І дома добре, і в СОТі не страшно

Хто нині годує нас овочами і фруктами? Чому на ринках краю все-таки багато імпортної продукції? Чи вміють закарпатці не тільки виростити, а й вдало продати вирощену важкою працею продукцію? Чому не вміють, і як їм цього навчитися? На питання, котрі без сумніву важливі для багатьох наших читачів, ми намагалися знайти відповідь у розмові з спеціалістом із дослідження кон’юнктури аграрного ринку Карпатського центру Полінгових досліджень Олександром Ковалем. В результаті, через купу проблем, які нині заважають галузі, усе-таки пробилося світле майбутнє. Воно попереду, якщо самі сільгоспвиробники захочуть дечому навчитися. Фермери вирощують менше 3% овочів і картоплі — Олександре, недавно управління сільського господарства й продовольства ОДА підбило підсумки минулого року. Виявляється, наші сільгосппідприємства виробляють значно менше продукції ніж особисті селянські господарства… — І справді, плодоовочеву продукцію вирощують переважно для себе власники присадибних ділянок, а надлишок продають. Невелику частину вирощують і приватні фермери. Колишні колгоспи, а нині реформовані підприємства, як правило вирощують зернові. Та все ж у виробництві плодоовочевої продукції роль малих і середніх фермерських господарств незначна. У нас офіційно зареєстровано близько 1500 фермерських господарств, але тільки 200 вирощують плодоовочеву продукцію. — Тобто майже всі овочі і фрукти на наших ринках — від селян? — Так, селянські господарства, яких в області близько 330 тисяч, дають 97-98% овочів, плодів та картоплі. Завдяки більш ранньому дозріванню деяких видів плодоовочевої продукції, вдається отримувати додаткові прибутки, збуваючи її в сусідніх областях. Насамперед маю на увазі ранню капусту, редиску, огірки, черешню, суниці, картоплю. Цікавим є й те, що окремі закарпатські села мають свою спеціалізацію: Заріччя і Сільце Іршавського району — специ по вирощуванню ранньої капусти, Широке Виноградівського району – ранньої суниці, Велика Добронь Ужгородського району – ранньої картоплі (але останні 2–3 роки через підтоплення земель Латорицею фермерам не вдається отримати якісну продукцію), Нове Давидково Мукачівського району – хрону і т.д. — Ти тривалий час працював експертом Проекту аграрного маркетингу. Як вважаєш, чи розуміють закарпатці, що в ринкових умовах зовсім недостатньо просто виростити якісну продукцію, а слід подбати про багато інших умов ведення успішного бізнесу? — Більшість виробників мають обмежені знання і навички, необхідні для ефективного маркетингу продукції. Оскільки централізованих урядових закупок немає, багато хто стикнувся з проблемою урізноманітнення каналів продажу. Лише 1/4 сільгоспвиробників продають продукцію після збирання врожаю, зберігаючи її, поки ціни починають зростати. Вони мають зрозуміти головне правило маркетингу: слід виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється. — До речі, про ринки. Знаю, що багато закарпатців партії вирощеної на своїй землі продукції везуть до Львова, на ринок «Шувар». Чому не можна на Закарпатті створити великий гуртовий ринок, куди приїжджали б перекупники чи заготівельники? — У нас бракує цілої низки компонентів інфраструктури сільськогосподарського ринку, які могли б забезпечити ефективний маркетинг сільськогосподарської продукції. Але створення ефективно діючих гуртових ринків і справді могло б стати попередньою умовою ефективного продажу плодів та овочів. У подібний центр найближчим часом має перетворитися секція продажу сільгосппродукції на ринку "Гід" у Мукачеві, що вже зараз є центром торгівлі Закарпаття. За рік кожен має з’їсти півтора центнера овочів — Чи бодай хтось оцінював коли-небудь обсяг закарпатського ринку овочів та фруктів? — Не впевнений, але його не важко оцінити. За даними Організації продовольства і сільського господарства ООН, оптимальне щорічне споживання овочів на душу населення становить 146 кг. Потенційних споживачів продуктів харчування на Закарпатті понад 1,2 млн. чоловік, із них 37% — городяни. Споживання овочевої продукції на Закарпатті у місячному раціоні однієї сім’ї на кожного члена родини в середньому складає 12 кг. Середньорічна ринкова вартість одного кілограма овочів та фруктів — 1,2 грн/кг. Неважко порахувати, скільки жителі наших міст щомісяця купують овочів: 444 000 чоловік множимо на 12 кг і маємо 5.328.000 кг. Отож, потенційна вартість ринку продажу овочево-фруктової продукції складає 5.328.000 кг х 1,2 грн. = 6.393.600 грн. щомісяця, відповідно в рік — 76.732.200 грн. Це без урахування сільського населення, хоча не всі селяни вирощують усі овочі самі. Перспективи для виробників є, тим більше що ринок споживання росте рівномірно збільшенню доходів населення. — Тоді чому директор одного з ужгородських супермаркетів на моє запитання про відсоток закарпатських продуктів у асортименті магазину мало не розсміявся у відповідь, мовляв, місцевої продукції в ньому майже немає? — Наші виробники поки що не можуть вирішити проблему зберігання, пакування і транспортування продукції із збереженням товарного виду та поживних властивостей. Ми дослідили, що на закарпатському ринку плодоовочевої продукції в зимово-весняний сезон присутня імпортна овочева продукція, завезена із країн-сусідок — Словаччини, Угорщини, Польщі — а також з Іспанії. Останніми роками спостерігаємо на ринку Закарпаття торгівлю польськими яблуками. Значить, дуже актуально і суттєво для виробників краю розширити сезон продажу, бо ще раз повторю, з поля продукція йде за найменшою ціною. — По-перше, чи це можливо, а по-друге, що для цього треба зробити? — Треба застосовувати пластикові плівки, агроволокна, тепличне вирощування, ранні і пізні сорти та гібриди культур, ефективне зберігання, створювати переробні й напівпереробні потужності поблизу місць вирощування. Іншим прибутковим елементом агробізнесу має стати запровадження специфічних культур, які широко не виробляються і не продаються у великих кількостях, але дають високий прибуток у діапазоні від 10 до 40 тис. грн. з гектару. Це не обов’язково екзотичні культури, але такі, що потребують особливого догляду — солодка кукурудза, часник, коренеплоди, спеції тощо. Ще один цікавий напрямок — постачання плодів та овочів на курорти і санаторії Закарпаття. Перспектива — ринки Росії, Білорусії і країн Балтії — Не секрет, що нині без сертифікації продукції та дотримання стандартів якості на ринку робити нічого... — Як показує досвід багатьох країн, стандарти якості захищають споживачів і надають інформацію щодо попиту і тенденцій на споживчих ринках. Затвердження нових стандартів є ключовою умовою виходу на закордонні ринки та вступу України до СОТ. Хоча старі радянські стандарти і забезпечували захист харчових продуктів, країни ЄС їх не визнають. Якщо виробники з областей мають намір вийти на закордонні ринки, вони повинні виявляти гнучкість і швидко пристосовуватися до вимог з якості на міжнародних ринках (СНД, країни Балтії, ЄС та ін.). — Як вважаєш, чи мають закарпатські виробники шанси успішно конкурувати на міжнародних ринках? І з якою продукцією? — Якщо виробники орієнтуватимуться на найвищі стандарти, вони зможуть вийти на більшість із ринків, але мова йде про стабільні великогуртові товарні партії продукції. Сучасний ринок потребує стабільності у постачанні, адже завоювати клієнта можна, головне його не втратити. Серед культур, які вирощуються на Закарпатті, на експорт можуть іти рання капуста і рання картопля. Вони перспективні на ринках Росії, країн Балтії і Білорусі. Хоча по капусті виникають складності з дотриманням вимог якості, та недотримання термінів її вирощування, однак дуже рання продукція (квітень) продається на українському ринку. Дещо втратило Закарпаття і свої позиції по вирощуванню ранньої картоплі через несприятливі погодні умови останніх років, підтоплення зон вирощування та відсутність ефективної системи осушення земель. — Давно точаться суперечки щодо того, чи зможе продукція наших виробників конкурувати з імпортною після того, як Україна вступить до СОТ... — Плодоовочевий бізнес вже майже у СОТ: ввізне мито на овочі та фрукти а також консервацію в цьому році знижене. Та це не мало особливих негативних наслідків для наших виробників. До речі, після вступу України до СОТ можливе полегшення процедури реєстрації нових сортів та гібридів овочів і фруктів, полегшення доступу української плодоовочевої продукції на ринки Європейського Союзу. Крім тих овочів, які я назвав раніше, перспективним для закарпатських овочівників є також експорт овочів закритого ґрунту — помідорів, огірків, перцю, при умові розширення площ вирощування та збільшення об’ємів виробництва. Відмовлятимемося від домашніх закладок Навіть якщо вступ до СОТ і перетрусить українське сільське господарство, — продовжує мій співрозмовник, — у закарпатських виробників навряд чи виникне багато проблем з реалізацією продукції. Нині основними споживачами наших овочів є переробні підприємства. Активізували роботу консервні заводи з потужністю виробництва продукції понад 100 млн. умовних банок, що позитивно позначилось на діяльності фермерських господарств та індивідуальників — з’явилися ринки збуту продукції. А самі переробні підприємства особливих проблем із збутом поки не мають, бо вони переважно працюють на ринок Росії. Хоча найближчим часом можуть виникнути складнощі, пов’язані з особливостями вступу Росії до СОТ та політичними взаєминами України з сусідкою. — Що користується найбільшим попитом закарпатських переробників, овочі чи фрукти? — Основною сировиною є огірок та помідор. Останні кілька років на Закарпатті великий попит на огірки, оскільки обсяги переробки зростають. Однак, наприклад, 2005 рік був надзвичайно неврожайним, через що у переробників виникли проблеми, а у 2006 році спостерігалось надвиробництво овочевої продукції, зокрема огірка. Останнім часом, щоправда, в області активізуються підприємства з переробки фруктів (яблук, слив). — Однак дрібним виробникам невигідно погоджуватися на нижчу ціну, яку пропонують заводи? — Для них було б найкраще продавати продукцію безпосередньо гуртовикам або роздрібним продавцям. Співпраця з гуртовими компаніями і супермаркетами може бути найкращим прикладом диверсифікації продажу продукції. Але важливо подбати про якість продукції і упаковку. Оскільки гуртові ринки, що потенційно можуть виступати у ролі посередників, ще недостатньо розвинені, прямі договори між сільгоспвиробником і кінцевим покупцем (наприклад, ресторанами швидкої їжі, супермаркетами і т.д.) принесли б користь обом сторонам. За таких обставин виробники одержували б максимальну ціну, і мали б постійний канал реалізації, а покупцям гарантувалися б доступні ціни і свіжа та якісна продукція. — Олександре, наостанок спрогнозуй, як розвиватиметься плодоовочевий бізнес на Закарпатті у найближчі кілька років? — Щодо виробників, то збільшиться експорт ранніх овочів, зокрема капусти до країн СНД і Балтії (після вступу України до СОТ). Потреби переробних підприємств Закарпаття тільки ростимуть, тому виробники матимуть стабільні ринки збуту. Через це різко зросте виробництво огірка та томатів, і помірно збільшуватиметься вирощування моркви, цибулі, картоплі, столових буряків. Щодо споживачів, то вважаю, закарпатці все менше садитимуть овочі на особистих земельних ділянках, менше консервуватимуть, натомість більше купуватимуть свіжі та заморожені якісні овочі і консервовану продукцію переробних підприємств. Різко зросте попит на свіжі салати, різновиди капусти (пекінську, брокколі, кольорову), салатні сорти цибулі, томати черрі, зелень та спеції. Крім того, значно зріс, а надалі збільшуватиметься попит на овочі взимку. І можна сміливо прогнозувати, що різко зросте попит на якісні фрукти і ягоди на свіжому ринку. Наш споживач готовий платити більше за якість і гарну упаковку. Андрій Дем’ян