Закарпатці полюбляють розводити кролів

Усі тваринки доглянуті й надзвичайно розкішні. Інших, за словами Ігоря Павелка з Великих Лучок на Мукачівщині, на виставку не беруть. Адже кролі повинні мати міцну статуру, добре розвинений кістяк, типові для цієї породи тулуб, шию і голову, прямостійні вуха, міцні, правильно поставлені щодо тулуба кінцівки тощо. До того ж – клеймо й належні документи. Лише при наявності всього цього власник тваринки може її виставляти.

Цьогоріч чоловік з Мукачівщини привіз до Ужгорода двох вухатих велетнів білого та сірого кольорів. Вдома ж тримає близько сорока.

5 років тому самотужки навчився доглядати за кролями й Олександр Широкий з Перечинщини. Нині у володінні чоловіка вже є сотня вуханів різних порід, але також тільки велетнів. На усіх них має відповідні документи. «Для нас дуже важливо зберегти породу в чистоті. Ми й паруємо кролів лише на плем’я: три-чотири рази за рік, тоді як на кролефермах отримують по сім-дев’ять окролів за рік. До того ж на кожну тваринку оформляємо належним чином документи, аби не застосовувати спорідненого парування. Якщо ж кролі виявляться близькими родичами, це призводить до виродження породи», – розповідає Олександр.

Через те, що чоловік працює за кордоном, найбільша частина роботи з догляду лежить на дружині. А жінці на ґаздівстві є над чим працювати: у раціоні кролів лише спеціальний збалансований комбікорм та сіно. Також слід зважати на те, що вони справді дуже чутливі до різного роду інфекцій, збудників яких можна принести в двір на одязі чи навіть на руках. Тому не варто нехтувати щепленнями, які слід робити кролику до 4 місяців, аби він зміцнів і сформувався. А ще – не забувати підпоювати пухнастика вітамінами. Загалом, за підрахунками чоловіка, не дуже то вже дешева справа – утримувати кролів – сотня тварин щомісяця тягне понад тисячку.

Щоб хоч якось компенсувати витрати, як і більшість фермерів, сім’я вторговує м’ясом. За кілограм просить 85 гривень. «Так, у магазині можна купити тушку кроля й дешевше, але в мене м’ясо таке, як для себе. Я діабетик і сам споживаю кролятину, тому   сумлінно ставлюся до утримання вухатих і того, наскільки якісним буде продукт, який пропоную іншим», – каже кролівник.

Щодо шкірки, то, за словами багатьох фермерів, у нашій країні поки що немає культури споживання продуктів кролівництва. Хутро чомусь вважають другосортним:  за шкірку дають лише 5–6 гривень залежно від розмірів тваринки. Тож, констатують фермери, коли зважити, що здавати шкірку слід очищеною й підсушеною, то й займатися її продажем нема сенсу, пише Анастасія Лесів, газета "Старий Замок".