В Ужгороді відкрили виставку творчості родини Сільваїв (ФОТО)

Жінка розповідає, що зовсім випадково натрапила на історію родини Сільваїв, однак дотепер займається пошуками їх здобутків.

Йдеться про Івана Сільвая та його сина Сіона, котрі були надзвичайно обдарованими людьми. Крім того, що служили в церкві, займалися різьбою та живописом, майстрували скрипки. Син Сіон до всього ще й був письменником.

Як розповідають у музеї, роботи їхні у свій час зібрав один колекціонер. Вже виїжджаючи в Угорщину подарував свою колекцію музею. Однак, зараз точно сказати, котрі картини належать перу закарпатських майстрів достеменно не можна. От і кажуть у закарпатському скансені, що презентують твори з колекції Сільваїв.

Придбані 30 років тому, роботи довгий час перебували у фондах музею.

Чого тут лише не побачиш.

Це і релігійна тематика, і гостра побутова сатира, і філософія, і різьблення з суцільного шматка дерева, і різні побутові речі.

Взагалі творчість Сільваїв глибоко практична. Це різьблена колиска для дитини, сервант-замок, прикраса для каміну, хрест, шкатулки, футляри для скрипок тощо.

Побачити всі ці речі можна в Закарпатському музеї  народної архітектури та побуту (вул. Капітульна 33а) у виставковому залі на другому поверсі.

Довідка

Іван Антонович Сільвай (псевдонім Уриїл Метеор) – відомий греко-католицький священик, поет і письменник, художник і різьбяр. Народився І. Сільвай 15 березня 1838 року в селі Сусково Свалявського району у сім?ї священика. Початкову освіту І.А. Сільвай здобув вдома під керівництвом батька, який прагнув привернути його до церковного життя. Батько привчав сина до гри на скрипці й флейті. Навчався і співав Іван під керівництвом хоррегента Унгварської кафедральної церкви Костянтина Матезонського. Початкову школу Іван Антонович закінчив в Ужгороді в 1846-1847 роках. Під час перебування в Ужгороді не переставав бути членом гармоніального хору. Навіть навчаючись в Сатмарі і Пешті, приїзжаючи додому завжди навідував К. Матезонського.

У 22 роки, закінчивши Пештянську семінарію, Іван Сільвай повернувся додому й заручився з Марією Рац, донькою Петра Раца, приходського священика в Дусині. Через три роки І.А. Сільвай отримав свій приход, спочатку у с. Дусино, а згодом у рідному селі Сускові (де правив службу разом з батьком). У 1868 року він одержав розпорядження про призначення його адміністратором в село Латірку на Воловеччині, де брав активну участь в просвітницькій діяльності і в роботі Товариства ім. О. Духновича. 11 січня 1881 року І.А. Сільвай одержав Грамоту про видання йому приходу в с. Ремети на Перечинщині, а 12 березня того ж року одержав Грамоту, в якій був найменований благочинним церковного Тур'янського округу. 20 травня 1899 року Іван Сільвай був переведений приходським священиком в с. Нове Давидково Мукачівського району. Тут він прожив до своєї смерті 13 лютого 1904 року. Іван Антонович Сільвай мав 10 дітей, з яких четверо померло у дитячому віці.

І.А. Сільвай займався також літературною роботою. В його доробку релігійна і світська поезія, оповідання й повісті, публіцистичні статті, нариси, церковні проповіді. Він активно друкувався в закарпатській періодиці під псевдонімом Уриїл Метеор. Його твори були надруковані в журналах «Світ», частково «Новий Світ» і «Карпати» (Ужгород), в «Місяцесловах» і в галицько-руській газеті «Слово». Окремим виданням вийшли його проповіді в 2-х томах під загальною назвою «Другий Світ» (Ужгород 1898). Велика стаття «Положеніе угорскихъ русскихъ подъ управленіем еп. Стефана Панковича» з’явилась в Росії в «Славянскомъ Сборнике» (Спб., 1875). Більшість творів І. Сільвая залишилися в рукописах. В останні роки життя він старанно переписав усе до 10-ти книг. Після смерті І. Сільвая систематичне дослідження його творчості не проводилося. Найбільш повним зібранням твори будителя з'явились у 1957 році у м. Пряшів (Словаччина), з докладною вступною статтею Є. Недзельського та передмовою В. Зозуляка. Вони були видані Словацьким видавництвом художньої літератури.

Мукачево.net