Чучкова чудасія — «Деца у Нотаря»

Письменник, бізнесмен, музикант, голова сільради — Павло Чучка Закарпаття межує з багатьма європейськими країнами і завжди була дивовижною та надзвичайною: люди тут говорять різними мовами — на заході так званою русинською (схожою до угорської), на південному заході — схожою до румунської, а на сході, де мешкають гуцули, мова має свій місцевий колорит, який викликає посмішку в туристів. Взяти б лише їхнє «йо» замість «так». Люди тут щирі та простодушні, вони завжди раді поділитися своїми культурними надбаннями. ПИСЬМЕННИК Подорожуючи по Закарпаттю я дізналася про унікальну людину — кандидата філологічних наук Павла Чучку, який написав сатиричні книги «Деца у нотаря», «Вичурки по-баранинськи» (вичурки — це висловлювання, які вживають в селі Баранинці) та «Читанка для тверезих і п’яних». Автор вважає: «Якщо вам не до вподоби тексти, то біда не в них. Біда у читачеві. Поміняйте свій стан і — читайте знову. Ця книжка видана для читацького задоволення і для прибутку авторові. Якщо після її прочитання Ви не отримайте задоволення, то авторові залишиться тільки прибуток ... або не реалізований тираж». Наприкінці його книжок є навіть українсько-український словник (для тих, хто не розуміє закарпатського діалекту). Його «Вичурки» мають цікаву історію. Під час навчання в Києві пан Чучка писав друзям вірші в листах. У себе нічого не зберігав. Коли ж поїхав в Ужгород, друзі принесли йому всі написані листи. Пан Павло вирішив видати збірку. Ці вірші, зібрані за останні 15 років, люди читають скрізь — при зустрічі на весіллі, в купе поїзду, в клубі. Розійшовся увесь десятитисячний тираж. Ось приклад однієї «вичурки», яка називається «Виборча платформа закарпатського центриста»: «Я обіцяю Вам: я дам, я дам усім, я присягаю. Я вже даю, я витягаю. Я — Ваш єдиний кандидат. Я — чистий, я гріхів не маю. Я не жебрак і не багач. Я — і не лівий, і не правий. Я — не бандит, не бюрократ, я Ріо-Устича не знаю. Я не фальшивий демократ. Я паспорт ще не поміняв, я з усіма, бо я — русин. Я — слов’янин, я ваш земляк. Я — міжнародний патріот, єрусалимський я козак. Я інтер-наці-он-нал, я — і бензал. Я — православний уніат, я католицький єговіст: я — і нацфронт, і комуніст — ко-ко, му- му, ні-ні, центрист. Я — друг дітей і друг тварин. Я — мойдодир, гав-гав, ква-ква, му- му, ку-ку-ріку, няв-няв». ГОЛОВА СІЛЬРАДИ ТА ЕКСКУРСОВОД Працює Павло Чучка головою сільради, до якої входять чотири села. Після робочого дня сільрада стає палацом для дітей. Там проводяться різні цікаві та розвиваючі програми, ініціатором і відкривачем яких є сам русинський поет. Він часто зустрічає гостей з-за кордону і організовує для них туристичні мандрівки та фольклорні заходи. Таким чином, відкриває їм Закарпаття. ВЛАСНИК КОРЧМИ Окрасою цього села, а також гордістю та потіхою його людей, є власна корчма Павла Чучки — музей «Деца у Нотаря». Вислів «деца у нотаря» — в перекладі на літературну мову означає «100 грам у голови сільської ради». В «Деці у Нотаря» творилося щось дивовижне: дощ цибинить на дах. Такий звук, наче Бог б’є в барабан. На стінах корчми я побачила щось схоже на барометр і зраділа: можна спрогнозувати погоду! Але, як виявилося потім, це була чергова смішинка. На дошках висів «циганський» баронметр, посеред якого був причеплений мотуз. Тут так визначають погоду: якщо мотуз мокрий, значить йде дощ, якщо сухий — сонце, його не видно — туман, якщо він твердий — мороз, коливається — вітер, має тінь — сонце, без тіні — хмарна ніч. Найтихіше місце у цьому етнографічному комплексі — цвинтар. Тут можна знайти хрести справжньому журналістові, «вибору-2004», нечесному офіціанту, великому та малому п’яницям, вірній вдові, тим, хто помилився на виборах. А також є два великі пні, на одному з яких відрубували голови багатим, а на другому — вішали бідних. Сюди приїжджає багато знаменитих людей. Всі вони в спеціальній книзі залишили на згадку господарю слова вдячності. Левко Лук’яненко написав такі рядки: «Пану Павлу Чучці, поету, вченому і підприємцю: я захоплений дотепним, художнім оформленням Вашого закладу, сама назва корчми заслуговує на найширшу популяризацію по Україні. Захоплений Вашим умінням встигати займатися і політикою, і поезією, і Вашою корчмою. Політикою — задля добра всієї України, поезією — задля задоволення душі своєї та Ваших доброзичливих відвідувачів, корчмою — задля зміцнення здоров’я українців. Хай Господь Вам допомагає». Віра МАКОВІЙ.