Першому закарпатському "мільйонеру" Антоніну Бірову - 85 років (ФОТО)

Чи можна було за радянських часів побудувати в окремому селі розвинутий соціалізм? Тодішній голова колгоспу «Прикордонник» Антонін (Андор) Біров довів, що таки можна. Село Пийтерфолво (у радянський час Петрово) на Виноградівщині унікальне тим, що й нині нічим не поступається будь-якому місту, тим паче районному центру.

Є тут свій спорткомплекс, парк розваг для малечі – зі справжнім «чортовим колесом» та іншими атракціонами, а також велика картинна галерея найкращих закарпатських художників.

Колись звичайне село, в якому мешкало близько 2000 жителів, переважно угорців, за короткий час перетворилося на потужний аграрно-промисловий комплекс і культурний центр. А загалом колгосп-"мільйонер" під керівництвом Антоніна Бірова збудував п'ять шкіл, чотири дитсадки та Будинки культури, музичну школу.  За час трудової діяльності голова колгоспу був нагороджений багатьма іншими відзнаками – орденами Леніна, Дружби народів, Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору. Також шість разів (!) обирався депутатом Верховної Ради УРСР.

Освіта і техніка – це дві основні складові, якими користувався господарник. Андор Біров насамперед подбав про виховання кадрів. Здібну молодь відправляв на навчання у вузи, а потім забезпечував житлом. Уже за кілька років колгосп став одним із кращих господарств краю. Причому майже половину прибутків приносили заготівля і переробка на місці овочів, винограду і тютюну. Побудували свій консервний завод, який випускав щороку понад 2,5 мільйона банок. Свиноферма давала до 300 тонн м'яса, а у холодильнику на весну чекали 500 тонн овочів і фруктів. Навіть філії столичних заводів працювали у селі – "Арсенал" виготовляв запчастини для фотоапаратів, "Сокіл" шив спортивний одяг, у 1987 році налагодилася співпраця з угорським оптичним заводом "МОМ". А найдивовижніше те, що вдалося вдвічі-втричі збільшити врожай зернових – до 62 центнерів із гектара! На полях спорудили іригаційну систему, в колгоспі нараховувалось 140 тракторів та 23 зернозбиральні комбайни.

На отримані, без перебільшення, мільйонні прибутки вели будівництво – зводили не лише школи і Будинки культури, а й великий спорткомплекс, де тренувалася дівоча команда з хокею на траві, проводилися навіть республіканські змагання. Ансамбль пісні і танцю "Тиса", де займалося 120 дівчат і хлопців, здобув звання народного. А у сільському парку звели справжню японську пагоду, "чортове колесо" та інші атракціони, які у той час були хіба що в Ужгороді. "Адже ми будуємо не на рік і не на два, і прийдешні покоління нам не пробачать, якщо залишимо після себе примітивні і неестетичні споруди", – писав Андор Біров у своїй книгу "Осмислюючи пройдене" (з досвіду агрофірми-колгоспу "Прикордонник"), яка була видана у 1991 році.

Значну увагу Антонін Олександрович приділяв і дозвіллю односільчан. Фольклорний ансамбль “Тиса” став лауреатом численних конкурсів, в тому числі й за межами країни. У 1986 році за його ініціативи у колишньому графському маєтку міністра Австро-Угорщини Ендре Дьордя було відкрито картинну галерею, зберігається понад 200 картин найвідоміших закарпатських митців. Серед них – Антона Кашшая, Василя Габди, Володимира Приходька, Василя Скакандія, Володимира Микити та багатьох інших. При чому не по одній – від кожного з десяток і більше. 

У суботу, 1 лютого, знаний далеко за межами Виноградівщини господарник відзначив поважний ювілей – 85 років! Окрім родини та друзів, цього дня прийшли привітати ювіляра і представники влади Виноградівського району, сільський голова Пийтерфолво Валентин Товт, друзі.

Мукачево.net

Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...