Закарпатський журналіст випробував на собі схеми ввезення авто в Україну

Нині у краї — справжній закордонний автобум: жителі Срібної Землі вміло використовують близькість кордонів з чотирма країнами ЄС, майже щодня пересідаючи із сумного українського автопрому на вживані, але набагато комфортніші і більш функціональні автомобілі. Нещодавно таким чином покращити свій засіб пересування вирішив і наш кореспондент, провівши заодно своєрідний аналіз-розстеження різноманітних схем ввезення іноземних автівок в Україну та вивчивши проблеми, які згодом виникають у їх власників.

Елегантний «Фольцваген» за 1000 євро?

 Вирішивши проміняти свою українську «Славуту» на якусь європейську іномарку, найперше заходжу на словацькі сайти. Один із найпоширеніших і найоб’єктивніших — autobazar.eu. Розглядаючи тут автівки, аж «слина тече»: десь «стукнуті» елегантні «Фольцвагени», «БМВ» чи «Ауді» можна купити всього за 1000 євро! У нас ціна за такі авта десь у 7-10 разів більша. Автомобілі на ходу у доброму стані, року з 1998-2004 можна придбати за 1300-1600 євро. Але завжди слід мати на увазі плюс до цих сум близько 400-450 євро за оформлення авта або так звану його легалізацію на території України.  

Отож, приблизно придивившись тип авта, відправляюся на пошуки «клієнта», котрий би організував мені купівлю автомобіля у Словаччині, оформлення його там на місцевого «дєржітеля», зняття й постановку на облік, страхування та інші деталі. За кілька тижнів знаходжу такого. Перше, що запитав «клієнт»: чи маю я шенгенську візу або якийсь дозвіл на малий прикордонний рух. Відповідаю, що так, і що з візою проблем немає. Продовжуємо розмову…

«Клієнт» розповідає, що через деяку лібералізацію з початку року візового режиму між Україною та Словацькою Республікою, бажаючих купити іноземні авта більшає. Адже зараз, купивши туристичну путівку у Словаччину на 3 дні за 300-400 євро, українець отримує шенгенську візу, терміном дії від двох до п’яти років. Інша справа, що майже паралельно з цим кроком на зустріч з боку словаків, крок у протилежний до нас бік зробила наша рідна держава, організувавши митну поліцію і розпочавши «полювання» за автами на іноземних номерах.

— Ми відслідковуємо такі транспортні засоби, — тлумачить ситуацію із ввезенням іноземних автомобілів в Україну прес-секретар Чопської митниці Вікторія Сенгетовська. — За законом, авто з іноземними номерами, за кермом якого перебуває громадянин України, не може перевищувати термін перебування на території нашої країни згідно з митним законодавством більше 5 діб. Такі авто завезені в режимі тимчасового ввезення автотранспорту, яке передбачає вчасне  вивезення транспорту за кордон. Якщо авто в’їздить через територію дії однієї митниці, а виїздить через пункти пропуску іншої митниці, то воно може перебувати на території України не більше 10 діб, за кермом має бути той громадянин, якій ввіз автотранспорт, він не має права ним розпоряджатися (продати авто, оформити доручення, поставити на облік). У разі виникнення ДТП чи поломки, потрібно звернутися до митного органу із відповідною заявою про відтермінування, і вказати причину затримки, надавши підтверджуючі документи (довідка з ДАІ, довідка з лікарні).  Наші громадяни про це знають, і що 5 днів перетинають кордон. Зазвичай – це заробітчани, або ті, хто веде бізнес за кордоном.

«Корочка» рятує від митного штрафу у 8000?

У продовження теми «полювання» на іноземні авто, одразу скажемо, що потенційними «жертвами» митників є українські автомобілісти, які ввезли транспорт через один досить поширений спосіб з можливістю користування автом тут протягом року. Мовою закону йдеться про користування нерозмитненим автомобілем на території України, який був зареєстрований у Словаччині на резидента цієї країни, котрий виступив у ролі «дєржітєля» машини, а ви вписані у техпаспорті як власник. Однак, тут є умови: авто провозить через кордон на територію України словак, ви на ньому не можете перетинати кордон із ЄС, зате в Україні можна їздити всі 365 днів. Після року потрібно шукати свого «держітєля» і просити його ще раз вивести і ввезти вам авто.

Схема напрочуд хороша, але мій «клієнт» чомусь не розповідає, що протягом останніх трьох місяців митна варта у рамках рейдів з місцевими «даішниками» оштрафувала в Ужгороді не один десяток власників таких авто. Мова йшла про штрафи у сумі близько 8000 гривень за порушення митних правил. Якщо бути конкретним, то закарпатців оббирають за те, що на момент ввезення авта в Україну, не вони були за кермом. Відповідно, вони не мають права користуватися транспортним засобом на території України. Деталі цього порушення пропонують шукати  у ст.95 Митного кодексу України, а також у ст.11 «Тимчасове ввезення громадянами транспортних засобів на митну територію України» Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України».

Разом з тим на форумі спеціалізованого сайту «Авто-кордон» ідеться про те, що митники ніякого відношення до державної реєстрації тимчасово ввезених транспортних засобів не мають! І, відповідно, стягувати якісь штрафи чи перешкоджати перетинанню кордону у зв’язку з цим не можуть! В доказ цього, автор роз’яснення подає текст листа-роз’яснення самої митниці від 15.09.11 № 20/2-11/05881-ЕП “Про надання роз’яснень”, де зокрема йдеться, що «Митним кодексом України не передбачена вiдповiдальнiсть за нереєстрацiю в органах ДАI транспортних засобiв, ввезених на митну територiю України в режимi тимчасового ввезення, якi знаходяться на митнiй територiї України бiльше 2-х мiсяцiв. З метою недопущення порушень вимог закону та уникнення фактiв безпiдставного складання таких протоколiв пропонуємо врахувати вказану iнформацiю в подальшiй роботi...»

Проте, люди, котрі їздять на автах з іноземними номерами в Ужгороді, кажуть, що такі патрулі «луплять» не всіх. Скажімо, якщо ви працівник прокуратури, міліції, суду чи СБУ, то ваша «корочка» може врятувати вас від штрафу. Про всяк випадок можна звернутися до суду про захист своїх майнових прав, але це вже дуже довга і, у нашій державі, не менш дешева історія…

 «Клієнти» дурять українців…

 За цією схемою «клієнти» ввозять авто, навіть не турбуючи його майбутнього власника поїздками через кордон. Головне гроші плати і менше знай, наприклад, що договір купівлі-продажу авта у Словаччині — безкоштовний. Дехто ж дурить наших, що то коштує 30-50 євро. Плюс до всього, майбутній власник не може там подивитися на стан автомобіля і не знає, скільки єврів на автомобілі спустив словак посереднику.  

Оскільки згаданих «корочок» у мене немає, переходимо до іншої схеми ввезення авта. Згідно з нею, я можу завезти на рік авто, зареєстроване на якусь словацьку фірму. Так само можна зробити, якщо влаштуватися там на роботу і принести довідку, що ти дійсно є працівником певної словацької фірми і їздиш тому собі на автомобілі зі словацькими номерами. На Закарпатті цю схему досить непогано використовують для бізнесу. Наприклад, наші хлопці їдуть у Словаччину, реєструють там на себе фірму, заливають їй на рахунок неслабу кількість грошей і ніби починають працювати. За тиждень-два, вони купують на цю ж фірму вантажні автомобілі або мікробуси, котрі потім в Україні використовуються для підприємницької діяльності. Купивши, забирають усі гроші з рахунків фірми і нічогісінько з нею не роблять. Зате у 5-7 разів дешевші авта у них на законних підставах уже ввезені… Ця схема мені теж не підійшла, тому вирішую скористатися найпростішою, зате потім найрутиннішою з них.

Згідно третього, мабуть, найпоширенішого способу ввезення іноземного авто в Україну, ви вибираєте собі авто, їдете за ним у Словаччину, переписуєте його на свого «дєржітєля» (за словацьким законодавством, українець одноосібно не може володіти словацьким автом), знімаєте з обліку і ставите, якщо авто з іншого району. (До речі, у Словаччині кожен район має свою номерну класифікацію, а не як в Україні — кожна область). Відтак, платите страховку, від 100 до 150-170 євро, у залежності від потужності двигуна.  До речі, на Україні, аби поставити авто на облік, треба заплатити від 3 до 6 тисяч гривень, за кордоном – менше 100 євро. А якщо авто переписується у межах одного району — взагалі 33 євро +12 за нові номерні знаки.

Четвертий спосіб ввезення іноземного авта — через подвійне громадянство. На Закарпатті, мова йде про паспорти закордонного угорця, яких тут через Генеральне консульство Угорської республіки В Ужгороді видали вже близько 120 тисяч. З цим документом, кажуть, можна спокійно йти купляти авто в Угорщині і бути з ним тут, скільки заманеться. От тільки нестиковка виходить з нашою Конституцєю, у якій чорним по-білому написано, що в Україні є єдине українське громадянство. Тобто, за законом, закарпатські угорці мали б визначитися, ким вони хочуть бути і далі купляти авта, їздити по Європі, словом, жити собі спокійно…

До вартості авта додавайте 500 євро…

Отож, вислухавши свого «клієнта», вирішую не довіряти йому таку тонку справу, оскільки він за свої послуги накрутив близько 200 євро на якісь не дуже зрозумілі мені потреби. Загалом же послуги «клієнтів» складають близько 300 євро. З них — 150 — самому клієнту і 150 «дєржітєлю», якого він знайшов і за якого поручається. До слова, без вас, словак не може робити жодної маніпуляції з автом, його завдання — сплачувати штрафи, оплачувати страхування й техогляд та екозбір. Ваше ж — просто їздити.   Отож, до 300 євро додаємо зняття-постановку на облік 33+33 євро та 12 євро за нові номерні знаки + 120-150 євро за страхування. Виходить — близько 500 євро. Іноді ця сума складає 30% а то й більше від вартості самого авта. 

Озброївшись сильним бажанням таки купити хороший іноземний автомобіль, продовжую свій шенген і їду у Словаччину. Спочатку відвідав невеличкий авторинок у маленькому містечку Велкі Капушани, що у 9-10 кілометрах від пішохідного переходу у ЄС через українські Малі Селменці  на Ужгородщині. Перейшовши пішки у Європейський Союз, сідаю у Велких Слеменцах на автобус за 90 євроцентрів і їду в Капушани. При в’їзді у містечко — авторинок «Кірай», що з угорської означає король. На території зауважуємо дебелого словацького рома, котрий тут газда і котрий кілька хвилин тому гасав Капушанами  на своєму джипі.

— Ось ця «Октавія» 1998 року коштує 1950 євро, — показує свій асортимент ром. — Ця «Фабія» 2002-го — 1500 євро, міні-венчик «Рено» 1999 року — 1700 євро, а той хороший «Мерседес» із 1995-го віддам вам за 1300 євро, правда він на бензині і мотор 2,5 літровий...

Із новіших автівок вдалося побачити «Рено-Талію» 2004 року за 1700 Євро. Все решта — вже аж занадто вживані й недоглянуті авта, які швидше нагадують якісь хліви на колесах, аніж автомобілі. Повернувшись з невеличкого словацького вояжу, знаходжу іншого порядного «клієнта», чітко визначаюся з автомобілем і їду за ним у Словаччину.

 Словаки не охоче йдуть на «торги»

 Виїжджаємо через КПП «Ужгород-Вишнє Нємецьке» з самого ранку. «Клієнт» питає, чи нема двадцятки гривень, аби не стояти в черзі перед українською митницею. Відтак у пришвидшеному режимі заїжджаємо через червоний коридор, посміхаємося чарівній пані митниці, і їдемо на словацький бік. Там фіксують показники пробігу авта, питають кількість палива у баку і впускають нас у ЄС. До речі, кілька разів їдучи через цей пункт пропуску, помітив, що словацькі митники у кілька разів повільніше працюють, ніж наші. Тому перед їхніми «воротами» кілька разів на добу утворюються страшенні черги. «Клієнт» каже, що це вони так проявляють свою «любов» до українців…

У Міхаловцях, що за 30 кілометрів від Ужгорода, видзвонюємо власника вподобаного авто. Зустрічаємося з ним біля міського відділку міліції аби у разі домовленості, одразу переписувати авто. Словак виявився напрочуд зговірливим порядним чоловіком, як і його авто, яке, незважаючи на свій 13-річний вік, перебувало у хорошому стані. «Клієнт» допомагає мені опустити ціну на 200 євро. Хоча, всі власники словацьких автомобілів з україни кажуть, що словаки дуже рідко спускають ціну нижче 100 євро. Ми ж зі словаком Томашем б’ємо по рукам. Він їде за другим ключем та зимовою гумою, складаємо безкоштовний договір купівлі-продажу і їдемо в інше місто до нашого «дєржітєля».   

У Требішові, що ще за 30 кілометрів від Міхаловціів, на 5 хвилин запізнюємося на «оглядку» — звіряння номерних знаків кузова з тими, що записані у «техпаспорті». Відтак, марно простоявши півдня, мусимо залишати авто у Словаччині і повертатися в Україну без нього. У словацькій міліції, на відміну від нашої, ніяк не виходить домовитися, тут кінець робочого дня сприймають у прямому розумінні слова і закон справді поважають більше, ніж гроші. Принаймні у мене склалося саме таке враження…

За два дні приїжджаємо за нашим автомобілем, все оформляємо, розраховуємося з «дєржітелем» та клієнтом і чекаємо на першу «пересічку».

«Пересічка»: «Ви тут не здавайте зайвих запитань…»

Перший млинець, як то кажуть, завжди гливкий. От і в моєму випадку перша пересічка виявилася дуже тривалою і складною. Заїжджаю на кордон десь о 10-й ранку. За півгодини доїжджаю до самої митниці. Там — великий «кіпіш», бо їде якийсь колишній великий міліціонер та ще й начальник прикордонного загону приїхав. Тому, пропустивши нас, «пересічників», через митний пост, прикордонники скеровують усіх на Словаччину. «Кружок» не проходить. Постоявши ще через лінивих словацьких митників півтори години у пробці, перед самим словацьким постом у величезній черзі й тісняві розвертаємося знову на Україну. Паралельно жіночка-прикордонниця вже почала пускати наших «колег» на «кружок». Я ж кружляв дві з половиною години..

До речі, перед «пересічкою» знайомі почали розповідати про 50 гривень за перетин кордону, мовляв треба ділити й митникам і прикордонникам. Інші казали, що достатньо 5-10 гривень дати прикордоннику, котрий тебе зустрічає внизу. Я ж якось обійшовся без грошей і, на диво, пропустили. Зате вже наступного разу натрапив на хамство і зверхність наших рідних митників. Під’їхавши до посту, почув стук у кузов автомобіля. Це дядько у формі кричить: «Ти що, не чуєш, що я казав від’їхати? Чого не виконуєш наказу?». Я не став починати суперечку, натомість дав «доброму митнику» свою візитівку і попросив його телефонувати, коли буде щось «цікаве» на кордоні. Чоловік якось затих, подобрішав і навіть щасливої дороги побажав. Зате перед «кружком» натрапляю на ще один наказ нашого ж прикордонника: «Від’їжджай, швидко з дороги!». Питаю, у чому власне річ? Молодий солдат озвірів: «Ви не задавайте зайвих запитань, а виконуйте, коли вам наказують, там їде важлива людина»…

Коментуючи таку поведінку прикордонників, прес-секретар Чопського прикордонного загону Роман Павленко рекомендує одразу звертатися зі скаргою на невігласів до начальника зміни або телефонувати на гарячу лінію.

— Мені і митній службі загалом не додають честі такі працівники, — каже пан Роман. — Тому рекомендую у випадку хамства з боку прикордонників, не терпіти, а звертатися до керівництва та відповідних прикордонних органів. Роман Павленко також додав, що прикордонників менше цікавлять автомобілі і більше — люди, котрі перетинають кордон. Якщо людина має візу, і не викликає підозру уввозі контрабанди, у нас до неї нема претензій.

Звичайно, неозброєним оком видно, що на кордоні є «свої», «знайомі», «круті», цімбори начальника митниці чи начальника прикордонного загону, котрі швидше долають кружок або кордон. Але основна маса «пересічників» сумлінно простоює у черзі добру годину, таким  чином розраховуючись за недорого куплене авто за кордоном.

Після виходу у світ матеріалу, до редакції надійшов офіційний коментар-роз’яснення Чопської митниці стосовно ситуації із ввезенням закордонних авто на Закарпатті. Подаємо дослівно: 

Коментар Чопської митниці щодо викладеної у сьогоднішній статті clipnews.info публікації під назвою: «У погоні за автомобілем мрії: розслідування закарпатського журналіста» інформації про те, що «протягом останніх трьох місяців митна варта у рамках рейдів з місцевими «даішниками» оштрафувала в Ужгороді не один десяток власників таких авто» та про те, що «митники ніякого відношення до державної реєстрації тимчасово ввезених транспортних засобів не мають! І відповідно, стягувати якість штрафи чи перешкоджати перетинанню кордону у зв’язку з цим не можуть!»

Повідомляємо, що з початку 2013 року (станом на 18.05.13) у відповідності до Плану спільних організаційних та практичних заходів працівники оперативного відділу СБК та ПМП Чопської митниці з управлінням ДАІ  УМВС України в Закарпатській області провели 20 заходів з попередження, виявлення та припинення порушень законодавства. За результатами  перевірок складено 7 протоколів за ч. 2 статті 469 Митного кодексу України. Зазначені порушення митних правил полягали у здійсненні неправомірних операцій з транспортними засобами особистого користування, які перебувають під митним контролем, митне оформлення яких не закінчено .

На підставі статей 4, 325, 380 та 469 Митного кодексу України громадяни, які незаконно користувалися транспортними засобами на території України, запрошувалися до митниці для складання протоколів. Відповідно, керівництвом митної установи винесено постанови про накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а це - 8 500 гривень у кожному випадку.

До слова, у пунктах пропуску зони діяльності Чопської митниці (на кордонах з Угорщиною, Румунією та Словаччиною) на сьогодні зафіксовано 304 випадки розпорядження без дозволу митниці транспортними засобами, завезеними на територію України в тимчасовому режимі. Відносно недобросовісних громадян складено протоколи про адмінпорушення та накладено штрафні санкції.

Заодно Чопська митниця повідомляє, що ч астиною 4 ст.380 МК України визначено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно тими громадянами, які ввезли їх в Україну , для їх особистих потреб, не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані, а також відчужені чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.