Рибне місце Закарпаття

За 40 гривень у форелевому господарстві, що в Свалявському районі Закарпаття, вам дадуть вудку, наживку і зарахують одну пійману рибину. Кожна наступна коштуватиме 10 гривень. Від «зеленого» туриста, який утік подалі від міського смогу, не завджи долітають аромати селянської хати, свіжоспеченого хліба та парного молока. Часом його руки пахнуть свіжою рибою, сосновими гілками та димом згаслого багаття. Такий мандрівник захоплено розповідає про «ось таке-е-енну рибину», яку власноруч виловив у гірському ставку, про смак улову, пропеченого на мангалі, та про надзвичайну красу закарпатських лісів, серед яких розкинулося гостинне форелеве господарство. Мені випало побувати в одному з таких куточків Свалявщини, де будь-якого туриста «на раз» навчать насаджувати наживку на гачок, закидати вудлище, підсікати та вчасно витягувати рибку з води, не заплутавшись при цьому в волосінні і не зачепивши гачком сусідів-рибалок. За десять кілометрів від Сваляви (або ж за 16 — 18 кілометрів від селища Поляна), в урочищі Вовчий, вас не тільки забезпечать усім необхідним для «полювання на форельку», а й просмажать улов на мангалі й подадуть на стіл. Уся риба, яка живе у штучно створених на потічку ставках, ручна до нестями. Їстиме все, що ти кинеш у воду: байдуже, чер-в`яка, печиво чи шматочок хліба. Форель (спеціально не годована, аби ловилася краще) «ведеться» навіть на камінчик, аби лиш закинути вдало... Можливо, для затятого рибалки місцина не надто вражаюча, але для аматорів різного віку і статі, які вперше вибралися на рибну ловлю, створені всі умови для швидкого лову. Як стверджує заступник голови Свалявської райдержадміністрації Володимир Станкович, подружжя, яке тримає форелеве господарство, робить усе, аби збільшувати кількість туристів, які приїжджають на Свалявщину будь-якої пори року. Але, на жаль, у районі не так уже й багато господ, які можуть так само прийняти «зелених» туристів і створити для перебування людей усі умови... «В Австрії я бачив ціле велике селище поблизу гірськолижного курорту, в якому кожна хата займається лише прийомом іноземців, — розповідає пан Станкович. — Уявіть, там абсолютно немає примисловості. Люди живуть тільки за рахунок туризму. Але що той турист хоче, те він і отримує. Якби нам наблизитися до цього, то Свалявський район міг би гідно жити за рахунок туристів — була б така собі маленька Швейцарія. І перспективи є — до нас їдуть люди, які мають гроші, і багато хто з них хоче отримати і домашнє яйце, і парне молоко, і свіжий хліб із печі. Мешканці району можуть надавати такі послуги, але займаються цим одиниці. Чому? Багато залежить від влади, яка хоче стягувати податок із цього бізнесу. Але ж це нонсенс! Ну не піду я звітувати про кількість прийнятих туристів! Я прийняв людину в себе вдома, створив усі необхідні умови, отримав за це гроші, а потім добровільно віддам гроші державі? Я думаю, якщо ми нормальні люди, то треба дати цим господарям можливість спокійно працювати. Нехай розвиваються, а коли цей бізнес набуде великих розмірів, тоді нехай держава стягує податок». Наталя РОТАЙ, "Україна молода" "Закарпаття-онлайн"