Ліга Європи: Дніпро і Чорноморець почали груповий етап з перемоги, Динамо - чергова поразка вдома

Після звитяги "Шахтаря" в Сан-Себастьяні, а також перемог "Дніпра" та "Чорноморця" ми вправі були очікувати на феноменальний максимальний результат після стартового єврокубкового туру. Для цього варто було динамівцям переграти "Генк". Але радше вкладники ощадбанку СРС� дочекаються на поновлення компенсаційних виплат, аніж уболівальники — на перемогу "Динамо". Блохін досяг висот турнірного дна і впевнено продовжує занурюватись. Йому, схоже, закон не писаний. Навіть не знаю, кому ще треба програти, щоб цього месію відправили туди, де він наразі найбільш потрібен — в ФК "Москва". Я знаю, що цей ФК канув у Лету. Але цього тренера не порадив би навіть заклятим друзям-москалям. Хоча динамівському президентові, певна річ, видніше.

Цікаво, він звернув увагу на те, що вболівальники повернулися спинами до поля, публікує Олександр Солнцев, ТСН. 

…Ні, це не Ріо-де-Жанейро. Себто не Ліга чемпіонів. Не той настрій, не та майстерність, не ті емоції, врешті-решт. Недарма справжні гранди розцінюють Лігу Європи як другосортний турнір. Однак грандам вітчизняним, за невеличким винятком, вибирати не доводиться. Тому й мусимо споглядати когось на кшталт "Пандурія". Чи "Генка". Замість самі знаєте кого. Але то таке. "Маємо те, що маємо", сказав би з цього приводу загальновідомий сучасний класик.

Хоча декому з наших і Ліга Європи – манна небесна. Тому-таки "Чорноморцю". Це в нас одесити вважаються реальною силою. Ще не "третьою", проте вже й не "надцятою". Дуже міцний середняк, словом. Ось для такого Ліга, та, що Європи — саме те. Престиж, авторитет та досвід. Бо усього цього в арсеналі команди Григорчука, будемо відвертими, вкрай небагато. Тому й вповзала вона в груповий турнір цієї Ліги дуже натужно, ледь не на останньому подиху. Схоже, надто багато сил та емоцій висмоктав із одеситів цей рубіж — потрапляння до групового турніру. За великим рахунком, добру половину справи вони зробили. А далі — як Бог дасть. За подібним алгоритмом у цьому турнірі грали нещодавно "Карпати" та "Ворскла". Чомусь мені здається, що й "Чорноморець" діятиме за подібним сценарієм. Як би ми не хотіли іншого, проте кадровий потенціал, рівень майстерності цього колективу поступається тому-таки загребському "Динамо". За рахунок техніки конкурувати з хорватами "Чорноморець" не в змозі. А ось на морально-вольових, на жилах — саме те. Чекати від моряків проявів їхніх найкращих якостей ми, певна річ, цілком могли. Хоча якби цього не сталося, дивуватися також не варто – пройти рівно й на одному диханні цілий сезон без достатньої кількості кваліфікованих виконавців, необхідних для ротації, справа майже безнадійна. Тому й намагається Григорчук підлаштовуватися під суперника, зіграти десь не на межі, а використовуючи огріхи опонента. Почасти це вдалося, епізодами — не дуже.

Проте дуже важливим нюансом у такій змагальній методі є необхідність мінімізації власних помилок. У першому таймі досягти ідилії нашим не вдалося. Пустили все на волю випадку, покладаючись на "а раптом". Гра в рулетку - не козир Одеси. Бракує класу. А манірним загребцям тільки того й треба. У такій грі вони почуваються невимушено й навіть ефективно. Тому й програли одесити перший тайм, не завдавши жодного удару в площину воріт. Лише після ляпасу вони почали грати так, як мали б. Цікаво, що варто було увімкнути швидкості, як Загреб опинився там, де його звикли бачити в минулорічній Лізі чемпіонів. Немає в цієї команди належного класового рівня. Її можна брати голими руками. Якби в "Чорноморця" було більше досвіду, він би без особливих проблем розкатав би її, як петеушник грецький горіх. Проте цього добра в української команди не так багато. Тому вона й змушена вчитися на своїх помилках. А ми змушені пережити кілька неприємних моментів. Та добре те, що добре закінчується. За рахунок активності, швидкості та агресії менш досвідчена команда перемогла більш досвідчену, проте якусь кастровану. Приємна несподіванка. Про закономірності поговоримо після другого матчу.

Інша справа — "Дніпро". Якщо для одеситів ця Ліга — мрія, що збулася, то для дніпрян — звична справа. Я б навіть сказав — повинність. За рівнем організації гри команда Хуанде Рамоса могла би грати в Лізі чемпіонів. Але поки що грає з "Пандурієм". Як не намагалися нам представити цей румунський клуб як амбітного й небезпечного суперника, реальність виявилася простішою. Команда рівня колективу із низів нашої прем'єр-ліги якщо й могла щось протиставити українцям, так це хіба що метушню та біганину. Агресії та швидкості, які протиставив "Чорноморець" Загребу, в румун не знайшлося. Чи то їх немає взагалі, чи то "Дніпро" всі ці якості одразу нейтралізував. Відтак можемо сміливо констатувати, що дніпропетровці на класі і без особливих проблем записали до свого активу чергову звитягу. Солідно і без зайвих запитань. Єдине, що справді розчарувало — тринькання гольових нагод. "Дніпро" мав перемагати із розгромним рахунком, але чомусь обмежився мінімальним. Прикро, бо раз у рік і палиця може вистрілити. Добре, що "Пандурій" виявився справді дерев'яним.

Чи не з найбільшою тривогою очікувалася гра за участі "Динамо". І не стільки тому, що киянам випав надто серйозний опонент — у цьому сенсі радше ні, чим так. Просто в силу загальновідомих проблем та причин наразі кожен матч за участі київського "Динамо" викликає саме це — тривогу та побоювання. Цілісної гри у команди Блохіна немає й досі, як і достатньої кількості очок та оптимізму. Показово, що за кількістю набраних балів після стартових дев'яти турів чемпіонату нинішнє "Динамо" у порівнянні з таким же змагальним інтервалом своїх попередніх сезонів встановило абсолютний антирекорд. Гірше не було навіть при Пузачу та Сабо. Тобто Блохін зі своєю бронзою встановив ще один "рекорд". Чи не вперше всерйоз захиталося тренерське крісло під динамівським тренером, якому клубне керівництво попервах видало карт-бланш. Тому в такій ситуації та обстановці кожен динамівський матч — як можливий реквієм. Тим більше в турнірі, про який Блохін зауважив, що хотів би в ньому зіграти в фіналі.

Шлях до фіналу для Блохіна та команди розпочався з "Генка". З колючої й непоступливої команди, проте за інших обставин "Динамо" її об'їхало б, немов байкер купу цегли. Проте нині й простіші колективи ставали для "біло-синіх" не пройденим рубежем. "Генк" стартовий натиск господарів витримав із честю. І цілком міг вкотре осоромити динамівський захист — благо, що Віда й компанія доклали до цього чимало зусиль, якби не Коваль. Дякуємо, що живий. Один із небагатьох. Однозначно найкращий гравець першого тайму.

Найкращого гравця в другому таймі в складі "Динамо" не знайшлося. Як не намагався Коваль парирувати більярдний удар у самісінький куток своїх воріт, однак надто прицільним виявився постріл у супротивника. Решту відведеного часу наша команда товклася біля чужих воріт, але вся ця катавасія дуже скидалася на нещодавно побачене в Харкові, після того, як Хав'єр забив гол. Нібито й атакують динамівці, ніби й моменти створюють, однак усе це скидається на все те ж гупання головою в стіну. І це при тому, що "Генк" навряд чи варто порівнювати з "Металістом". Таке порівняння явно буде не на користь бельгійців. Проте вони намагалися грати просто й грамотно. Тобто, саме так, як нинішньому "Динамо" й не снилося. Дивно все це, скажу я вам. Вочевидь, Ленс вкупі із Мбокані на трансферному ринку вартують більше, аніж увесь "Генк" разом узятий. Та на полі це жодним чином не позначалося.

Не знали, відверто не знали так звані динамівські зірки, що, коли і як робити. Хоч і обіцяв Вукоєвич гризти землю, аби перемогти, обіцянки не виконав. Можливо, землю і гриз, як і решта його партнерів, проте разом із тим треба було ще щось робити на полі. Більш творче. Схоже, із цим у нинішнього "Динамо" суцільні проблеми. І не видно їм кінця-краю. Що тут ще скажеш…

Лише одне, щоб не повторюватися: з такою грою в фінал Ліги Європи не проб'єшся, Олеже Володимировичу. Та й з таким тренером, Ігоре Михайловичу. Якщо ми думали, що після Харкова гірше не буває, то глибоко помилилися. Немає межі в сірості, замаскованої в апломб. Допоки?

Ваше слово, товариш маузер?!