Куди дівається майно профспілок?

Куди ж пішли кошти від продажу? Скільки майна ще залишилося ? Як ним розпоряджаються профспілки? І чи досі доступні сьогодні українцям путівки в профоздоровниці?

“Профспілки – це острови анархії в морі хаосу”. Якщо вірити цьому твердженню класиків, то найбільшим островом хаосу в Новій Україні є Федерація профспілок України.

Чому саме ця профспілкова організація? Бо найбільша і найзаможніша, переконаний аналітик Радіо Свобода Сергій Грабовський.

Сергій Грабовський: Федерація профспілок України продовжує залишатися не тільки найбільшою, а й найбагатшою серед профспілкових організацій держави.

Головна таємниця її багатства полягає в тому, що ще перед розпадом Радянського Союзу вона взяла під свій контроль як кошти, так і нерухомість тодішніх офіційних профспілок на всій території України.

Станом на кінець 1990 року у власності Федерації профспілок перебувала майже тисяча об‘єктів нерухомості оціночною вартістю майже у два мільярди тодішніх, ще не знецінених, рублів.

За минулі роки кількість і вартість майна Федерації профспілок істотно зменшилася.

Куди ж поділася профспілкова власність?

По-перше, були створені ряд підприємств й акціонерних товариств, яким було передано чимало об‘єктів. По-друге, частина профспілкових об‘єктів наче безплатно перейшла у комунальну власність. По-третє, 167 об‘єктів були за рішенням президії Федерації профспілок ліквідовані. Хоча це зовсім не означає їхнього знищення. Йдеться фактично лише про прихід нового власника, котрий безплатно одержував профспілкове майно.

А тим часом наявність нерухомого майна у профспілок пов‘язана з виконанням ними своїх статутних завдань. Ідеться не лише про Федерацію профспілок України, а і про інші профоб‘єднання. За конкретних українських обставин просто не існує іншої суспільно впливової сили, яка б могла забезпечити відпочинок й оздоровлення мільйонів найманих працівників.

Ірина Біла:А тим часом ці мільйони найманих працівників іноді не знають, яким майном володіють їхні профспілки. Як от у Львові, де це є таємниця за сімома замками.

Принаймні, у цьому запевнили львівську кореспондентку Радіо Свобода Галину Терещук представники альтернативних профспілок.

Галина Терещук: Андрій Соколов, голова альтернативної до офіційної вільної профспілки, зазначив, що майно Об’єднання профспілок – це справді таємниця, інвентаризація і експертиза не проводилися жодного разу.

За словами пана Соколова, нині така ситуація вигідна і місцевій владі, і офіційним профспілкам, адже вони співіснують на взаємовигідних умовах.

Андрій Соколов: Ці сабантуї відбуваються у Будинку вчених. Це теж майно профспілки освіти. Всіх підгодовують.

Галина Терещук: Зиновій Бермес, голова Асоціації роботодавців Львівщини, прокоментував власну позицію щодо ситуації з майном Об’єднання профспілок області.

Зиновій Бермес: Майно, яке дісталося профспілкам у спадщину від старої радянської системи, яке вони успішно використовують для бізнесу. Сьогодні йде заробляння на цьому майні.

Галина Терещук: Ярослав Рущишин, приватний підприємець, розповів, що на його фірмі є профспілкова організація. Переважна діяльність її зводиться до подарунків на святого Миколая, Різдво та Великдень, а ще виписують матеріальну допомогу працівникам.

Ярослав Рущишин: Таке враження, що там треба мати якісь блати для того, щоб повно і якісно співпрацювати з профспілкою.

Я помітив, що нам в останній момент дзвонять і говорять, що от назавтра є гаряча путівка за 10%. Видно, що там, напевне, розподіл якийсь пріоритетів, що нам дзвонять в останню чергу.

Галина Терещук: На думку більшості експертів, держава мала б по-іншому розпоряджатися майном, яке перейшло від держави профспілкам. Передовсім варто з’ясувати, а скільки ж їм потрібно, того майна, як воно використовується насправді і чи ним взагалі послуговуються рядові члени профспілок?

Ірина Біла: А ось на балансі Федерації профспілок Луганщини взагалі немає ані баз відпочинку, ані дитячих таборів. Все належить підприємствам, як заявили тамтешні профспілкові чиновники кореспонденту Радіо Свобода у Луганську Ярославу Гребенюку.

Ярослав Гребенюк: Всі профілакторії та дитячі табори в Луганській області з радянських часів належали підприємствам. У перші роки незалежності багато заводів відмовились від обов’язку піклуватись про своїх працівників. Оздоровчі заклади перестали працювати.

Сьогодні систему намагаються відновити у новому вигляді.

Розповідає завідувачка відділу культури та спорту Федерації профспілок Луганської області Ніна Лихачова.

Ніна Лихачова: Раніше підприємство-власник готувало заклад до оздоровчого сезону і передавало у безкоштовне користування профспілкам. Тепер не передає.

Профспілки видають путівки, знають, кому потрібні пільгові, а фінансування здійснює фонд соціального страхування.

Ярослав Гребенюк: Проте не всі табори, від яких відмовились підприємства, були зруйновані. Частину з них вдалося врятувати місцевій владі. Прийняли табори у комунальну власність громади міста Луганська, Краснодона, кілька районів Луганщини. Взяли дитячі табори у довгострокову оренду управління освіти Перевальського, Кремінського району та інші.

Але профспілки не взяли до власності жодного закладу: ані дитячого табору, ані бази відпочинку.

Ніна Лихачова: У нас, у власності профспілок, немає жодних оздоровчих закладів. Вони існують виключно на базі підприємств.

У деяких регіонах, де це було вигідно, у Криму, на Заході України, то там частину цих закладів викупили профспілки. У нас в області такої профспілкової оздоровчої власності немає. Жоден заклад профспілки не взяли і ним не керують.

Ірина Біла: За останні 15 років Федерація профспілок України розпродала три чверті народного добра, переконують незалежні профспілки. Особливо пожвавилася торгівля упродовж останніх років. Причому продають за безцінь, стверджує голова Національного форуму профспілок Мирослав Якібчук.

Мирослав Якібчук: З останніх продали перлину Закарпаття, як говорять, це “Трускавецькурорт”, який об’єднував 8 санаторіїв. Продали всього за 87 мільйонів гривень.

Я хочу просто проінформувати, хто володіє зараз санаторієм “Трускавецькурорт”, за три місяці цього року отримали прибутку 15 мільйонів гривень. Це офіційні дані. Самі дешеві оцінки цього майнового комплексу – це мінімум 2 мільярди гривень.

Ірина Біла: Розпродують не лише карпатські оздоровниці, але й кримські. Можуть за цілий санаторій вторгувати кошти, на які можна купити хіба що кімнату в Ялті.

Мирослав Якібчук: Керівництво продає санаторій “Марат” за 30 тисяч доларів, де 804 метри квадратних площі. У Криму, в Ялті, навіть кімнату не можна за ці гроші купити! Там вартість однієї кімнати “малосімейки” 80-90 тисяч доларів.

Алушта те ж саме. Продали санаторій за 2 мільйони, а вартість землі, з оцінки сільради міста Алушти, 2,4 мільйона!

Керівництво просто не звітує і творить, що хоче.

Ірина Біла: Санаторії та бази відпочинку продаються, тому що не окуповуються. Утримувати їх більше Федерація профспілок не в змозі, стверджує заступник керівника управління майном федерації Олег Красильчук.

Олег Красильчук: Стало виживати в економічних умовах дуже важко.

Окрім того, значна частина українців почали їздити закордон, відмовилися від послуг санаторно-курортної системи, тому, звичайно, з’явився цілий ряд об’єктів, які фактично були дотаційними.

Станом на 2005 рік, наприклад, із 17 санаторно-курортних об’єднань профспілкових в Україні десь тільки 3-4 були прибутковими, а решта або нульові, або збиткові.

Ірина Біла: Що ж до ціни на нерухомість, то тут претензії до експертів-оцінювачів. Але аж ніяк до федерації, яка і так часто продавала за вищу ціну, ніж радили фахівці.

Олег Красильчук: Ціна в більшості випадків визначалася експертами-оцінювачами. Продажна вартість часто-густо перевищувала ціну, встановлену експертами. А то часто там опоненти говорять, що це занадто низько.

Ірина Біла: Куди ж ішли кошти, отримані за профспілкову нерухомість? Виключно на потреби тих же оздоровчих закладів, переконує Олег Красильчук.

Олег Красильчук: Більшість коштів від проданих об’єктів залишалися в тих же самих санітарно-курортних об’єднаннях, до яких належали той чи інший об’єкт, який продавався.

Іншими словами, продавалися об’єкти для того, щоб реконструювати чи капітально ремонтувати ті санаторно-курортні заклади, які залишаються.

Ірина Біла: А от у голови Конфедерації вільних профспілок Михайла Волинця інша інформація щодо того, куди йдуть кошти від проданих санаторіїв.

Михайло Волинець: Вони продали половину санаторіїв в Трускавці за 87 мільйонів гривень. І ці 87 мільйонів вони поклали на депозит під 14%. У рік вони отримують десь 13,5 мільйонів гривень і живуть за рахунок цих коштів.

У голови федерації зарплата офіційна вища за 20 тисяч гривень, у заступників 18 тисяч, а начальників управлінь 14 тисяч гривень.

Ірина Біла: Небайдужим до профспілкового майна виявився і уряд. Там вважають, що санаторно-курортне добро є загальнодержавною власністю. Нині долю держави і профспілок встановлює спеціальна комісія.

А поки розбиратимуться, де чиє, Верховна Рада наклала мораторій на відчуження профспілкового майна.

Один із розробників законопроекту, колишній голова Федерації профспілок Олександр Стоян каже, що профспілки мають лише управляти майном, але не розпоряджатися.

Олександр Стоян: Майно це створювалося за кошти держави, за кошти керівників підприємств і за кошти профспілок. Але більша сума коштів, яка була використана на створення санаторіїв, туристичних закладів, то це за кошти Фонду державного соціального страхування.

Держава неодноразово передавала ці санаторії в управління профспілок. Для прикладу: якби комусь із вас передали машину в управління і сказали, що, будь ласка, по договору ви будете управляти і їздити на цій машині, і хтось із вас вирішив, що це вже його машина, я нею поуправляв, а тепер зроблю її приватною власністю і продам. Ось це приблизно така схема.

Ірина Біла: Не менш красномовне порівняння, щоправда, вже на прикладі квартири і на користь профспілок, пропонує й заступник керівника управлінням майном ФПУ Олег Красильчук.

Олег Красильчук: Це все рівно, що декілька сусідів зібралися і вирішили третього сусіда квартиру продати на аукціоні чи кому-небудь подарувати.

Майно профспілок належить профспілкам, і його часткою, за законом, можуть розпорядитися тільки самі профспілки.

Кабмін розпоряджається державною власністю. Він уже, до речі, розпорядився державними санаторіями – 80% продав їх.

В принципі, це є експансія держави, не підкріплена законодавчими актами.

Цілий ряд судових процесів вже відбулися, в результаті яких було підтверджено право власності профспілок, у позовах державі було відмовлено.

Ірина Біла: Неодноразово намагалися перебрати до комунальної власності профспілкове майно і в Закарпатті. Зокрема, депутати тамтешньої облради вже й рішення відповідне ухвалили.

Більше про нього з Ужгорода Надія Петрів.

Надія Петрів: Епопея з рішенням про прийняття цілісних майнових комплексів профспілок до комунальної власності Закарпатської обласної ради почалася ще наприкінці минулого року. Тоді рішення ухвалили, але одразу по ньому почалися судові процеси.

Депутат Закарпатської обласної ради, БЮТівець Андрій Сербайло розповів Радіо Свобода, що його фракція за це рішення не голосувала, бо вважає його незаконним і таким, яке «робиться за спинами».

Хоча причину для прийняття оздоровниць у комунальну власність знайшли хорошу.

Андрій Сербайло: Було мотивом, що неефективно використовується майно, незаконно видані свідоцтва на право власності.

Надія Петрів: Однак у Закарпатській обласній раді профспілок кажуть, що профспілкові санаторії працюють ефективно і цілком законно.

Іван Король, голова ради профспілок, стверджує, що сім закарпатських оздоровниць, які офіційно належать закритому акціонерному товариству «Укпрофоздоровниця», навіть перевиконують плани. Приміром, передбачали за 4 місяці цього року оздоровити 6,5 тисяч закарпатців, а пролікували на півтисячі більше. Так само хорошими є інші показники.

Іван Король: На будівництво, благоустрій використано 1,5 мільйонів гривень, до бюджетів усіх рівнів сплачено 5,2 мільйонів гривень.

Надія Петрів: Членам профспілок відпочивати в своїх санаторіях вигідно. Стверджують в облпрофраді.

Іван Король каже, що медики, освітяни, комунальники, аграрії – це ті люди, які нині чи не найбільше заслуговують на відпочинок, бо їхня робота важка й відповідальна. Якби ж довелося платити повну вартість путівки, то відпочинок міг би собі дозволити хіба що кожен двадцятий член профспілок.

Іван Король: Людина сплачує від рівня заробітної плати.

Надія Петрів: Саме з огляду на це Іван Король побоюється: як тільки профспілкові санаторії потраплять до приватних рук, тоді простим людям шлях до дешевого відпочинку буде заказаний.

Іван Король: Зараз вартість путівки 2 500, якщо буде приватною власністю, то може вирости до 45 тисяч.

Надія Петрів: Однак ні людей, які постійно відпочивають у профспілкових санаторіях, ні головних лікарів цих оздоровниць, ні представників ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в Закарпатській області при підготовці проекту рішення ніхто не питав, чи варто це робити.

Неофіційно в Закарпатській облраді сказали Радіо Свобода, що рішення винесли на розгляд тому, що профспілкове майно таки неефективно використовується, та й чимало оздоровниць не мають належно оформлених документів. Це може призвести до спекуляцій з оздоровницями.

Та навіть якщо така ситуація існує, все має робитися згідно з законом, а не поза спинами, без жодної консультації, поради з тими, хто роками працює в курортному господарстві Закарпаття. Так вважає обласний депутат Андрій Сербайло.

Андрій Сербайло: Є правовий шлях – це іти в суд, в суді доказувати неправомірність дій певних посадових осіб, які мають понести відповідальність.

Через суд треба було привести це в правове поле. Тоді вже, як у суді було б доказано, що профспілки отримали свідоцтва на право власності незаконним шляхом, можна було б порушувати питання про передачу в обласну комунальну власність.

Надія Петрів: Наразі ж літо, минуло півроку,як ухвалили рішення прийняти закарпатське профспілкове майно в обласну комунальну власність. Однак і досі остаточного слова в цій справі не сказав ще ніхто... Суди тривають.

Ірина Біла: Зупинити “дерибан” профспілкового майна треба і негайно! Погоджуються усі: і профспілки, і уряд, і прості громадяни.

Як? Найрадикальніший спосіб – це відібрати його у федерації і віддати Фонду держмайна з правом перепродажу. Менш радикальний – це долучити до управління профспілкових багатств і працедавців, і профспілки, і уряд.

Профспілки повинні поводитися, як розумні бактерії, казав знаний профспілковий лідер, а пізніше президент Польщі Лех Валенса. Їм не можна порушувати організм, на якому вони паразитують.