В Ужгороді вийшов "Словацький календар" на 2007 рік

Колись, пам’ятаю, Іван Латко, працюючи в Товаристві охорони пам’яток історії та культури, лише намагався налагодити перші паростки зв’язків зі своїми співвітчизниками за кордоном. Не всі його розуміли, доводилося долати чисельні бюрократичні перепони, але Іван Степанович вистояв. І має чим гордитися. Скажімо, десятками видань на тему українсько-словацьких взаємин. Робота ця не припиняється. Очі І.Латка горять оптимізмом, а руки так і шукають роботи. І він такий — не один. Всі українські словаки — сподвижники і працелюби. От і у приватній друкарні Романа Повча нещодавно вийшов черговий, уже десятий, «Словацький календар» 2007 року під редакторством керівника Ужгородської спілки словаків Івана Латка. Мови викладу видання — словацька і українська. Українською, скажімо, подана стаття Павла Пеняка «Слов’яни Карпатського басейну у словацькій історіографії». — Слов’янські старожитності Східної Словаччини, — повідомляє він, — почали активно вивчатися після Другої світової війни, чому в неабиякій мірі сприяло відкриття у 1951 році у місті Кошиці філіалу Інституту археології Академії наук Словаччини. Очолив філіал знаний фахівець В.Будінські-Крічка. Крім співробітників філіалу, польові дослідження на теренах регіону проводили і наукові працівники Кошицького і Пряшівського народних музеїв, якими було відкрито і досліджено десятки нових пам’яток. Заслугою В.Будінського-Крічки, Ф.Благути, Я.Пастора, К.Андела, Я.Віздала було те, що всі вони в результаті широких польових досліджень зуміли виділити окрему групу старожитностей, пов’язаних з експансією носіїв пшеворської культури до Верхнього Потисся. …Крім цього, П.Пеняк та згаданий І.Латко видали цікаву книжечку «Із епістолярної спадщини Любора Нідерле». Увазі читача укладачі запропонували листування всесвітньовідомого чеського славіста Любора Нідерле з вченими Росії, України, науковими установами. Ці матеріали наразі в основному зберігаються в архіві Російської академії наук в Санкт-Петербурзі. Їх публікація ужгородськими сподвижниками просвіти краю дозволяє висвітлити історію розвитку слов’янознавства в Чехії, Росії, Україні, показати активні зв’язки між слов’янознавцями цих країн. — Безумовно, що це лише краплина епістолярії Любора Нідерле, — говорить Іван Латко. — Але і в ній відображається енергійна постать ученого, котрий глибоко цікавився проблематикою матеріальної і духовної культури слов’ян. Тексти листів чеською і російською мовами упорядники подали без змін. Василь ЗУБАЧ, "Закарпаття Онлайн"