Театр абсурду
Інколи, проаналізувавши перебіг останніх сесійних засідань Ужгородської міської ради складається враження, що мер міста Сергій Ратушняк оголосив конкурс на прийняття найабсурднішого рішення в її стінах. І що найцікавіше, переважна частина міських обранців із натхненням взялася за реалізацію цієї примхи ужгородського міського голови і, в перервах між земельними дерибанами, радо підтримує усі його, часто просто абсурдні починання.
Мер сказав — рада виконала! І немає біди, що в переважній більшості, ці рішення не мають не те що юридичної основи, а просто суперечать здоровому глузду. Їх, судячи з усього і виконувати ніхто не збирається. Найголовніше показати чергову дулю в бік обласної влади і ще раз довести самому собі, ко є газда в місті. Хоча його, господаря, в Ужгороді вже більше року, як не видно… Верхом маразму, і перше місце у цьому своєрідному змаганні, займає рішення про передачу владних повноважень від міської ради виконкому у разі розпуску першої. Діагноз, як то кажуть, на обличчя — просто затрусилися ніжки в передчутті введення в дію закону про імперативний мандат і можливе визнання Ужгородської міської ради недієздатною. Цей дамоклів меч вже давно завис над більшістю міських депутатів із БЮТу і, судячи з усього, налякав ще одну, хоч і маленьку, але дуже «горду та принципову» фракцію «ПОРА». Як же ж представники цієї політичної сили довго обурювалися, коли деякі ЗМІ несправедливо, на їхній погляд, звинуватили їх в участі у останньому крупномаштабному земельному дерибані, влаштованому радою . Натомість цікаво, на яку оцінку вони очікуються сьогодні після голосування і заяв депутата-«пориста» Богдана Киніва, на підтримку згаданого рішення міськради? Тут не обійтися без цитати із коментаря шановного пана Богдана, який він дав Західній інформаційній корпорації: «Недемократичні норми права про імперативний мандат від яких демократичні країни вже давно відмовились, можуть звести нанівець вибір ужгородців». Що називається приїхали… Виходить, що позбавляти мандату продажних депутатів — не демократично. А от надавати усі владні повноваження фактично одній людині (давайте не будемо смішити народ розмовами, що ужгородський виконком є колегіальним орган управління) — це виходить верх демократії! Справді, Громадська партія «ПОРА» вже доволі давно виступає проти введення в дію імперативного мандату, натомість пропонує проводити місцеві вибори на мажоритарній основі, що, можливо і доречно. Однак не треба, як то кажуть плутати грішне з праведним. Одна справа виступати проти імперативного мандату, а зовсім інша — голосувати за узурпацію влади, нехай і гіпотетичну її можливість. Так може не про демократію ви думали, шановні панове «пористи» натискаючи кнопки у міській раді, а про речі більш приземленіші?
А тепер анекдот про Сергія Миколайовича — він у нас, як свідчить рейтинг газети «Неділя» — найвпливовіша людина краю! Відкинувши усю суб’єктивність і заангажованість даної газети — це ж треба було додуматися! Гадаю і сам ужгородський мер на кілька хвилин остовпів, побачивши себе на вершині закарпатського суспільно-політичного олімпу. Він тут, виявляється, бореться-бореться за сфери впливу в області, з Києва всю зиму не вилазить, намагаючись знайти надійний політичний дах, а успіх ось він — на глянцевій сторінці «найпрестижнішого» закарпатського рейтингу. Боюсь, щоб не зазнався ужгородський мер і не втратив запалу в такій важливій для нього боротьбі з обласною владою.
А якими лише епітетами не нагородила мера міста «Неділя» в анотації про його особу: «Як менеджер, Сергій Ратушняк давно переріс масштаби Ужгорода», «Він соціальний проектант міста для заможних людей — для нашого віртуального середнього класу», «Політичний темперамент Сергія Ратушняка — це вино, котре саме закінчує бродити і набирає витримки», «Це генерал, що тільки-но формує свою армію», «Він більше, ніж комунальник чи лідер окремої громади». Найбільше сподобалося про вино і про армію. Якщо з останньою все зрозуміло і вона у нього вже сформована в Ужгородській міські раді, причому на контрактній основі. То вино, судячи з усього, перебродило ще в середині 90-х, і станом на 2006 рік почало вже добряче віддавати душком некомпетентності, авторитаризму і криміналу, якщо судити з останніх справ, поновлених проти ужгородського мера прокуратурою. Однак, що не кажи, але міцності і градусів цьому вину не бракує. Недарма ж від нього так захмеліли більшість ужгородських міських обранців, що без роздумів приймають під його впливом будь-які рішення. Однак є надія, що вересневі вибори отверезять голови.
