Сади Міжгірщини принесли щедрі плоди

В тому числі на врожай, на який з нетерпінням всі очікують. Так стається, що природні умови в одному обділяють, а в іншому нагороджують. Незважаючи на теперішній надзвичайно спекотливий сезон, а сади нівроку запахли духмяним ароматом яблук – аж п’янко паморочилося від приємного запаху.

Практично нема жодного садівника у нашому гірському краю, який би поскаржився на скупість фруктових дерев. Всюди гілки аж гнулися до землі від рясного врожаю рум’яних і напрочуд соковитих, не кажучи, що вже поживних і смачних, кулястих яблук. Всі яблуневі сорти, приласкані сонячним теплом, віддячували щедрими плодами.

Хосен від доброго урожаю неабиякий. Верховинці не лише смакували свіжими стиглими яблуками і пізнього сорту запасаються на зиму, але й сушать для компотів, виготовляють повидла, джеми. Маючи під руками необхідне ручне і механічне устаткування – млини і преси, горяни вже масово призвичаїлися і до виробництва соків. Домашньої марки соки не порівняти до заводських чи заморських, які нині в розфарбованих упаковках красуються на торгових прилавках і, чого таїти, засмучують непоміркованими цінами. Що зробив своїми руками – то неперевершено запашне, а ще – справді цілюще, що п’ється тільки на здоров’я, бо воно не з хімічними добавками, а натурально природне. Словом, екологічний напій. Та й дешевий, якщо не дармовий продукт, бо сонце у нього стільки налило теплого і солодкого проміння, що зовсім не було потреби цукру додавати.

Кмітливі газди, щоб мати кураж, звісно, докумекалися і яблучне вино виготовляти, яке прикрашає будь-яке застілля, скликаючи на частування і гостей.

Що не кажи, а універсальна вигода від яблук, коли на них врожай, таки є. У хліві вони апетитні на смак і худобині — коровам, свиням… Отож, треба лиш Богу подякувати, що сади так заплодоносили, коли яблукам мало було і місця, аби де впасти.