Мирна битва на "Донбас-Арені": Шахтар та Манчестер розділили нічию

"Манчестер Юнайтед" виявився не таким грізним, як попервах здавалося, повідомляє журналіст Олександр Солнцев, ТСН.  

Проте й такого МЮ виявилося досить, аби вдосталь попити кров "Шахтарю". У підсумку кожен залишився при своїх інтересах. І зі своєю правдою. Мойєс може сміливо розказувати, що хотів здобути прийнятний результат однією лівою, і це йому майже вдалося. Натомість Луческу міг би заявити, що тактично, фізично, технічно й казна як ще переграв за грою одну із найсильніших команд континенту. Кожен буде по-своєму мати рацію. Ми ж, віддаючи належне й тому, й іншому, не менш сміливо констатуємо, що результат, на відміну від гри, влаштував усіх. А курчат порахуємо в грудні.

Так уже складається, що чинний чемпіон України в європейській Суперлізі змушений реабілітовуватися за невдачі у внутрішній першості. Спочатку після трьох поспіль матчів без перемог довелося доводити профпридатність собі й баскському "Реалу", а в другому турі, після осічки від донецького "Металурга" — чемпіону Англії. Цікаво, що й баски, і той таки МЮ на своїх внутрішніх аренах почуваються не краще, аніж гірники — на своїй. Тому й для іспанців, і для англійців матчі з гірниками — такого ж штибу.

Перша спроба для команди Луческу  виявилася вдалою. В другій суперник був значно сильніший і досвідченіший. До того ж, ціна цього поєдинку була зависокою ще й тому, що в разі перемоги будь-якого опонента переможець ставав одноосібним лідером групи з непоганими перспективами на вихід у плей-офф, тоді як переможений ставав, як усі. Решта, тобто. Про нібито серйозну історичну складову цього поєдинку — мовляв, у 1999 році Мірча Луческу й очолюваний ним міланський "Інтер" зустрічалися з МЮ в чвертьфіналі чемпіонської Ліги й поступилися — не говоритиму зайве. Тут ті спогади — як небіжчику припарки. Жити треба сьогоденням. Від того й танцюватимемо.

Чи не єдиною кадровою проблемою "Шахтаря" залишалося питання щодо персони другого хвилеріза. Якщо кандидатура Хюбшмана ні в кого не викликала жодних сумнівів, то на позицію його напарника претендували одразу троє. Мірча Михайлович зробив свій вибір на користь Фернандо. Щодо кадрових проблем "Манчестер Юнайтед" говорити водночас і складно, і просто. Складно тому, що після появи на тренерському містку "дияволів" Девіда Мойєса ледь не щотуру стартовий склад команди зазнає суттєвих змін. Ротація — говорять у таких випадках. А просто — передовсім через те, що яким би складом не грав "Манчестер", у якому стані не перебував би англійський чемпіон, він завше залишається "Манчестер Юнайтед". Одним із найсильніших клубів світу.

Протиставити такому суперникові "Шахтар" міг, у першу чергу, бойовитість, настрій та шалений пресинг вкупі з такими ж швидкостями. Словом, усе те, що в минулому сезоні гірники протиставляли "Челсі" та "Ювентусу". Нібито й дрібниця, але насправді…

Насправді для гри в такому форматі потрібні відповідні виконавці. Минулого сезону вони в складі донецької команди були. Причому одразу декілька. Наразі таких залишилося півтора — Алекс Тейшейра, який, схоже, незабаром послідує за своїми бразильськими партнерами, та певною мірою Срна, який, здається, давно вже забронзовів на своєму рівні. Рівні достоту високому, проте стеля вже досягнута. У всякому разі, так здається. Інші донецькі виконавці або вже не дотягують до протистоянь такого рівня, або ще. От і виходить, що розігнати, продовжити, а головне — завершити донецьку атаку фактично нікому. Таке незавидне становище приводить не стільки до проблем в атакуючій ланці, скільки до негараздів у захисті. Це ж аксіома: якщо не складається як слід відсунути фронт чужої атаки подалі від власних володінь, рано чи пізно той фронт наблизиться до твоїх воріт.

Манчестерський фронт наблизився рано. Власне, для того, аби відзначитися, гостям не знадобилося пнутися зі шкіри. Достатньо було використати чужі помилки. Благо, що Хюбшман на пару із Ракицьким таку нагоду суперникові надали без особливих проблем. А такому опонентові більше й не треба.

Показово, що до того моменту гірники якось намагалися демонструвати свою ігрову вищість. Не дуже це вдавалося, проте певна небезпека попереду створювалася. "Манчестер" не надто переймався цим, проте довелося трохи понервувати. Забитий м'яч дозволив гостям більш-менш засушити гру. Господарям же він не дозволив почуватися справжніми господарями становища. Донеччани хоча й атакували, робили це переважно позиційно, без відчутного загострення ситуації. Де Хеа по-справжньому в гру в першій половині зустрічі так і не вступав. "Манчестеру" для досягнення мети знадобилося одне зусилля. Надалі команда Мойєса грала строго по рахунку. Не видовищно? Так. Не в стилі сера Алекса? Можливо. Проте результат у першому таймі був на користь саме манкуніанців. Усе інше — від лукавого.

Не став "Манчестер" вигадувати велосипед і в другому таймі, коли "Шахтар" прогнозовано кинувся атакувати. Англійці намагалися грати чітко й просто. "Шахтар", без особливих проблем проходячи середину поля і перший оборонний редут супротивника, незмінно грузнув у другому. Відіч та компанія діяли бездоганно. Хоча, відверто кажучи, особливих надзавдань манчестерській обороні донеччани й не створювали. Так, лише турбували час од часу.

Проте крапля, як відомо, й камінь точить. Манчестерська політика прагматичного стримування опонента була, безумовно, правильною, проте за умови, що МЮ вміє й сам терпіти й долати ситуативні труднощі. Однак під завісу гри англійський чемпіон  також стомився, дещо підсів. Атаки донеччан хоча й були схоластичними, прогнозованими, певну небезпеку все ж несли. Така тактика "Шахтаря" могла вистрілити або у випадку форс-мажору, або за умови чужої помилки. Створити щось із родзинкою українській команді не вдалося. Проте їй таки вдалося змусити суперника помилитися. Причому не кого-небудь, а самого Відіча. І вже 1:1.

Надалі могло розпочатися найцікавіше  — себто гості побігли б стрімголов відновлювати статус-кво, а господарі — виривати перемогу. Проте обоє вирішили зберегти те, що мали. За великим рахунком, нічия влаштовувала обох. Вони трохи поімітували активність, натиск та контргру, проте було очевидно, що ризикувати по-справжньому ніхто не збирається. Синиця в жмені — теж непогано. Особливо, якщо порівнювати з "качкою". Під ліжком.