Експерти бояться, що влада продаватиме українських сиріт іноземцям

Верховній Раді не вперше доведеться вирішувати, чи приєднуватися країні до Гаазької конвенції. Так, за словами уповноваженого президента з прав дитини Юрія Павленка, відповідні законопроекти подавалися в парламент з 2006 року. Аргументом противників ухвалення такого закону було те, що нібито такий крок легалізує діяльність іноземних агентств, які беруть гроші за всиновлення.

Поданий Віктором Януковичем проект закону не став виключенням. Колишній омбудсмен Ніна Карпачова вважає, що ратифікація Конвенції "відкриє повні шлюзи для торгівлі дітьми", і що це не відповідає інтересам українських дітей-сиріт.

Правозахисники поділилися з ТСН.ua власною оцінкою законопроекту та ініціативи приєднання України до Гаазької конвенції.

Імовірні ризики

Юрист, правозахисник Тетяна Яблонська загалом позитивно оцінила запропонований законопроект, проте наголосила, що він передбачає кілька ризиків.

"В самій Гаазькій конвенції нічого поганського немає. Проте бентежать певні моменти", – зазначила експерт.

Так, наприклад, за словами пані Яблонської, її непокоїть те, що центральним органом, який в Україні оформлюватиме усиновлення, призначені органи опіки і піклування.

"Не знаю, чому президент настільки довіряє українським органам опіки та піклування. Я вважаю, що в Україні це надкорумпована структура. Погляньте лишень, як дитину виписують із квартири, яку продають несумлінні батьки, як це все робиться за гроші. І такі неподобства трапляються часто-густо. Тобто органи опіки й піклування в Україні потребують серйозних змін", – наголосила правозахисник.

Також Тетяну Яблонську бентежить те, що в Україні свідчення того, що всиновлення було здійснено відповідно до Гаазької конвенції, надається Міністерством соціальної політики і праці.

"У нас стільки покладено на це міністерство, і стільки ним не виконується, що я маю великий сумнів з приводу того, чи зможе воно виконувати цей покладений на нього обов'язок", – пояснила вона.

Серед позитивних новацій законопроекту правозахисниця назвала запровадження належного контролю з боку держави (тобто України) подальшої долі всиновленої дитини. Крім того, експерт наголосила, що, зважаючи на жахливий стан українських інтернатів, добре, що хворі діти матимуть змогу бути всиновленими і виховуватися в родині, чого вони часто позбавлені в Україні. 

Відповідаючи на питання про те, чи слід очікувати, що ухвалення такого закону полегшить роботу агентств, які займаються "торгівлею дітьми", Тетяна Яблонська наголосила, що в нашій країні, де існує такий рівень корупції, може бути що завгодно.

"І Гаазька конвенція в цьому не винна, це добра конвенція, яка справді спрямована на захист інтересів дитини. Ризики завжди існують, а в корумпованій державі – й годі говорити. А в Україні, починаючи від дитини і закінчуючи будь-яким судовим рішенням, можна все купити", – вважає експерт. 

Ініціативу президента підтримує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та переконує, що це повністю відповідатиме інтересам дітей.

"Ухвалення цього законопроекту дозволить попереджати порушення прав дітей. Механізми, передбачені Гаазькою конвенцією, є ключовими елементами забезпечення проведення міждержавного усиновлення із захистом інтересів дітей та виключенням будь-яких незаконних аспектів з цього процесу", – зазначила голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо.

Щодо застережень тих правозахисників, які критично поставилися до даної ініціативи та переконані, що такий крок сприятиме "торгівлі дітьми", Юкіе Мокуо зазначила, що вважає такі побоювання безпідставними.

Переваги

На необхідності приєднання України до Гаазької конвенції про міждержавне усиновлення вже неодноразово наголошував Комітет з прав дитини ООН та громадські організації. Бо цей документ, за оцінками експертів, продовжує стандарти, які встановлює Конвенція ООН про права дитини, яку Україна ратифікувала, зазначив член правління Української Гельсінської спілки з прав людини Сергій Буров. За його словами, Конвенція про міждержавне усиновлення базується на принципі, що сім'я є найкращим середовищем для життя і розвитку дитини.

Тож, на думку правозахисника, Конвенція дасть українським дітям значну кількість переваг, адже зараз процес міждержавного всиновлення недостатньо врегульований. При цьому він зазначив, що, незважаючи на існуючі думки про те, що цей крок створить "посередницькі послуги", він вважає, що це зовсім не так.

"Навпаки, можливості для таких нелегальних посередницьких послуг існують зараз. Наприклад, у нашій практиці була така ситуація, коли прийомна сім'я, влаштувавши дитину до своєї родини в Україні, згодом дізналася, що сестра цієї дитини знаходиться вже давно у США і вже втрачені зв'язки", – розповів експерт.

Ця ж Конвенція створює прозору процедуру міждержавного усиновлення, дає можливість постійно тримати зв'язок між центральними органами держави, які відповідають за всиновлення, створює механізм відповідальності держави за всиновлення, наголосив Сергій Буров. Також даний документ, за словами фахівця, не те, що не заперечує пріоритету внутрішнього всиновлення, а навіть вкотре наголошує на розумінні пріоритету внутрішнього всиновлення. Тобто якщо немає можливості влаштувати дитину всередині її рідної країни, та є всиновлювачі з-за кордону, які готові прийняти цю дитину, лише в цих випадках діє Конвенція, наголосив правозахисник.

Крім того, за словами експерта, Конвенція створює дуже жорстку процедуру перевірки: центральні органи держав мають обмінятися інформацією про батьків, які приймають дитину в свою сім'ю.

"Також ця конвенція не переступає поріг певних законодавчих норм, які існують у певній державі. Наприклад, якщо в державі є такий закон, який забороняє повідомляти про біологічних батьків дитини, тоді ця Конвенція не змушує державі, з якої походить дитина, надавати інформацію державі, яка приймає дитину", – додав Буров.

Він наголосив, що Гаазька конвенція враховує і продовжує низку стандартів Конвенції ООН про права дитини. Наприклад, якщо дитина може висловлювати свою думку з приводу ситуації всиновлення, то за цією Конвенцією, держави зобов'язані вислухати думку дитини і врахувати її. Інший приклад: забезпечення збереження Конвенцією індивідуальності дитини.

"Конвенція зобов'язує державу походження зберігати інформацію про дитину, про її біологічних батьків, її медичні дані, тощо. Тобто вся історія дитини не втрачається, і дитина, досягнувши певного віку, може отримати цю інформацію про себе", – додав експерт.

Найголовнішим позитивом ухвалення такого закону, на думку Сергія Бурова, є створення прозорого і відповідального механізму міждержавного всиновлення дитини. А такі усиновлення, за його словами, нерідко відбуваються (у 2010 році – близько двох тисяч дітей всиновлені іноземцями). При цьому правозахисник наголосив, що практика свідчить, що дітей, які мають інвалідність або розлади психічного здоров'я, всиновлюють саме сім'ї іноземців, водночас у нашій країні, як правило, таких дітей не хочуть приймати, і вони залишаються в інтернатах, де для них не найкращі умови.