Ігор КРІЛЬ: Амбіції ужгородського мера тільки шкодять Закарпаттю

У цій писанині мені висунуто звинувачення до яких не маю ніякого відношення. А причиною є моє звернення до прокуратури про перевірку фактів земельного “дерибану” в місті Ужгороді. Крім того, мені поставлено багато запитань, на які я не можу не дати відповіді, хоча й звертався у цю газету з проханням розмістити мою відповідь. Мені  відмовили. Тому й роблю це через "Новини Закарпаття".  

Отже, цитую запитання "РІО" відповідно до оригіналу.

— Пане Ігорю, так ви – народний депутат чи ні?

— Відповідаю. Так народний депутат України, хоча написав заяву про складання депутатських повноважень, і зробив це одним із перших серед “нашоукраїнців”. Вважаю, що вчинив абсолютно правильно. Сьогодні відбуваються процеси, які мають юридично завершити питання про складання повноважень депутатами  – у тому числі, і в судах. Відтак відбудеться міжпартійний "Нашої України", на якому ті депутати, котрі написали відповідні заяви, складуть свої  повноваження. Ось тоді я вже не буду народним депутатом. А нині я все ще народний депутат України і  забов`язаний викорінювати беззаконня, яке твориться в Україні, у тому числі – у місті Ужгороді.

Я добре обізнаний з тим, що  відбувається на сесії Ужгородської міської ради, яка, до речі, відкрилася півтора року назад і до цього часу жодного разу не була закрита. Це зроблено для того, аби в “пожежному” порядку  запрошувати на її засідання, без оголошення у пресі, лише “своїх” депутатів для кулуарного вирішення питань, передусім – земельних.

За цей час (!) жодного земельного аукціону в Ужгороді не було проведено. Вся земля здається в оренду з  наступним викупом “своїм” людям або тим хто готовий платити за землю у “дві кишені”: одна — бюджетна, куди йде незначна сума, а інша — тому, хто забезпечує ці рішення. Ось тому я звернуся в  Ужгородську  прокуратуру аби вона дала відповіді на питання, наскільки все, що відбувається на сесіях Ужгородської міськради є законним.

— Чи вважаєте ви правомірним той факт, що “нашоукраїнці” відібрали у профспілок санаторії та профілакторії?

— Безглузде запитання, яке видумати може лише С.Ратушняк? На Закарпатті дуже багато санаторіїв та профілакторіїв, які перебувають в управлінні профспілок, центральний офіс яких знаходиться в Києві, а ним, як відомо,  керує депутат-“регіонал” Стоян. Цей офіс потихеньку “їх банкрутує” і продає “з молотка” за безцінь. А між тим санаторії будувались за кошти закарпатських колгоспів, а значить за кошти закарпатців. Цілком справедливо деякі районні ради Закарпаття, взяли на свій баланс тіж з них, де не були відповідно оформлені профспілками документи. Іншими словами ради повернули майно закарпатцям. Так більшість у цих радам належить саме "Нашій Україні". І саме "Наша Україна" забезпечила повернення майна закарпатській громаді. Це майно передано на баланс місцевих рад, а не викуплено “нашоукраїнцями” як пише "РІО" під диктовку Ратушняка. З іншого боку, якщо яка-небудь місцева рада і надумає продати який-небудь із цих санаторіїв, то кошти за його реалізацію надійдуть на рахунки цієї ради, а не в Київ. І ці кошти будуть використані для забезпечення потреб місцевих громад.

— Чому об’єкти в Ужгороді, які відносяться до комунальної власності, виставляються на аукціоні не в нас, а на біржі в Києві?

— Комусь би хотілося, аби об’єкти реалізувались на “тихо” проведених аукціонах для “своїх” (як це робиться в Ужгороді). На таких аукціонах бюджет не отримує реальної вартості. А коли про проведення аукціону знає вся Україна, то і покупців більше. І грошей більше надходить від їх реалізації, а значить виграє закарпатська громада. Що тут поганого? Влада зобов’язана саме так вчиняти. І я підтримую таку владу.

— З якою метою “балогівці” через обласну раду створили Обласне бюро технічної інвентаризації, якщо законом передбачена діяльність тільки місцевих БТІ?

— По-перше, що законом не заборонено, те – дозволено. Створення обласного БТІ дозволяє контролювати місцевих “князьків”, які займаються продажем різноманітних привабливих об’єктів нерухомості. Звичайно “князьки” незадоволені.

Ось приклад:  народний депутат минулого скликання від фракції Блоку Литвина викупив чи не всі аптеки міста Ужгорода. Відбулось це відразу, як тільки їх передали з балансу області на баланс міста. Він купив  їх за безцінь, попередньо домовившись із тим хто продавав. І при продажі у цих ділків виникли проблеми із обласним бюро техінвентаризації. Ось тому і постало, що називається, ребром це питання. І створено структуру, яка буде контролювати ситуацію у кожному районі та місті. Злодіям буде важче. І знову тут я підтримую обласну владу.

— Останнє питання: коли ви же, нарешті, вгамуєтеся?

— Думаю, вгамуватися слід С.Ратушняку. Бо він ніяк не може зрозуміти, що його амбіції – у тому числі й політичні – шкодять Закарпаттю. Сергій Миколайович постійно когось у чомусь обвинувачує. І, як правило,  факти, які він наводить, висмоктуються з пальця. Він регулярно приїздить до Києва, дає “викривальні” прес-конференції, які спрямовані проти закарпатців,  замість того, аби займатися комунальним господарством Ужгорода. Напевно дуже хоче сьогодні засвітитися перед “регіоналами”.

Для нього це природно. Пригадуєте, у попередній Верховній Раді України він був одним ізчемпіонів за кількістю переходів від однієї фракції в іншу. Ні для кого не секрет, що “перебіжчикам” платять непогані гроші . Ратушняк шість (!) разів переходив із фракції в фракцію, причому – навіть у діаметрально протилежні за своїми політичним спрямуванням. На жаль, цей свій “досвід” він переніс  в Ужгородську міськраду. Цю ганебну практику я й намагаюся присікти, що, звісно, дуже не подобається меру та його оточенню.