Як з`єднати Чоп з Тихим океаном

Усе вирішують люди Чим більше контактів простих людей, тим процес інтеграції в Європу "тихою сапою" швидше стає реальністю. Один з механізмів, який дозволяє втілювати й економічні, й культурно освітні проекти — прямі угоди про співпрацю з регіонами в інших країнах. Угоди про партнерське співробітництво наша область має з Саболч-Сатмар-Березькою областю Угорщини, Кошіцьким і Пряшівським самосправними краями Словаччини, з Підкарпатським воєводством Польщі, з повітами Марамуреш і Сату-Маре Румунії. З 2001 року діє партнерська угода з баварським регіоном Обер-Франкен і зараз опрацьовується угода з регіоном Ніагара в Канаді, з одним із регіонів Австрії. Є й угоди, які підписані, але діяльність за ними треба відновити — з хорватським регіоном Буковар та з Орловською областю Росії. Крім угод, на рівні керівництва областей схвалені програми співробітництва з угорськими, словацькими регіонами, закінчується підготовка відповідного документу з румунськими територіями і буде так звана "дорожня карта" дій на найближчі рік-два. В рамках партнерств створено робочі групи по галузях. Крім того, майже кожне закарпатське село і місто напряму, хоч і з різною інтенсивністю, дружить з хоч одним, а частіше кількома, містами та селами в різних країнах. В останні роки в Польщі і Словаччині проходив процес децентралізації влади і дуже багато функцій передали саме органам місцевого самоврядування. Як зазначає начальник головного управління з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків та туризму Ернест Нусер, треба дати можливість кожному закарпатцю спілкуватися з жителями сусідніх країн. Для цього потрібно, насамперед, легше отримувати візи до них. Тим більше з пожорсткішанням цієї процедури з огляду на вступ до кінця цього року наших "черезкордонних" сусідів у Шенгенську зону. Після 1 грудня внутрішніх кордонів між сусідніми з нами державами не буде, переходи стануть європейськими і в одну країну можна буде їхати через іншу. Проходять міждержавні узгодження щодо прискорення запровадження так званого малого прикордонного руху, який дасть можливість мешканцям прилеглої до кордону території (30-50 км) у спрощеному порядку, без закордонного паспорту і шенгенської візи вирушати до Угорщини і Словаччини. Нещодавно таку ж ініціативу розпочали з Польщею. Тому буде прораховано обсяги руху по різних напрямках і необхідність відкриття нових пунктів пропуску. Бо нині в цьому є дисбаланс. Наприклад, явно відчувається нестача пунктів переходу на Словаччину і не повністю завантажені існуючі на румунському напрямі. Планується нарешті відкрити велосипедно-пішохідний перехід на польському кордоні Лубня-Волосате, є вже щодо нього висновки центральних екологічних служб, яких раніше не було. На найближчий тур переговорів між Україною та Польщею готується проект спорудження цього пункту переходу. Кордон — фактор, який нас роз`єднав, але його можна використати як об`єднуючий. Для цього він мусить бути надійним, але і прозорим, і, обов`язково, добре облаштованим. У цьому році планується провести чотири Дні добросусідства — з кожною країною-сусідом Закарпаття. Європейці дозволили будувати ЄЄ має чимало програм з транскордонного співробітництва. Готовий давати нам гроші. Тільки треба не лінуватися їх відробляти. Відтак, Закарпаття — єдина область, яка приймає участь в усіх європейських програмах. Зараз оголошено конкурс на 2,5 млн. євро по українсько-угорсько-словацьких проектах та 1 млн. євро по українсько-румунських проектах. За всіма показниками Мінекономіки Закарпаття — найактивніший регіон в освоєнні можливостей європейських грантів. Проте є і вимога — щоб проекти підпадали під проекти розвитку місцевих громад, наприклад, розвиток інфраструктури, туризму, малого бізнесу, енергетики, культурного середовища. Як пояснив Ернест Нусер, дуже важливо, що в цьому турі вперше за всі роки дозволено до 50% коштів направляти на інвестування, тобто на будівництво, реконструкцію. Якщо раніше гроші йшли переважно на проведення конференцій, семінарів, то зараз можна виділяти їх і на будівництво, придбання основних фондів, реконструкцію. Хоча при цьому вимогою є дольова участь — не менше 20% коштів повинна забезпечувати українська сторона. Тому наша облрада включила кошти на такі цілі в програму розвитку транскордонного співробітництва. По інвестиції — гуртом На залучення інвестицій нині працює не лише профільне управляння облдержадміністрації. Та й воно від свого попередника ще 3-4 роки тому кардинально відрізняється. Якщо раніше управління 80% часу займалося реєстрацією інвестиційних проектів у СЕЗ та на ТПР, то після відміни пільг цієї діяльності практично немає. Зате нині іде ріст інвестицій у туристичні об`єкти, активізувалося транскордонне співробітництво, а до нього входять й економічні проекти, й гуманітарні, й розбудова кордонів тощо. Напевно, другий за потужністю "гравець" на цьому полі — Агентство по залученню інвестицій. Воно трансформувалося з Органу господарського розвитку СЕЗ "Закарпаття". Ця бізнес-структура переважно надає інвесторам послуги з підготовки, оформлення різних документів, супроводу проектів. Це відповідає загальноєвропейській практиці, коли консультаційні, консалтингові фірми ведуть таку роботу. У нас таких структур стає дедалі більше, серед них чимало й іноземних фірм і навіть окремих юристів, які реєструють на Україні свою діяльність. Свою нішу має Торгово-промислова палата. За нею — ряд функцій, визначених державою, які ніхто інший робити не може. Це, наприклад, надання експертних висновків, які потрібні для всіх експортно-імпортних операцій. Також вони організовують всілякі зустрічі, роблять переклад документів і підпис Торгово-промислової палати під цими документами рівнозначний підпису нотаріуса. Є в області і представництво Міжнародної торгово-промислової палати з Києва. Активно займаються зовнішньоекономічною діяльністю, й громадські структури. Скажімо, все більше "на слуху" Центр українсько-польських ініціатив — громадська організація, котра виграла грант на активізацію українсько-польських стосунків через проведення різних зустрічей, конференцій тощо. Замість преференцій дайте стабільність! Уряд Януковича спочатку обіцяв повернути пільги СЕЗ та ВЕЗ, які працювали прозоро і чесно. До останніх належала саме СЕЗ "Закарпаття". Потім розмови про відновлення змовкли. Краще їх вже й не починати, бо від дебатів на цю тему підприємці переходять в режим очікування. Після всього, що було з їх відміною, мораторіями, важливі не так самі пільги, як стабільність. Внутрішньоукраїнський бізнес, кажуть, вже адаптувався до перманентних політичних криз, а ось зовнішні інвестори воліють працювати у більш прогнозованій державі. Хоча, саме у 2005 році у Виноградові запрацювала німецька фірма "Вет Аутомотіве", яку відкрили за 4-5 місяців від першого приїзду власника на Закарпаття. Все відбувалося у час найбільш революційних подій. Проте ми ж не знаємо, скільки людей ще планувало прийти з інвестиціями до нас, а не зробили це через політичні скандали. Звичайно, відносно все. Ернест Нусер зазначає, що сальдо експортно-імпортних операцій для нашої області почало "рости в мінус" після революційних змін у 2005 році, коли відсотків на 10 знизилась вартість долара. Проте ніхто не рахує, скільки продовольчих та промислових товарів вивозять від нас угорці та словаки в індивідуальному порядку. З іншого боку, нині ріст виробництва на "Єврокарі" ближчим часом не дасть поправити сальдо експорту-імпорту бо комплектуючі ввозяться, тут збираються авто і продаються на Україні. Що важливіше — мати чудове виробництво чи "зіпсовані" через це показники? Чого вони до нас все ще йдуть? Якщо раніше інвестори йшли через дешеві робочу силу та енергоносії, то зараз вже те й те суттєво зростають в ціні. Проте, за словами Нусера, робоча сила у нас дуже кваліфікована, ще зберігся інженерний потенціал, особливо в деревообробній галузі. Наших фахівців навіть запрошують не вчитися, а вчити інших за кордоном. Крім того, на схід від нас — величезний ринок збуту — Росія, Азія, колишні республіки СНД. Тому тут вигідно розміщувати виробництво. І навпаки, можемо стати центром проходження в Європу східних товарів. І японці, і китайці дуже цікавляться перспективами наших транспортно-логістичних можливостей, навіть готові працювати щодо… повітряного мосту! Зараз остаточно сформуються кордони ЄС і Шенгенської зони і є перспективним розвивати тут мережу промислових парків і транспортно-логістичних центрів. Україна — транзитна держава, а Закарпаття — чи не найбільш транзитний регіон України. Тут у нас сходяться залізниця, автодороги, трубопроводи, треба робити повітряний міст. Перспективний і проект спорудження річкового порту на Тисі, якраз у рамках загального розвитку транспортного вузла Чоп-Загонь. Цей вузол нині найбільш стратегічно важливий не лише для Закарпаття, і не лише для України та Угорщини, але і для Росії та азіатських держав. Тут проходить вісь Схід-Захід з виходом аж до Тихого океану на порти Японії. Крім того, річковий порт став би важливим для масових вантажів, наприклад, вугілля, руди, добрив, будматеріалів, тобто тих, де є велика вага і автомобільним транспортом возити не вигідно, до того ж річковий транспорт значно дешевший, ніж залізничний. Можливе і потрібне відродження автопорту "Чоп", але для надання послуг для водіїв, можливо, якихось складських послуг, проте ті функції митниці, які автопорт виконував раніше, навряд чи відновлять. Що ж до вирішення проблеми депресивних гірських регіонів області, що планували зробити за рахунок надання пільг інвесторам у СЕЗ та ТПР, то нині, кажуть, воно відбувається більше за рахунок внутрішніх інвестицій у тому числі самих мешканців цих територій. У закарпатські гори йде туризм.