"Маршрути закриті, а попит падає": Василь Стецько розповів, як війна вплинула на гірський туризм Закарпаття (ФОТО)

Через суворі обмеження, попит на подорожі Карпатами впав щонайменше на 30%, каже екскурсовод та інструктор з гірського й водного туризму Василь Стецько. Відповідно, суттєво впали і надходження: крім прямого впливу на економіку загалом, індустрія туризму чинить непрямий вплив, відомий як "ефект мультиплікації" – це додаткові витрати людей в місцях, де вони подорожують: готелі, ресторани, транспорт, розваги. Туризм впливає на товарообіг, збільшення робочих місць, а значить й зростання доходів населення, підвищення якості життя, збереження культурної самобутності місцевості.

«Один працівник туризму впливає на заробіток десяти працівників інших галузей: готельного й ресторанного бізнесу, торговців сувенірною продукцією, власників колиб, магазинів, заправок. Туризм дуже чітко відчуває всі процеси, що відбуваються в країні, адже на відпочинку люди економлять в першу чергу. Зараз можемо говорити, що туристичні мандрівки дуже скоротилися й надходження впали» - каже екскурсовод та інструктор з гірського й водного туризму Василь Стецько.

До того, через введення військового стану, з’явилися суворі обмеження під час мандрівок горами. Чимало маршрутів, що пролягають вздовж кордону або біля місць критичної інфраструктури, військових та стратегічних об’єктів – зараз закриті.

«Раніше на гору Піп Іван Мармароський прикордонники давали дозвіл. Зараз ця вершина для відвідування повністю закрита. Не можна подорожувати горою Кременець, де сходяться кордони трьох держав: України, Польщі та Словаччини. Закрита гора Корна. Заборонено підніматися на Берлебашку, Петрос Квасний – це все Мармароський масив, Рахівський район – кордон України та Румунії. Відповідно, зменшився й потік туристів» - розповідає екскурсовод та інструктор з гірського й водного туризму Василь Стецько

Василь Стецько каже, до війни на Закарпатті збирав великі групи туристів. В гори разом з ним йшло не менше пів сотні людей за раз. Мандрівники з Києва, Одеси, Харкова, Дніпра та Донеччини. Перші випробування працівникам туризму довелося пережити у 2020-му під час карантинних обмежень, коли люди масово скасовували поїздки. Згодом ситуація трохи налагодилася, а зараз знов криза. Групи в середньому складаються з 10-15 людей. Склад учасників теж змінився, адже подорожують переважно жінки. У відсотковому співвідношенні ситуація така: 70% -це жінки, 20%діти, 10 % - чоловіки пенсійного віку.

Але для декого Карпати під час війни стали справжньою панацеєю, розповідає екскурсовод. В складі груп тепер не рідко можна зустріти дружин військових, що несуть службу на фронті. Самі військові, що приїжджають у відпустку або на лікування, одразу ж бронюють місця на гірську подорож. Люди, яким довелося пережити бомбардування або знущання з боку російських окупантів також рятуються горами.

«Той, хто хоч раз піднімався в гори, погодиться з виразом, що - це як помити голову зсередини. Всі проблеми залишаються внизу. Там можна абстрагуватися від проблем, холодно й тверезо подивитися на речі, без зайвого шуму й купи інших думок, проаналізувати ситуацію. Цей невеликий період в горах насправді дуже важливий. Оскільки має по-справжньому цілющу силу для емоційного стану. Минулого року були походи в гори разом з групою військових, які повернулися з фронту. Серед них був військовослужбовець Анатолій з Міжгірщини, який звільняв Херсон. Він розповідав жахливі речі, які там бачив. Похід в гори для нього був наче ковтком свіжого провітря. Він спустився вже зовсім іншою людиною: позитивною та легкою» - розповідає екскурсовод та інструктор з гірського й водного туризму Василь Стецько.

Чоловік розповідає – були випадки, коли в гори чоловіки йшли безпосередньо перед відправкою на фронт, щоб все обдумати й набратися сил перед важким періодом.

«Одразу згадується історія мого друга та колеги, пана Богдана із села Березово. В цивільному житті він також був гірським інструктором і перед відправкою на фронт вирішив піднятися на Ясинівку. В неділю ми здійснили разом з ним сходження. А в понеділок зранку він вже їхав поїздом під Куп’янськ. З того часу він на передовій» - згадує Василь Стецько.

З початком повномасштабного вторгнення, гірське спорядження на армійський однострій змінили чимало працівників туризму, каже чоловік. Нині на передовій служать: Орест Когут – гірський провідник з Ужгорода, мукачівській екскурсовод Андрій Бурлай, Олександр Шершун – радник міського голови Мукачева з питань туризму, мукачівський туризмознавець Ігор Гуледза, відомий краєзнавець та екскурсовод Владислав Товтин та інші.

«Всіх цих людей я знаю особисто. Вони чудові фахівці у своїй справі. І саме вони зробили все, для того щоб наш регіон щороку відвідували мільйони туристів. Сьогодні Закарпаття – це унікальна кухня, традиції, побут та колорит. Різноманітні фестивалі, санаторії й курорти. Унікальні локації: гірські та солоні озера, замки, ферми й квітучі долини. Якщо говорити про гори, то це – зручні, промарковані маршрути, багато фахових спеціалістів, колиби для відпочинку й рятувальні пункти, де чергують працівники ДСНС – розповідає екскурсовод та інструктор з гірського й водного туризму Василь Стецько.

Сам чоловік гірськими мандрівками займається все життя. Перші походи здійснював разом з батьком ще у ранньому дитинстві й відтоді закохався у Карпати. Після школи вступив на факультет туризму й так хобі переросло в професію. Зараз щовихідних в гори водить групи мандрівників. Чоловік каже, вже не зрахувати, скільки сходжень за роки роботи здійснив, зокрема й на найвищу вершину країни – Говерлу. Вона незмінний фаворит серед туристів. Популярними також залишаються озеро Бребенескул, гора Пікуй на кордоні Закарпаття та Львівщини. За зручність під час підйому люди полюблять гору Гимба: на 1200 метрів піднімає крісельна канатна дорога в Пилипці, а далі година ходьби й відкривається чудовий краєвид на Боржавський полонинський хребет. Популярні також Петрос, Піп Іван Чорногірський, де обсерваторія «Білий слон». Гора Хом’як та Стой. А ще після виходу фільму «Довбуш», люди почали проситися на Свидовецький Хребет.

«Говерла залишається найпопулярнішою, хоча є набагато цікавіші вершини, з кращими панорамами. Маршрутів на Говерлу є кілька. 3і сторони Закарпаття та дві зі сторони Івано-Франківщини. Найшвидший та найзручніший, як на мене – з турбази Заросляк, що на Прикарпатті. Оскільки старт починається з висоти 1200 метрів. Звідти підніматися на Говерлу три з половиною кілометри. По часу це приблизно три години. Але це не панорамний маршрут, а найшвидший. Якщо ви хочете побачити чудові краєвиди – то варто підніматися з урочища Козьмещик. Звідти маршрут довший: більше чотирьох годин в одну сторону, 1200 кілометрів набір висоти. Але краєвиди незрівнянні» - ділиться екскурсовод та інструктор з гірського й водного туризму Василь Стецько.

Найкращий період для підйому на Говерлу, каже Василь Стецько, з кінця липня і до середини жовтня. Тоді погода стійка й ризики застати у горах негоду – низькі. Не рекомендує здійснювати сходження в період державних свят. Мовляв, тоді на вершинах яблуку ніде впасти. Зокрема, в День незалежності щороку на Говерлу піднімаються близько трьох тисяч туристів.

«Це досить серйозна проблема для Карпатського національного парку. Великий антропогенний вплив на природу. Якщо ви плануєте гірську подорож, рекомендую робити це не раніше середини червня. Бо цього часу там ще може бути сніг та заморозки. Хороша погода у горах – це дуже важливо. Особливо, якщо туристи подорожують без провідника. Ризик виникнення екстремальних ситуацій там високий й вони завжди потребують оперативного й фахового реагування: грози з блискавками, сходження лавин, травми, зустріч з дикими тваринами. Досвідчений інструктор завжди знає, як діяти, щоб турист залишився у безпеці. Звичайна людина в таких ситуаціях може розгубитися» - переконує Василь Стецько.

Закарпатський туристичний шлях пролягає аж на 398 кілометрів. Починається з Ужгородського перевалу й закінчується на кордоні Україні і Румунії на горі Піп Іван Мармароський, розповідає Василь Стецько. Є багато вершин, куди зручно підніматися, оскільки вони починаються недалеко від населених пунктів. Тобто можна доїхати, піднятися й спуститися за один світловий день. До того ж, каже екскурсовод, Карпати – не високі, переважно 1000-1500 метрів. На такій висоті переважно погода хороша.

«Якщо ви плануєте гірську мандрівку, не забувайте про спорядження: рюкзак, трекінгові палиці, дощовик, воду, перекус, крем-захист від сонця й обов’язково зручне взуття на твердій підошві. Якщо ви подорожуєте самостійно – не забувайте реєструватися у рятувальників. Якщо з групою – про це подбає ваш гід. Варто пам’ятати, що Карпати – це зовсім не страшно. Якщо у вас є мрія здійснити сходження – не відкладайте її. За мою практику найменшим туристам, які піднялися на Говерлу на своїх двох, було всього по чотири роки – це дві маленькі дівчинки. Найстаршій туристці, як піднялася на найвищу вершину України було 82 роки» - підсумовує Василь Стецько.

Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.

Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.

Дізнайся першим!