Музичний гурт з Закарпаття вже знають за кордоном

Коли небезпека бідності не лякала віддатись музиці, блуканням у пошуках натхнення. Коли галасливі натовпи хлопців і дівчат скликав не ритм діджейського пульту, а музика жива. Звичайно ж, вона не зникла – людська пам'ять не забуває найкраще. Однак музика “наживо” нині виконується задля підтримання добрих традицій, аби тямити її як давній дідівський спогад, який раз у раз мимоволі виринає в розмові.

 

І тому відрадно, що є в нашому місті своєрідні "неовоскресителі" живої музики. Вони – не аматори, а професійні музиканти, які не просто грають, але й творять. 

 

Ідеться про берегівський музичний гурт "Beregsz'asz Dixieland Band", без музики якого нині складно уявити фестиваль чи міське свято. Не зайве згадати, що відомий він уже й за межами Берегова, його добре знають навіть за кордоном (в Угорщині). До речі, нині в Закарпатті "Beregsz'asz Dixieland Band" – єдина група цього стилю (ще один ужгородський колектив -"товариш" припинив, на жаль, своє існування).

 

Розповісти про гурт погодився один із зачинателів, його спонсор і учасник водночас – Карло Карлович Глогер. Отже, подальша оповідь про стиль, назву гурту – саме з його слів...

 

 Диксиленд (англ. Dixieland, від неформальної назви американського Півдня Dixie) – назва джазових ансамблів новоорлеанського стилю, в яких грали білі музиканти, які виступали проти того, щоб їхні колективи носили  таку назву, оскільки це поставило б їх поряд із негритянськими оркестрами, що грали в тому ж стилі. Спочатку такі ансамблі не відрізнялись від негритянських ні манерою виконання, ні інструментальним складом. Пізніше в диксиленді ансамблях почали використовувати елементи європейської композиторської техніки. Змінилась манера звуковидобування, мелодична лінія стала плавнішою. Зокрема, для диксиленду характерний ритм "ту біт" з акцентами на другій і четвертій долі. І ще  одна особливість стилю: за законами нью-орлеанського джазу, зігравши основну мелодію пісні, кожен інструмент починає імпровізувати.

 

Чесно кажучи, подібне сплетіння нот не може не зачаровувати навіть далекий від музики слух. А в берегівському гурті створюють цю веселку мелодії такі інструменти: ударні звучать у виконанні Людвіга Біланчіка, "музиканта всього свого життя", який ще з ранньої юності виступав на найрізноманітніших сценах;  труба – Янош Шоош, який цього року отримав диплом Мукачівського педінституту, працює в музичній школі с. Дийда;  кларнет – Золтан Форгон, якому музичний талант передався від матері, вчительки музшколи (він закінчив Донецьку консерваторію і став викладачем міської школи мистецтв); туба – Жолт Кордковач, що навчався в культосвітньому училищі й Ніредьгазькому педінституті, а зараз працює музучителемі;  за фортепіано – чарівна Діана Антал, яка закінчила педінститут в Угорщині (м. Мішкольц) і працює вчителькою Варіївської та Берегівської музшкіл;  банджо – Василь Голговці, надзвичайно талановитий музикант-гітарист, якого після закінчення Мукачівського педучилища професійна стежка привела  до вчителювання у міську школі мистецтв;  тромбон – Карл Глогер, наш співрозмовник. Він закінчив диригентське відділення Хустського культосвітнього училища. Але виявилося, що улюблена робота не давала відповідного фінансового забезпечення юному, амбіційному Карлові. Маючи ще одну пристрасть – до автомобілів, улаштувався завскладом у автосервіс. Пізніше відкрив власну справу. Нині він – власник мережі автомагазинів "Глогер". Власне, на другому поверсі одного з них (вул. Б. Хмельницького, 65-67) і проводяться репетиції. Останнім часом доволі часто виникали "накладки", та вже цього місяця розімкнуте коло знову возз'єднається, адже учасників чекають нові концерти, сцени, музичні зустрічі, де збираються різні колективи, виконавці. Нещодавно, до прикладу, " Beregsz'asz Dixieland Band" виступав на "Картопляному фестивалі" в с. В. Добронь; на концерті пам'яті до 70-ліття з дня народження К. Пала – віртуоза-акордеоніста (с. Вишково); у травні – з нагоди Дня Європи в м. Виноградів і це ще далеко не повний список виступів гурту протягом останніх  місяців.

 

... А як усе починалося? Кілька років тому тодішній учитель музичної школи Василь Кунак вирішив на випускний  концерт зібрати вчителів у своєрідний ансамбль, назвавши його "Ностальгія". Виконували музиканти старі, популярні пісні, шлягери ("Ave Maria", "Sole mio" тощо). Гурт мав значну популярність, його виконанням захоплювались, але тільки межах стін музшколи. Так повторювалося протягом кількох років. І лише після смерті талановитого В. Кунака учасники вирішили створити постійний колектив нового стилю – "Диксиленд" . Ініціаторами виступили К. Глогер, Л. Біланчік, З. Форгон, В. Голговці (ноти погодився інтерпретувати той таки ж К. Глогер, багато допомагала і допомагає йому піаністка Д. Антал). Усе частіше в пригоді стає й інформаційне безмежжя Інтернету, тож нині вони виконують  близько 25-ти пісень (із репертуарів угорського "Бенко Диксиленду", Ленінградского Диксиленду, диксиленду на теми одеських пісень та власні інтерпретації). Але птаху, що розправляє крила, упину нема – небесна блакить непізнаних можливостей таємниче манить усе вище й вище... Й через це часом так відчутний брак сприяння, підтримки з боку зацікавлених осіб.

 

... І тому здається, що ці талановиті люди нагадують давніх музикантів-мандрівників, яким ніякі перешкоди не можуть завадити творити мелодії, що чарують, милують, наповнюють почуттями людські душі...