У Виноградові вшанували закарпатського Ріхарда Зорге (ФОТО)

16 серпня у м.Виноградів відбулося відкриття меморіальної дошки розвіднику і зв’язковій розвід групи "Закарпатці" Івану та Юлії Ловги. Цього року минає 70 літ відтоді, як з аеродрому Москви здійнявся військово-транспортний літак «Дуглас», на борту якого були сім розвідників розвідгрупи «Закарпатці» на чолі з угорцем Ференцом Патакі. В ніч на 19 серпня 1943 року їх десантували на гору Менчул Хустського району в окупований фашистами край для ведення розвідувальної роботи. Серед них був чеський розвідник Вацлав Цемпер та закарпатці Іван Ловга, Михайло Дякун, Степан Лізанець, Василь та Степан Чижмарі.

Після десантування в Карпатах розвідникам слід було легалізуватись і проникнути в Угорщину, в Румунію та Чехословаччину. Інші мали діяти на території Підкарпатської Русі. Особливе завдання майбутніх розвідників полягало в організації партизанських загонів і груп, роботі з місцевими жителями і в необхідний час створення диверсійних груп.

Іван Ловга (Ноябрьский) отримав індивідуальне завдання – переправити керівника розвідгрупи Ференца з радистом до Будапешта, а Вацлава — в Прагу.

Однак через помилку пілотів частина спорядження – мішки зі зброєю та одягом — потрапила до рук угорської контррозвідки, яка організувала облави в районі Менчула. Розвідникам довелося перейти на нелегальне становище в Копашнові, Нижньому Селищі, а згодом в Хусті.

Від своїх помічників в угорських адміністративних закладах, військових гарнізонах і тюрмах отримували інформацію про дислокацію угорських військових частин, їхнє спорядженням, рух потягів, економічне і політичне становище регіону, настрої населення. Та основне завдання Ф.Патакі полягало в тому, щоб потрапити до Будапешта, де розпочати пошук впливових військових і політичних діячів та схиляти їх до думки про вихід Угорщини з війни.

«Готуючись до відправки керівника та радиста до Будапешта, мій батько замовив для них у місцевого кравця Мора Шварца два костюми. А ще порадив Патакі поголитися, бо у Будапешті людина з бородою була великою рідкістю, а тому привертала до себе увагу», - згадує Василь Ловга, син розвідника.

Залишаючись в Севлюші, Іван Ловга налагодив конспіративну роботу зі збирання інформації військового характеру, яку через Юлію Ловгу, Олену Гандеру та Юлія Уйфолуші передавав командиру в Будапешт. Загалом група діяла на Закарпатті майже півроку. До її складу ввійшло понад 250 осіб різних національностей (українці, угорці, євреї та інші). В квітні-червні 1944 року в Мараморошсигеті військовий трибунал генерального штабу угорської королівської армії виніс вироки підпільникам. 33-х патріотів було засуджено до страти, інших прирекли на довічне ув’язнення. Загинула майже вся розвідувальна група, в тому числі і Ференц Патакі. Дивом вдалося уникнути арешту лише одному із десантників – Івану Ловзі. Об’єднавшись із частиною партизанського загону імені Ватутіна на початку вересня 1944 року, він продовжив боротися з ворогом на Іршавщині та Міжгірщині.

З нагоди урочистого відкриття меморіальної дошки на фасаді будинку в якому проживала сім’я Ловги (вул.Горького, 53), взяли участь та виступили з вітальним словом Виноградівський міський голова Степан Бочкай, голова Виноградівської районної організації спілки ветеранів Василь Ковачик та Василь Ловга.