Новий тренер "Говерли": Вважаю, що Закарпаття – футбольний край

За яких умов це відбувається, головний тренер ужгородців розповів «Новинам» в обширному інтерв’ю. Тут — і  про ситуацію в колективі, і перші враження від перебування на Закарпатті.

В’ячеславе Вікторовичу, минула друга декада вашої роботи в нашому краї. Які ваші перші враження?

— Ви знаєте, доля склалася так, що мені,  як українському тренеру, який народився в Кам’янці-Подільському та грав на заході країни, ніколи раніше не доводилося працювати на Закарпатті. Така пропозиція надійшла вперше. Але напередодні жеребкування ЧС-2002 ми з Олегом Романцевим відпочивали тут сім’ями, багато поїздили, побачили красу цієї землі й залишили про вашу область лише приємні враження. Відтак завжди із задоволенням приїжджав сюди, й не лише з командами на тренувальні збори.

Тепер знаю, що ваш край завжди був «форпостом» між Європою та Україною, що славиться не лише природними ресурсами, але й поєднанням багатьох культур. Нещодавно в мене відбулася зустріч з головою Закарпатської облдержадміністрації Олександром Ледидою – дуже приємною, спортивною людиною. У ході цієї розмови також почерпнув для себе багато цікавого. Хоча я й раніше був трохи знайомий зі спортивною історією краю, який  завжди славився своїми футболістами. Тому нині ставлю собі питання – чому Закарпаття перестало бути «футбольним клондайком» країни?! Можливо, проблема полягає в економічній площині? Проте бачу, що зусиллями влади та меценатів в області за останні роки побудовано багато штучних футбольних майданчиків, чи не найбільше з усіх областей країни. Тоді виходить, що в людей змінилися пріоритети. Зараз продавати на базарі вигідніше, ніж займатися футболом. І, на превеликий жаль, це справді так — молодь не охоче йде у футбол, і це проблема не лише Закарпаття.

Потрібно згадати і тренерський фактор. Маємо значно більше інвестувати в дитячих наставників. Будемо відверті, за 800 гривень ніхто працювати не захоче, адже цим людям потрібно годувати свої сім’ї.

Ось уже 12 років «Говерла» балансує між першою та вищою лігою, і часто в закарпатських вболівальників головною претензією до тренерів була відсутність у складі місцевих футболістів. Чи готові ви до того, що і вам постійно нагадуватимуть про це?

— Звичайно, готовий. По-перше, маємо Олександра Надя – вихованця місцевого футболу. Ви знаєте, що за новим регламентом у першу команду УПЛ можна заявити не більше 25 футболістів. З них чотири мають бути вихованцями клубу. Якщо не маєте тієї четвірки, то розраховуйте на 21 гравця… Олександр входить у цей список. Разом з тим, нині ми перебуваємо на заключній фазі підписання контракту з Михайлом Кополовцем (у четвер, 4 липня, «Говерла» офіційно орендувала Кополовця в «Карпат». — Авт.). Це дуже серйозний футболіст, на якого  розраховую. Розумію, що зараз у Михайла не найкращий психологічний стан, пов’язаний з проблемами в попередньому клубі, однак, впевнений, він впорається.

А ще ми хотіли б повернути Василя Кобіна, але розумію, що це нереально. Фінансова складова в нього в «Шахтарі» не дозволить нам навіть говорити на цю тему. Василь хоче залишитися в Донецьку, конкурувати за місце в стартовому складі  чемпіона. Взагалі гравці, які перебувають на контракті в топ-клубах, навіть якщо  не завжди потрапляють в основу, не особливо прагнуть змінювати команду. І це стосується не лише закарпатців. Ось я нещодавно розмовляв з Андрієм Богдановим, який не потрапляє в основу Блохіна. Але  в хлопця в Києві сім’я, є можливість вчитися і кращі фінансові умови. Нічого приховувати – навіть в «Арсеналі», де Андрій виступав на правах оренди, в нього було набагато більше, ніж зараз може запропонувати «Говерла». Тому нам важко запросити всіх тих гравців, яких би хотіли бачити.

Поки що не довелося поспілкуватися з Адріаном Пуканичем, але, наскільки мені відомо, в «Іллічівці» в нього діючий контракт, і там йому комфортно. Отож, якщо так подивитися, не так уже й просто знайти кваліфікованих вихованців закарпатського футболу, яких би можна було повернути в головну команду краю.

Існує думка, що Грозний – не типовий представник української тренерської школи. Оминаючи тему конкретних прізвищ футболістів, в який футбол гратиме «Говерла» в наступному чемпіонаті?

— Так, десь ви праві. Я 6 років працював у московському «Спартаку», і мені близька ігрова філософія цієї команди. Подобається відомий ще за радянських часів так званий спартаківський стиль гри, а ще — сучасна «Барселона», «Борусія» з Дортмунда, «Арсенал» Арсена Венгера. Сучасний футбол з тих пір серйозно змінився, однак я із задоволенням користуюсь усім тим, що прищеплював нашій тренерській школі Валерій Лобановський. Це той же пресинг, швидкий перехід від оборони до атаки…

Нині, на мій суб’єктивний погляд, законодавцем мод у світовому футболі є Жозе Моуріньо. Тому мені хотілося б поєднати той класичний спартаківський футбол, футбол Арсена Венгера, високу культуру поводження з м’ячем та культуру мислення з футболом Моуріньо. Можливо, тим самим беруся з’єднати «їжака з вужем», але це побачимо тільки згодом.

А в який футбол гратиме «Говерла», залежатиме від підбору виконавців. Нам більше доведеться підлаштовуватися не під якусь хитромудру схему, а під можливості гравців, і шукати ту модель гри, яка даватиме результат. Звичайно, хотілося б, щоб «Говерла» грала так, як «Баварія» чи «Борусія» (Дортмунд), але в нас немає таких виконавців. Тож треба буде знаходити алгоритм, який дозволятиме команді набирати очки, при цьому я прихильник привабливого, атакуючого футболу.

Повернемось до новачків команди, наразі відомо про підписані контракти з Лазевським та Лисицьким…

— Так, але крім цих футболістів, можемо офіційно говорити про оренду Віталія Балашова з «Чорноморця». Це була моя ініціатива і особисте прохання до керівництва клубу. Саме Балашова назвав би спартаківським футболістом, він швидкий, амбітний гравець з хорошою роботою з м’ячем. Будуть продовжені  контракти з Мірком Райчевічем та Дмитром Трухіним. Практично вирішені всі питання і щодо оренди молодих динамівців – Сергія Люльки та Євгена Морозенка.

У ваших попередніх командах завжди спостерігався симбіоз досвідчених майстрів та молодих футболістів, на яких чекало велике футбольне майбутнє. Чи можемо розраховувати на це й тепер?

— Колись я відкрив багатьох відомих футболістів. Це — Олег Надуда, Сергій Нагорняк, Віталій Косовський, Олег Гусєв, Іван Гецко та багато-багато інших. Якщо ж згадаємо роботу в грозненському «Тереку», то там я повірив у можливості Андрія Диканя, який, незважаючи на немолодий вік та відсутність ігрової практики, невдовзі перейшов у московський «Спартак» та отримав запрошення до національної збірної України. Чи не найголовніший пріоритет у моїй тренерській роботі – гравці мають прогресувати. Для мене це дуже важливо. Тому планую запросити в «Говерлу» ще кількох авторитетних футболістів. Хоча вважаю, що в нас підібралася доволі досвідчена команда. Дмитру Трухіну ось уже 30, Віталій Лисицький, як і Володимир Лисенко, багато де пограли і мають  прекрасну футбольну школу. Мірко Райчевіч також має багато що за плечима. Розраховуємо й на Сотіріоса Балафаса з Даміеном Ле Таллеком. Тому же Балафасу, незважаючи на те, що пограв в ПАОКу, на мій погляд, потрібно додати в динаміці адаптування до українського футболу.

Невдовзі з’являться в команді й молоді таланти. Плануємо зібрати найкращих. І це ми зробимо обов’язково.

Що можете сказати про стартовий календар «Говерли»? Минулого року в ужгородців була аналогічна ситуація, і стартові поразки, безперечно, негативно вплинули на психологічний стан команди. На вашу думку, це добре чи погано відразу грати з лідерами вітчизняного футболу?

— Безумовно, важкий старт першості – це не є добре для «Говерли». Принаймні з психологічної точки зору. Граючи з командами не рівня «Шахтаря» чи «Динамо», можна було розраховувати на очки, і це, так би мовити, загартувало б команду. Звичайно, ніхто не збирається здаватися без боротьби лідерам нашого футболу, однак на момент нашої розмови я ще не знаю, хто гратиме проти «Шахтаря». Стартові невдачі здатні психологічно надломити футболістів. Я то не боюсь грандів, а от багато хто з наших хлопців не грав проти таких команд. Тому, вважаю, календар у нас дуже важкий, і мені незрозуміло, чому так два роки поспіль складається для «Говерли». Нічого не вдієш – жеребкування…

Питання, яке турбує багатьох закарпатських вболівальників. Ви все-таки не підписали контракт з «Говерлою». Що це – відсутність гарантій у ставленні до вас клубу чи якась особиста невпевненість у майбутньому?

— Ми з Нестором Шуфричем потиснули один одному руки, і якщо  виконуватиметься все те, про що домовлялися, все буде в порядку.

Самі бачите – ми працюємо. До мене зателефонували тоді, коли в клубі з’явилася вакансія головного наставника. Тобто Олександр Севідов у команді вже не працював. Ніяких переговорів до цього з «Говерлою» я не вів, бо це було б некоректно. Тепер спробуємо запросити в «Говерлу» під ті умови, які в нас є, хороших і перспективних футболістів. Ми нічого не приховуємо – наше головне завдання полягає у збереженні прописки в УПЛ. «Говерла» не має можливостей ні «Севастополя», ні, до прикладу, того ж київського «Арсеналу». Тому нам важко з ними боротися в селекційному плані. Але з «дитячим садком»  грати не буду. Мені, по-перше, буде соромно перед уболівальниками, керівництвом клубу. Якщо ми не візьмемо потрібних виконавців, я особисто скажу про це. Візьмемо гравців – будемо боротися. Звичайно, буде важко, але ми до цього готові. Мабуть, за свою кар’єру я ще не потрапляв у таку ситуацію.

Важко було в запорізькому «Металурзі», який я очолив на 16-й сходинці турнірної таблиці, але там була можливість доукомплектуватися. У «Говерлі» також є футболісти, з якими не зможу працювати. В когось швидкості не вистачає, ігрової практики чи інших якостей. Просто так займати місце в команді вони не будуть.

Ось зараз ми маємо заявити 21 футболіста. Ми не будемо заявляти будь-кого, щоб заповнити заявочний лист. Якщо потрібно, заявимо 15 гравців і будемо чекати до кінця закриття трансферного вікна. Мене запросили в команду не тому, що маю ім’я, а для того, щоб реанімувати закарпатський футбол. Інакше який сенс було боротися за прем’єр-лігу…

Разом з тим, слід бути реалістами — у нас маленький бюджет, є інші труднощі. Зрештою, і вболівальники мають усвідомлювати – не може «Запорожець» з «Мерседесом» на рівних змагатися в одних гонках...

І все ж таки, приймаючи запрошення від керівництва «Говерли», мабуть, знали, на що йдете…

— Безумовно, знав, що на нас чекає важка робота, однак не сподівався,  що буде так важко. Інколи опускалися руки, але в нас є домовленість. Поки проблем більш ніж достатньо, а часу зовсім мало. Давайте говорити відверто – клуб не має своєї тренувальної бази, низка гравців, які є на контракті, не відповідають рівню УПЛ. Тому, якщо команда зберегла прописку в прем’єр-лізі навіть з врахуванням форс-мажорних обставин, треба зробити все, аби «Говерла» затрималася в еліті. Це — важке завдання, бо практично в усіх клубів є награні склади та солідніші фінансові можливості. Навіть у новачка вищого дивізіону «Севастополя». Гадаю, ця команда невдовзі гратиме в єврокубках. З таким бюджетом, як у них, інакше і бути не може. Тому й мені б хотілося, аби на Закарпатті почала будуватися база, щоб почали з’являтися нові місцеві таланти. А перша команда — це вершина всієї цієї піраміди.