скільки.

Офіційно Закарпаття один з найбідніших регіонів – безробіття велике, зарплати невисокі. Але рівень цін на нерухомість, швидкість появи магазинів будматеріалів, відсоток зростання кількості автовласників, рівень споживчих цін свідчать про значні «тіньові» і заробітчанські потоки грошей.

Наприклад, у другій декаді травня ціни на нафтопродукти зростали у нас: на дизпаливо – на 4,6% (при середньоукраїнському показнику – 2,8%), на бензин А-76 – на 6,9% (6%), на А-95- на 9,9% (при середньоукраїнському – 7,9%). Звичайно, значною мірою це ще й через близькість кордонів – хоч значно менше, ніж колись, закарпатці все ще возять пальне у сусідні, тепер євросоюзівські, держави.

Але логіку цін на продукти харчування так просто не поясниш. Відмінність між максимальними та мінімальними цінами в межах нашої невеликої області складає 1,5 і більше разів (!). Якщо ще якось можна пояснити чому у селах Липча та Іза Хустського району гречка коштує 4 грн./кг, а у Подобовці Міжгірського району 5,71 грн./кг (далеко від обласного центру, гори), то ця логіка зовсім не пояснює чому у Нижніх Воротах олія – 5,20 грн. за літр, а у Струмківці на Ужгородщині – 8 грн. за літр. Чомусь кури в Дубриничах (Перечинський район) по 9,50, а у тій же Струмківці – по 14,50. Яйця у Хусті та В. Березному по 2,20 грн., а у Чопі та Гукливому на Міжгірщині – по 4 грн. за десяток. Масло тваринне у В. Березному 9,36 грн., а в Міжгір’ї – 24 грн. за кг.

Чого хочу – стільки й «наворочу»

 Серед причин такої розбіжності (хоча це не пояснює кожну конкретну на кожен товар) спеціалісти управління економіки ОДА виділяють об’єктивні та суб’єктивні. Перших, до речі, значно менше: широкий внутрішньо груповий асортимент продукції (зрозуміло – ціна залежить від торгової марки) і якості (в одному маслі більша жирність, в одній ковбасі більше м’яса). Але ж не в півтора-два рази більше! До речі, у Перечинському та Великоберезнянському районі зафіксовано мінімальну ціну на цукор – 2,60 грн. за кг, що навіть нижча за встановлену урядом.

Серед суб’єктивних причин: рівень торговельної надбавки, який враховує місце розташування (далі везеш – зростає собівартість); рівень прибутковості (не всі мають міру у намаганні заробити на ближньому); рівень сервісу (наприклад, у магазині і з рук, з холодильника чи з торби);обсяг товарообороту; рівень конкуренції, щільність торгової мережі (чи є куди піти в інший магазин), закупівля товарів не у безпосередніх виробників, а через низку посередників.

За умов ринку влада не мала б особливо втручатися в ціни – їх повинен формувати ринок. Але знову ж, за нашого дикого ринку, влада мусить моніторити цінову ситуацію. Бо, наприклад, є розпорядження голови ОДА ще від 17.06 2005 року «Про державне регулювання цін на борошно та хліб», якою встановлено граничний рівень торговельної надбавки до оптової цини виробника -- 10%. А в Липчі та Келечині двокілограмові пакети борошна виробництва СП «Влад» при оптово-відпускній ціні 3,30 грн. продавали по 4,50 та 5 грн.

Можливо, владі варто також якомога ширше оприлюднювати цінові показники в кожному населеному пункті, де вони «зашкалюють» -- дивись, якийсь підприємець і вирішить «відновити справедливість» та й повезе туди дешевший товар.

Чим яйця хустські відрізняються від воловецьких?

 Не краща ситуація і з державними закупівлями. «СЗ «Паланок» вже повідомляв про особливості вітчизняного маразматичного закону про тендери та державні закупівлі, який дає мільйонні заробітки комерційній структурі, накручує ціни, переводить державні гроші у приватні кишені і паралізує цілі галузі, як наприклад, медицину. Але навіть коли тендери не проводяться, бюджетні кошти на закупівлю продуктів харчування для шкіл, лікарень, дитсадків, соціальних закладів іноді працюють на чиюсь, але не державну користь.

За даними управління економіки ОДА, лікарня та інші заклади Мукачева закуповували яловичину та свинину по 26 та 27 грн., тоді як в Іршавському та Мукачівському районі закупили по 12 і 14 грн., середня ціна по області на той час склала, відповідно, 16,61 та 20,79 грн. за кг. Так само птицю освітяни Іршавської РДА купили майже удвічі дорожче (14,3 грн.), ніж медики Міжгірської РДА (8 грн.). Відділ освіти Хустської РДА знайшов молоко по 3,40 грн. за літр при середній ціні по області 2,12 грн. Воловецька РДА знайшла яйця аж по 45 коп. за штуку, тоді як Хустський міськвиконком – по 18 коп. Воловецька РДА, при тому, що СП «Влад» відпускає муку по 3,30 грн. за 2 кг, зуміла знайти кілограм за 3,60 грн. Перелік можна продовжувати довго.

Здавалося б, яка кожному з нас різниця – це ж гроші з державного бюджету. Але якщо подумати, то вони так чи інакше, впливають на кожного. Наприклад, це гроші, з яких визначається вартість перебування дитини в дитсадку, це гроші, які пішли якомусь спритному приватному підприємцю, замість того, щоб піти на ремонт місцевих доріг, освітлення вулиць і так далі, і так далі.

Отак і живемо: труїмось -- за свої ж кревні, нелегко зароблені гроші, дозволяємо особливо спритним дурити і обкрадати і кожного зокрема, і всіх нас разом.