Тренер "Говерли": Не треба гнівити Бога – очко у Львові не так вже й погано

– Звичайно, хотілося нам сьогодні перемогти. Були моменти у нас, були моменти і в «Карпат». Хороші були моменти, але напевно саме тому ми і є сусідами по нижній частині турнірної таблиці, що свої моменти не можемо реалізувати. Сьогодні була хороша гра, ніхто не хотів поступатися. Я думаю, такий футбол не може не подобатися – тут емоції, напруга, відчайдушна боротьба. Претензій у мене до футболістів немає. Звісно, щось знайти можна, але в нашій ситуації кожне набране очко – на вагу золота. У Львові традиційно всім дуже важко грати, тут насправді дуже важке поле. До того ж тут сильна команда, яка є добре зіграною, бо вже не один рік виступає одним складом. Я не стану говорити про проблеми «Карпат», у них є свій кваліфікований тренер, який в усьому розбереться. Ми добре вивчили «Карпати», напевне, так само, як і вони нас. Знаєте, якщо рахунок 1:1, то значить він є закономірним.

– Оцініть захисні дії своєї команди.

– В першому таймі більш-менш. А в другому, коли «Карпати» на нас «насіли»... Знаєте, це, напевне, парадокс нашого футболу: у нас всі вважають, що така команда, як «Говерла», забивши «Карпатам» гол, повинна продовжувати атакувати. Безумовно, ми хотіли втримати переможний рахунок, безумовно, ми притиснулися до власних воріт і, безумовно, почали помилятися. Але мене тішить, що ми не збилися на відбій, а грали організовано і проводили гострі контратаки. Як мінімум ще два м’ячі при відповідній долі везіння ми могли ще забити.

– Ви сказали, що на «Україні» погане футбольне поле?

– Я не сказав «погане», я сказав «традиційно важке поле». У Львові завжди був дуже в’язкий газон і на ньому сильно ноги сідають. Мені сказали, що його перестелили, але, здається, нічого від цього не змінилося.

– Поясність заміну Одонкора...

– Одонкор, звичайно, гравець ефектний. Але ефектний і ефективний – це різні речі. Він зробив дві передачі в першому таймі, після яких ми могли забити. Але коли в другому таймі Бордіяну стало важко на його фланзі, то той, хто хоча б трішечки слідкує за нашими іграми, не може не помітити, що по перерві Одонкор ніколи не допомагає крайнім захисникам. І коли стало важко Бордіяну, ми Одонкора відразу поміняли. Він був, щоправда, незадоволений цим рішенням, але це його проблеми. Але навіть його 16 матчів за збірну Німеччини не дають йому право висловлювати свою думку – тут вирішувати буду я, а не він. Знаєте, є така футбольна мудрість: коли футболіст знає, як йому грати і що робити на полі, то йому необхідно закінчувати грати самому і переходити на тренерську роботу.

– В кінці гри склалося враження, що одна частина ваших гравців хотіла виграти, а інша була в принципі задоволена і нічиєю. Ви давали якусь установку на останніх хвилинах гри?

– Знаєте, тут до Трухіна, найближчого до тренерської лави гравця, неможливо було докричатися, то яку я міг давати установку в подібних умовах... Ви, напевне, і Костову це питання будете ставити. Я ж скажу відверто, в футболі в такій ситуації той, в кого залишилися ще сили – хоче виграти, а в кого їх вже немає – згоден на нічию. Той же Трухін, у якого вже були судоми, але ми не могли його замінити, бо інші виконали ще більший об’єм роботи, звичайно, що був згідний на нічию, а Печенкін і Тодоров, які вийшли на заміну, хотіли виграти. І це мене дуже тішить, що за рахунку 1:1 з такою командою, як «Карпати» та ще й у Львові, ми хочемо перемогти.

– Наступні два суперники у «Говерли» – «Кривбас» та «Шахтар». Чи вистачить сил у команди на ці ігри, які пройдуть з інтервалом у три дні, щоб здобути в них позитивний результат?

– Знаєте, ми звикли жаліти своїх гравців, але це неправильно – вони ж професіонали, вони за свою роботу отримують зарплату. Вони повинні виходити і незалежно від суперника грати, викладатися на сто відсотків. А якщо не вистачить у когось сил, то ми «витягнемо його за ноги» і замість нього вийде хтось інший. Футболіст повинен виходити на поле і добросовісно робити свою роботу, втім, як і будь хто інший, хто працює в футболі.

– І все ж, ви задоволені результатом сьогоднішнього матчу?

– (Важко видихнувши) Коли відверто, поклавши руку на серце, то ні. Але, з іншого боку, як говорив мій перший тренер Семен Альтман, не потрібно гнівити Бога – одне очко у Львові, не так вже й погано. Тим більше в нашій ситуації. Так, ми могли сьогодні виграти. Але ж могли й програти, і тоді я б зараз тут сидів перед вами, похнюпивши носа...