Закарпатський селянин виготовляє дерев’яні діжки більше 30 років

70-річний Михайло Левчак із села Стрипа Ужгородського району Закарпаття понад 30 років виготовляє дерев’яні діжки для вина, капусти й огірків. Його вироби стоять у погребах усіх навколишніх сіл.
Будинок Михайла Левчака розташований у центрі села біля автобусної зупинки. Бондар виходить із-за хати у темних штанях, залатаній робочій куртці, на голові — чорний берет. Кульгає на ліву ногу. Запрошує до літньої кухні. За хвилину заносить до хати 50-літрову дубову діжку. Ставить на стіл. Пояснює, що це остання, яку зробив.
Розповідає, як захопився бондарюванням.
— То ще були артілі, у 1957 році після армії працював на одній із них в Ужгороді, — каже Левчак. — Робили для заводів бочки з тополі, бука — для маргарину й огірків. Праця не дуже важка — усе автоматика.
В артілі Михайло Левчак пропрацював тільки п’ять років. Потім був водієм у їдальні, а діжки виготовляв удома. Для цього придбав верстат для розпилювання колод.
— Щоби зробити двістілітрову бочку, треба потратити тиждень часу, — розповідає, присівши на ліжко. — Люди зі своїм матеріалом замовляли діжки на вино, на квашену капусту. У сусідніх селах були ще два бондарі. Але вони вже вмерли. Тепер ся справа занепала: нікому не треба бочки. А в той час я багато заказів мав. Дерев’яні дощечки з дубу, шовковиці чи акації складав довкола у круг, зв’язував тросом. Усередині між ними розводив вогонь. Потім дерево обливав водою. Воно запарювалося, пом’якшувалося і стягувалося в дугу. Наверх накладав металеві обручі, а проміжки між дощечками закладав листям очерету. Пару років мені помагав син. Він — столяр.
До хати заходить невістка Михайла Левчака Тетяна з торбою продуктів. Викладає все до шафи. Підкидає до печі сухих дров і виходить із відрами по воду.
Бондар розповідає, що дерев’яні діжки служать по 30–50 років. Головне — мити й тримати їх у сухому.
— Для виноградного вина найліпші дубові бочки, — каже Левчак. — Я сам тримаю вино тільки в таких. Маю п’ять бочок — на 50, 120 і 200 літрів.
Гроші за діжки Левчак брав дуже рідко. Більшість виготовив за ”дякую”. Зробив 300 бочок.
— П’ять років тому 150-літрова бочка коштувала 150 гривень. А недавно чув, що на базарі добра 200-літрова коштує 600, — каже Левчак. — Беруть по 2,5 — 3 гривні за літр.