Бушки з Ужгорода вирощують гриби на пшеничній соломі

з Бушком-старшим їдемо на Перечинщину. У селі Зарічово в колишньому корівнику рік тому підприємці облаштували грибарій.

— Викупили корівник, — розповідає Владислав, — здерли штукатурку, підлогу. Усе заново забілили, продезінфікували, щоб знищити запах перегною. Вклали півмільйона гривень. Частину своїх грошей, частину — взяли в кредит. Про вирощування глив я вичитав у журналі ”Бізнес”. Розмовляв із підприємцями, казали, дуже вигідна справа.

У приміщенні — пахне грибами. На коридорі троє робітників чистять сіро-білі гливи і складають у пластмасові ящики. Юрій веде до цеху, де гриби тільки починають проростати у клейончатих мішках. Десятки прозорих лантухів висять на дротах. У цьому приміщенні вони пролежать три тижні, потім їх перенесуть до сусіднього цеху, де вже за тиждень дозріють.

— Щоб вирощувати гриби, потрібна суха солома, — пояснює Бушко-старший. — Ми її пропарюємо, обприскуємо водою, щоб рівень вологості був до 70 відсотків. Вводимо зерновий міцелій — насіння грибів — і запаковуємо в мішки. Через 21 день робимо в лантухах отвори й переносимо до сусіднього цеху. За тиждень збираємо врожай.

Потому поліетиленові мішки залишають для повторного врожаю, який з’являється через два тижні. Так можна зібрати 5–6 разів. Однак найсмачнішими гриби будуть тільки з двох перших урожаїв.

У приміщенні потрібно підтримувати сталий мікроклімат з температурою — до +17°С. Якщо вона більша на 1–2 градуси — гливи видовжують ніжки, а шапочки стають меншими.

Підприємці уклали договори з ужгородськими супермаркетами ”Дастор”, ”Вопак”, ”Сільпо”, ”Велика Кишеня”, ”Фуршет”, ”Барва”. Збувають гливи по 10 грн за кіло. Магазини продають кілограм по 15—17 грн.

— Люди звикли до лісових грибів або шампіньйонів, — скаржиться Юрій. — Коли пропонуємо гливи, багато магазинів відмовляються брати. Однак грибами потрібно й уміти торгувати. От, я приходжу в магазин й дивлюся, де мої гливи. А подавець каже, та вони там унизу, під прилавком. Ну хіба так можна? — обурюється. — А в одному супермаркеті гливи виклали на поличку з сирами та йогуртами.

Вкладені в грибну справу кошти мають повернутися за два роки.

— Однак, судячи з темпів продаж, за два роки не окупляться, — вважає Бушко-молодший. — На сході України таке підприємство збуває по 300–400 кілограмів грибів за один день. Ми за минулий місяць продали всього 800 кіло. Проектна потужність дозволяє вирощувати до 100 тонн грибів на місяць, а реально збираємо тільки 15 тонн.

Гливи нагадують білі гриби, виводять з організму радіонукліди, шлаки та іншу нечисть. Містять небагато калорій, зате чимало білків, мінеральних речовин та вітамінів. Якщо у 100 г картоплі  328 мг калію, то в грибах його — 516 мг.

Селяни до грибів Бушків байдужі.

— Під час посту кілька людей купили кіло-два глив, — каже Владислав. — Та особливо не цікавляться. Звикли в ліс ходити по гриби.

Бушки ведуть перемовини зі львівськими підприємцями, які згодні купувати гриби для ресторанів та супермаркетів.