На Міжгірщині пара відсвяткувала золоте весілля

Екватор віку перейшла пара Солодовників із Міжгір’я, рука в руку крокуючи сімейною стежиною. Цей факт, безумовно, заслуговує лиш на повагу…

Іван Пилипович та Ніна Павлівна родом з Полтавщини. Вихідці з одного селища, що зветься Котельва, навіть виросли на одній вулиці.

А професійний шлях складався у них по-різному. Іван Пилипович після завершення навчання в школі працював у місцевому колгоспі трактористом-комбайнером. Заочно здобув фахову освіту в Стрийському технікумі механізації. Після одруження почав працювати на закарпатській Міжгірщині. У 60-ті роки минулого століття з труднощами вдалося працевлаштуватися в автопідприємстві. Спочатку був слюсарем, потім – шофером, механіком. Працював і водієм у редакції райгазети. А ще цілих 45 літ віддав у минулому ДТСААФ і теперішньому РСТК ТСОУ, викладаючи на шоферських курсах. Кожен другий чи третій керманич автомашини донині під час зустрічей привітно вклоняється йому за кваліфіковану науку.

Ніна Павлівна, у свою чергу, після десятирічки почала працювати швачкою. Згодом навчалася у Хустському культосвітньому училищі. На перших порах працювала за направленням у райбібліотеці у Міжгір’ї. За порадою дружини письменника Василя Кохана Наталії перейшла на роботу у райспоживспілку. Не пошкодувала, бо продовжила справу з книгами. Аж до пенсійного віку була книжковим товарознавцем. Мало хто може похвалитися такою солідною домашньою бібліотекою, як у книголюбів Солодовників. Подружжя досі пишається, приміром, дружбою з, на жаль, уже покійним лауреатом Шевченківської премії Петром Скунцем.

Іван Пилипович має повно цімборів. Найперше тому, що він у їх колі – душа компанії. Дотепно фіглюючи, як правило, розвеселить найзасмученішого. Розсекречує своє постійне здоровкання, навіть серед ночі, одними й тими ж словами вітання: «Доброго ранку!». «Так вітаюсь лиш добрим людям, а вони, виявляються, всі гарні — як з світанку, так і до смеркання», — пояснює чоловік.

— Проколи мали у шоферському талоні? —  цікавлюся в наставника водіїв.

— Аякже. Повно було, бо полюбляв сперечатись з даішниками, доводячи правоту за дотримання правил дорожнього руху, пише Василь Пилипчинець, газета "Новини Закарпаття".

Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...