Ужгородським хабарникам пом'якшують вироки?

Втім,  чутки – справа  творча. Їх  документального підтвердження не  так вже й багато. Однак, як то  кажуть, диму без вогню не буває.

24 січня 2013 року найзахідніший обласний центр сколихнула новина – депутата Ужгородської міської ради затримано на гарячому за підозрою в отриманні хабара. Питання стосувалося саме виділення землі.

Наступного дня прес-служба прокуратури Закарпатської області детально розповіла про інцидент і навіть озвучила ім’я підозрюваної – це Марія Зілгалова, котра на той момент була членом земельної комісії у міськраді.

Як поінформували у прокуратурі, підозрювана нібито «попросила» 5 000 доларів у місцевого підприємця за 4 сотки у центрі Ужгорода під його ж власною будівлею.

26 грудня 2012 року депутатка нібито отримала частину хабара, за яку, інформують правоохоронці, забезпечила отримання позитивного висновку комісії з питань раціонального використання земельних ресурсів та затвердження на сесії 28 грудня 2012 року рішення про передачу підприємцю у приватну власність згаданих соток.

І саме в момент, коли обраниця отримувала другу частину суми, її і затримали правоохоронці на гарячому. Ну а далі почалася судова тяганина, яка затягнулася приблизно на рік.

Цікаво, що на початку процесу прокурори інкримінували підозрюваній обвинувачення за частиною 3 статті 368 Кримінального Кодексу – «одержання  службовою особою неправомірної вигоди (у значному розмірі) для себе чи  третьої  особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає  неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища».

За це світить кара –  штраф від 1 500 до 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на  строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні  посади  чи  займатися  певною  діяльністю на строк до 3 років та зі спеціальною конфіскацією.

Як повідомив журналіста старший прокурор прокуратури області з питань доступу до публічної інформації Микола Мокрянин, 31 грудня 2013 року Ужгородський міськрайонний суд визнав депутатку винною у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Втім, у процесі судового розгляду статтю 368 КК перекваліфікували на частину 1 статті 190 – документ дії підозрюваної трактує не як корупцію, а шахрайство. Покарання –  м’якше у порівнянні зі статтею 368. Дослівно частина 1 статті 190 звучить так: «Заволодіння чужим майном  або  придбання  права  на  майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) – карається штрафом  до  п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян  або  громадськими  роботами на строк до двохсот сорока  годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років».

Ймовірно, слідчі прокуратури  не довели Феміді ті факти, котрі описувала прес-служба їх відомства 25 січня 2013 року.

Суттєвий факт: покарання за статтею 190 депутатка однаково не отримала.

За інформацією із обласної прокуратури, суддя Ужгородського міськрайонного суду Михайло Ротмістеренко ухвалив закрити кримінальне провадження на підставі статті 48 Кримінального Кодексу – «Особу, яка вперше  вчинила  злочин  невеликої  або  середньої тяжкості,  може  бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо  буде  визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни  обстановки   вчинене   нею   діяння   втратило   суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною».

Втім, ця ухвала не набрала законної сили через те, що її оскаржено в апеляційному порядку. Скаргу подала не прокуратура, а потерпілий у справі.

Остаточні висновки про цю історію із корупційним відтінком будемо робити після повторного розгляду справи у суді. Єдине, чого хочеться побажати усім сторонам – досягнення справедливості. І щоб в ужгородців ніколи не було найменших підстав твердити, що і депутати, і працівники їх міськради роздають міську землю суто за хабарі.

Ярослав Гулан, кореспондент Бюро журналістських розслідувань «Варто ЗНАТИ!»