Закарпатка стала переможницею на Всеукраїнського радіодиктанту

Закарпатка Олександра Козоріз стала однією з 14 переможців Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, який писали цього року 11 листопада кілька тисяч українців.

Всеукраїнський диктант – це знакова подія для цілої нації, що відбувається щороку у День писемності. Цього року до диктанту приєдналися українці з 13-ти країн, 13108 учасників надіслали листи (крім тих, хто взяв участь, але не надсилав роботу). Наймолодшій учасниці було 4 рочки, найстаршій – 96. З цих кілька тисяч учасників саме Олександра Козоріз та ще 13-ро українців (серед них, до речі, ще одна ужгородка) написали диктант без жодної помилки.

«Диктант, який проводила Національна радіокомпанія називався «Піонер на ниві електроніки» (про Бориса Грабовського, сина поета Павла Грабовського), – розповіла ІА ZIK Олександра Козоріз. – Диктанти я пишу п’ять років поспіль, але вперше вирішила відіслати свою роботу».

За словами пані Олександри, вона була переконана, що напише диктант без помилок. Філолог з більш, як 40-річним стажем, головний редактор видавництва «Мистецька лінія», реактор численних видань художньої та наукової і дитячої літератури, впевнена у своїх знаннях.

«Я почула, що у число переможців входять двоє закарпатців і подумала: не може бути, щоб я серед них не була, – сміється пані Олександра. – Я абсолютно не здивувалася, була впевнена, що переможу. Писала не заради призу, а ідеї українського національного єднання, під таким гаслом проходить диктант. Головне, щоб писало якнайбільше людей. Це є ознакою національного єднання».

«Мова – це хліб душі», – цитує письменника Михайла Слабошпицького Олександра Козоріз і додає. – Як ми усвідомимо, що ми єдина нація, що ми спілкуємося однією мовою, тим швидше дійдемо до розуміння нашої національної ідеї. Тому коли у п’ятницю 13-го читали результати lиктанту, всі були у великому емоційному піднесенні. Адже писали українці з 13  країн, навіть з Нової Зеландії, і великі і малі».

«Що побажаєте тим, хто не надто ретельно вчить українську мову?», – запитали ми Олександру Козоріз.

«Щоб насамперед вони були патріотами України. А якщо будуть патріотами, то спілкуватимуться українською мовою, якщо спілкуватимуться, то будуть вивчати і підносити її на той рівень, який наша мова заслуговує. Нехай завжди пам’ятають слова поета Василя Симоненка «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!».

Якщо ви знайшли помилку, виділіть текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментарі -
Зачекайте...