Квасово на Берегівщині – ідеальне місце для "дауншифтерів" (ФОТО)

Бо так історично склалося, що більшість місцевих мешканців саме українці, хоча і навколо оточують угорські села. Однак товаришують, живуть дружньо, жодних конфліктних ситуацій не виникає. А ще знаходиться Квасово подалі від гучних трас, у мальовничому затишному куточку, поблизу річки Боржава, над селом височують руїни замку. Одним словом – кращого місця для розміреного життя важко відшукати…  

ТРОХИ ІСТОРІЇ. За твердженням історика Йосипа Кобаля, назва села вперше згадується у грамоті від 24 червня 1295 року у формі "Коазоу". А місцеве українське населення користується натомість назвою "Квасово", яка стала офіційною лише з чехословацьких часів.
Закарпатський краєзнавець Тиводар Легоцький писав, що село отримало назву від кремінних скель у його околицях. А геолог Ерік Лазаренко пов'язував назву села з квасцями, які вироблялися тут. Однак на думку мовознавців, в основі назви села є слов'янське слово "квас", з якого виникла пізніше угорська форма "Ковас". Думки, як бачимо, різні, однак коріння одне...

За історичними розвідками, сучасні мешканці прибули сюди лише в середині XVIII століття. А саме після війни під приводом Ференца Ракоці II, коли багато сіл у тодішньому Березькому комітаті спорожніло, і тому їх довелося заселяти заново. У Квасові на 1750 рік мешкало всього чотири сім'ї. Лише у 1760–1763 роках почало заново заселятися, переважно українцями з нинішніх Іршавського та Мукачівського районів.

ТАБЛИЧКА-ПАМ’ЯТНИК СЕЛУ. А місцина справді дуже мальовнича! Село розташувалося на правому березі річки Боржави, за 18 км від Берегова. Перш за все зустрічає гостей, туристів могутня кілька тонна брила, а на ній зображення церкви з надписом "Квасово". Такої іменної таблички немає мабуть жодний населений пункт на Закарпатті. "Задум встановити таку пам’ятку виник вже кілька років тому, але здійснити його вдалося лише минулого року, - розповідає голова села Василь Губаль. - При чому гроші збирали усією громадою, і жодна родина не відмовила у допомозі - всі скинулися грошима або іншою допомогою".

Тихо несе поруч свої води Боржава. Однак не слід забувати, що таке було не завжди. Двічі село топило буквально по вуха укаламутних хвилях – у 1998 й 2001 роках. Під час першої повені восени без житла залишилося вісім мешканців, а друга була ще більш руйнівною – постраждало понад чотири десятки родин. Держава виділила значну грошову компенсацію для відновлення будинків, а також була подана підтримка з-за кордону.Деякі сім’ї з села, замість відновлення будинків, купили удома в безпечних місцях.Але після цих, без перебільшення, катастрофічних подій обзавелося село надійним "паском безпеки" - дамбою та іншими захисними укріпленнями практично з усіх боків.

Так Боржаву "приручили". Хоча залишилася й інша небезпека - почало підтоплювати хати зверху, потік увірвався нещодавно з найближчих гірок. І цьому також дали раду. Прочистили канали, які засмітилися - і небезпечну воду вгамували, втихомирили.

Голова Квасова Василь Губаль біля сільради

ДУХОВНІСТЬ І ЛЮДИ. Відомо, що мешканці Квасова ще у XVІІ столітті збудували тут спочатку дерев’яну, а потім в 1894–95 роках нову, кам'яну, яка донині є головним духовним осередком села.

До речі, нещодавно Мукачівська греко-католицької єпархія призначила у Квасові нового молодого священика - о. Романа (Лозюка). Він зустрічає біля порогу храму. Виявляється, навчався в Ужгородській духовній семінарії, служив в Ужгороді, потім у Тячеві.А також чотири роки провів у семінарії в італійській П’яченці, де також опановував церковну науку. І лише тоді висвятив його особисто закарпатський греко-католицький єпископ Мілан Шашік.

Греко-католицька церква у Квасові

"Нині мешкаю у сільській фарі, яка побудована понад сто років тому, - розповідає о.Роман. - А поруч будуємо нову, звісно, за сприяння єпархії".Розповів квасівський священик і про історію храму. Зокрема згадав про Петра Ороса, якому встановлено пам’ятну табличку перед входом. Цей святий отець відслужив тут першу літургію у 1942 році. А після війни, вже у 1953 році, коли у розпалі були репресії проти духовенства (насамперед католиків) був закатований від рук "енкаведистів". Аби вшанувати пам’ять загиблого, котрого планують канонізувати, є велике бажання пастви, аби перейменували вулицю, де розташована церква - з Карла Маркса на о. Петра Ороса. Можливо так і станеться у недалекому майбутньому, наразі цей процес не такий вже і легкий, а насамперед гальмується через певні бюрократичні перепони. Також священику планують спорудити пам’ятний монумент у селі.

Молодий священик о.Роман (Лозюк)

Є у Квасові також клубі бібліотека.  При сільській бібліотеці, якою завідує Лариса Туранідіє ляльковий театр "Сонечко" . Тут вважають, що саме у такій формі діточкам цікавіше почати знайомство з книжкою. Бо що казати - нині багато не лише дітей, а й дорослих перестали читати, більше проводять часу біля телевізора та комп’ютера.Однак у Квасові здається поки що спостерігається досить добра тенденція - з 907 мешканців 689 є читачами, мають абонемент в бібліотеці.

Марія Білкей, директор Квасівського клубу, розповіла, що чимало місцевих жителів, як малих так і дорослих, відвідує гуртки - а їх при клубі діє аж 11! А  найпопулярніший - вокальний."Наші жінки люблять співати, в першу чергу народні пісні, - розповідає Марія Степанівна. - Вокальну групу з 13 учасників постійно запрошують на заходи обласного рівня. Колективу планують надати звання народного. Однак таке звання не лише почесне, а й відповідальне. Тому жінок навіть лякає така перспектива - бо тоді вже мусимо частіше їздити, брати участь у концертах. А у всіх повно роботи вдома, на господарстві. Оскільки спів для них - це просто розрада, хобі".

Марія Білкей – директор сільського клубу

Є в селі також школа, дитячий садочок і фельдшерсько-акушерський пункт.  Звідує останнім вже 10 років Олег Гаджега. "Для первинної медичної допомоги маємо все, всім необхідним забезпечені, - каже сільський лікар. -Звісно, у важких екстрених випадках людину відправляємо у районну лікарню. Варто сказати, що хоча наше село і далекувато, однак "швидка" завжди приходить, без затримок - максимум за 30 хвилин. Єдина наша велика біда - саме приміщення, яке старе і практично доживає свій вік. Ремонт тут потрібен капітальний, а краще, звісно, взагалі перейти нашій службі у більш просторе і сучасне".

Фельдшер на селі іноді виступає і в ролі акушера. Був такий випадок у 2009 році - жінка з Квасова народила буквально на порозі власного будинку. "Лише почув про це, одразу під’їхав - але залишилося хіба обрізати пуповину та зробити інші процедури. А народився хлопчик - абсолютно здоровий, нині бігає в садочок. Подібних випадків стараємося більше не допускати - і жінки самі розуміють, що не можна так ризикувати. Бо народжувати слід у лікарняних умовах, аби запобігти можливим важким наслідкам".           

СЕЛО МАЄ ШАНС ОМОЛОДИТИСЯ. Сьогодні для спокійного розміреного життя тут створені всі умови.  Єдина проблема – не «молодіє» село, більшість дівчат та хлопців чомусь не бажають тут залишатися після навчання у школі – і їдуть світ за очі, у районні, обласні центри або навіть великі індустріальні міста. Натомість існує вже і зворотна реакція – з мегаполісів, таких як Київ або Дніпропетровськ, починають  втікати фахівці, які можуть працювати дистанційно – наприклад, на комп’ютері. Підшуковують населені пункти, які були б екологічно сприятливими, з гарною місцевістю та привітними людьми навколо – і оселяються, заводять дітей, працюють на землі. Таких ще називають «дауншифтерами».   

Чимало будинків у селі продається

Нині у Квасові стоїть порожніми кілька десятків хат, а пристойну, з усіма умовами для життя – тобто приходь і живи - можна купити приблизно за 15 тисяч доларів. Не дивно, що вже з’явилися тут перші сміливці зі столиці. Можливо саме за таких умов у селам повертатиметься молодь, «свіжа кров».   

До речі, створені тут всі передумови і для розвитку зеленого сільського туризму. Адже поруч не лише гарні ліса і гори, а й пам’ятник середньовіччя – руїни Квасівського замку, відомого з ХІІІ століття. А ще живописна річка Боржава, тут вже кілька років поспіль тут проводиться "День Дунаю" - грандіозне свято екологічного напрямку, яке має на меті збереження нашого основного багатства - чистого довкілля, водних джерел, річок, потічків та озер. Цього року, у кінці червня ця урочиста подія знову відбудеться у Квасові, на берегах Боржави - а в гості завітають представники 14 країн! Учасники фестивалю будуть змагатися у конкурсах пісні на екологічну тематику та запускати у води річки коропів та смиків, сприяючи зростання популяції риби.

У дитячому садочку смачно готують

Є СОРТУВАЛЬНИЙ ПОЛІГОН, ПОТРІБЕН ВОДОГІН. Однак існують і насущні проблеми. Деякі озвучив персонально Василь Губаль. "Дуже потрібен нам у Квасові Будинок села, - каже він. - Тоді б перемістили туди і амбулаторію, яка потребує негайного капремонту, і бібліотеку, і навіть саму сільраду. Фундамент для майбутньої будівлі вже є - навпроти школи. Справа за бажанням нам допомогти".

А сподівання хіба на меценатів або Європу. І це не дивно - Квасово давно товаришує з європейськими інституціями. За грантові гроші відновили нинішнюбудівлю сільради, дитячий садочок.

Василь Губаль каже, що окрім будівництва в планах має ще один задум. За програмою "Чиста вода" Європейський союз може надати кошти на спорудження у селі нового водогону та каналізації. Бо наразі з чистою питною водою тут, як не дивно, досить проблематично.

Бо Квасово знаходиться як на щиті - на твердій вулканічній породі, яку жодним буром просто так не взяти. Наразі вже назріла потреба у виготовленні проектно-кошторисної документації. Звісно, все побудується не за рік, не за два. І голова села це чудового усвідомлює.

Полігон для твердих побутових відходів

Цікаво, що завдяки голові села, у Квасові незабаром відбудеться відкриття мабуть першого на території сільської ради в районі, а можливо і області, офіційного та облаштованого сортувального майданчика для сміття. Бо ця проблема  – одна з найболючіших для всієї України, але як з нею впоратися не кожен знає. Та й грошей не вистачає на це в місцевих бюджетах. А у Квасові, щоправда за допомоги очільників району,це вдалося. Насправді власного непотребу село продукує небагато - переважно це матеріали, які можуть цілком піти на переробку: скло, пет-пляшки, поліетилен, метал. Василь Губаль вже навіть домовився з заготівельниками, які забиратимуть сортоване сміття.А це, хоч і невеличкі, додаткові надходження у бюджет населеного пункту, який наразі дотаційний. Офіційно майданчик відкриють під час міжнародного свята “День Дунаю”, а нині тривають підготовчі роботи.