Як випалюють вугілля на Закарпатті

Ліси Баровського урочища на Виноградівщині... Ось і кінцева мета нашого походу - в улоговині межигір`я стоїть ряд величеньких металевих бочок, навколо яких купки обгорілих полін, кілька колод і неподалік дерев`яна "врем`янка" з колодкою на дверях. Таке враження, що людська нога давно сюди не ступала. Це і є майбутній цех випалювання вугілля із деревини. Це й досі "майбутній" цех, хоча до роботи його підготували багато місяців тому. Затримка була за "дрібницею"- дозволом займатися цим видом діяльності. Заяву на дозвіл, яку Михайло Карпа подав у серпні, недавно задовольнили і тепер, нарешті, можна братися за справу. Випалювання вугілля з деревини - давній промисел на Закарпатті, який зберігся і донині. Принцип його зовні простий, але потребує хазяйського захисту і досвідченого ока. Дрова завантажують у металічну місткість із чотирма отворами внизу, через які запалюють вогонь. І тут потрібно слідкувати, коли дим очиститься й стане світлим. У цей момент місткість закривають металевим ковпаком. Отвори також закривають, і в цій герметичній конструкції упродовж доби відбувається перетворення дерева на вугілля. До застосування подібних залізних бочок, випалювання деревини відбувалося під шаром глини, якою закидали підпалені дрова. Правда, таке вугілля мало домішки глини, було не настільки якісне. І це не єдина різниця між "колись" і "тепер". Сьогодні на подібний промисел треба мати дозволи від сільської ради, від екологічної служби, навіть від котлонагляду. Тож якщо Михайло Карпа і зареєструє свою діяльність, на нього чекає некороткий марафон по інших інстанціях. Тільки після всіх реєстрацій він зможе запустити свої "котли" і дати бажану продукцію — вугілля. Виявляється, "саморобне" вугілля, має свої переваги й відмінності від вугілля, добутого в шахті. У процесі випалюваня з нього вивільняються всі шкідливі домішки, воно є матеріалом для вугільних таблеток. Якось після випалювання пробної партії, тут стояли коні. Вони залюбки їли це вугілля. А головними замовниками "чорного золота" є, як правило, власники ресторанів, літніх терас та інших закладів, де готують шашлики. Саме на цьому чистому вугіллі відбувається приготування поширеної страви. Більшість закарпатських замовників закуповують вугілля з Львівської області, платять близько 2-х гривень за кілограм, а тим часом його можна виробляти на місці, з некондиційної деревини, яка придатна хіба що на Дрова. До речі, про дрова. З року в рік попит на них падає у зв`язку з газифікацією області. Приміром, Виноградівсь-кий район має газ у всіх без винятку селах, тому дрова, які накопичуються після планових вирубок, усе важче реалізовувати. Іхдоводиться вивозити здебільшого за межі району, де поки що газ не використовують. Чи не простіше б їх нікуди не возити і залишати для випалювання вугілля? Втім, працівникам лісгоспу видніше. А поки що плани сільського підприємця так і залишаються планами - створити робочі місця для молодих людей, зайнятися легальним - тобто вигідним не лише для себе, але й держави, бізнесом. "Закарпаття Онлайн" з посиланням на "Новини Закарпаття".