Закарпатців попереджають про змій

Це дуже давній та складний символ, який зустрічається майже у всіх культурах світу, проте сприймають її по-різному. У багатьох народів змія є символом первинних сил природи, зокрема, грому та блискавки, також часто асоціюється з водою та плодючістю. Змія, згорнута в кільце (або та, що пожирає свій хвіст) є символом вічності та циклічності розвитку світу.

А в деяких давніх народів змія втілювала зло та хаос. У європейській традиції змія є символом гріхопадіння, уособлює підступність та руйнування. Це насамперед пов’язано з біблійним змієм-спокусником. Але в той же час змія є символом мудрості та знань. Також вона з давніх часів уособлювала зцілення, змія що обвиває чашу є емблемою лікарів і в наш час.

Полюбляють ці плазуни і ліси Виноградівщини. Найпоширенішими в нас є вуж, червонокнижні – полос карпатський, гадюка звичайні, веретільниця, мідянка. Сподіваємося, що в рік свого панування ці плазуни не надто докучатимуть любителям тихого полювання та відпочивальникам. Проте, пропонуємо увазі вам поближче познайомитися ми з цими не надто привітними лісовими мешканцями.

Вуж (Natrix) поширений майже по всій Європі, в північно-західній Африці, в західній Азії, аж до північно-західного краю Монголії, на півдні східного Сибіру і в північних районах Китаю, а також на сході та півдні південно-західного Ірану. Живе в різноманітних вологих місцях: по берегах рік, озер, боліт, на луках, вкритих кущами, в заростях та вологих лісах. Колір вужів буває від сірого до чорного, характерною особливістю є дві жовті або білі плями за головою, але в деяких екземплярів вони можуть бути відсутніми. Вуж дуже рухливий, любить тепло. Основною їжею йому служать жаби, інколи риба. Період статевої активності припадає на весну - квітень-травень. Через декілька тижнів відкладаються яйця, інкубаційний період триває 23-30 днів. Молоді вужі самостійно починають харчуватися дрібними жабами, мишами та рибою.

Гадюка звичайна (Vipera berus) – найпоширеніша отруйна змія. Інші назви – змія-поганка, ядистий гад, пожарник. Її можна зустріти в лісовій, лісостеповій зонах та в Карпатах. Найчастіше зустрічається в мішаних полях, на галявинах, болотах, по берегах рік, озер і струмків. Після зимівлі з’являються на поверхні землі звичайно в квітні-травні. Влітку сховищем для гадюк служать нори різноманітних тварин, пустоти в гнилих пеньках і поміж камінням, кущі, копиці сіна. Також вони можуть поселятися в закинутих будівлях. Гадюка звичайна відносно невелика в розмірах, довжиною до 75 см, хоча зустрічаються екземпляри довжиною до 1 м. Тіло відносно товсте. Самки зазвичай крупніші за самців. Голова округло-трикутна, чітко відмежована від шиї, на верхній частині знаходиться три щитки. Зіниця вертикальна. Кінчик морди заокруглений.

На переднім краї верхньої щелепи розташовані крупні рухливі трубчаті отруйні зуби. Забарвлення тулуба коливається від сірого до червоно-бурого, з характерною темною зигзагоподібною лінією вздовж хребта та іксоподібним малюнком на голові. Потомство народжується в серпні. Молоді гадюки народжуються довжиною 17 см і вже є отруйними. Вони активні вдень. Люблять грітися на сонці. Полюють, як правило, вночі. Харчуються переважно дрібними гризунами, жабами, комахами. При зустрічі з людиною гадюка, як правило, намагається сховатися, але відчувши загрозу, займає активну оборону: шипить, здійснює погрозливі кидки і небезпечні кидки-укуси, котрі найлегше провокуються рухомим об’єктом. Тому різких рухів при зустрічі з гадюкою краще не робити.

Не слід брати змію за хвіст, так як не виключена можливість укусу. Частіше за все зустрічі з гадюками відбуваються при зборі лісових ягід, грибів і при сінокосі. Щоб вберегтися від укусу гадюки, необхідно бути уважними і обережними. Ідучи в місця, де можлива зустріч з гадюками, необхідно мати відповідний одяг та взуття. Запобігають укусам гадюки високі черевики, грубі шерстяні шкарпетки, щільні, не облягаючі штани, заправлені з напуском на взуття. При зборі грибів і ягід краще користуватися палицею достатньої довжини, щоб перевірити зарості біля того місця, де вони ростуть. Якщо в цьому місці знаходиться гадюка, вона або втече, або викриє себе. В гадюк слабий нюх і слух, і поява людини зненацька може завадити їй втекти. Якщо наступити на гадюку, вона може вкусити. Не слід влаштовувати ночівлю поблизу трухлявих пеньків, дерев з дуплами, біля входу в нору чи печеру, поряд з купами сміття. В теплі літні ночі гадюки активні і можуть приповзти до вогню. У зв’язку зі скороченням природних місць існування звичайній гадюці загрожує вимирання. їжак є її природним ворогом, він малочутливий до отрути гадюки.

Мідянка звичайна (Coronella austriaca Laurenti) поширена в Україні, також охоплює більшу частину Європи, Кавказу, Малої Азії, Ірану, Казахстану і Сибіру. Кількість популяцій зазвичай дуже низька – реєструються поодинокі знахідки. Активна мідянка з другої половини березня – на початку травня до кінця вересня – середини жовтня. Ховається під кам’яними брилами, у тріщинах лесових урвищ та скель, порожнинах під корінням, стовбурами дерев або фундаментах будівель, у норах гризунів та ящірок, купах хмизу. Живиться в основному ящірками, рідше зміями, мишоподібними гризунами, землерийками, пташенятами горобиних птахів. Парування відбувається в кінці квітня – травні. Змія невеликих розмірів: довжина тулуба не перевищує 75 см, хвіст у 3,2–6,6 рази коротший за тулуб. Луска гладенька, навколо середини тулуба 19 рядів лусок. Верхня сторона тіла бурих відтінків, інколи сіра; вздовж тіла проходять 4 темніші смуги з дрібними темно-бурими плямами. Нижня поверхня тіла рожева, цегляно-червона, сірувата або майже чорна. На голові та шиї характерний темний візерунок.