Настоятель православного храму Міжгір'я про Великий піст

 

— Як засвідчує Біблія, традиція посту має давнє походження. На самому початку буття людства яскравим прикладом йому була заборона споживати від дерева пізнання добра і зла в Едемському саду. І треба сказати, що сенс посту для Адама і Єви був не тільки у відмові в певного роду їжі, але й послугу Богові.

 

У біблійній історії ми знаходимо багато прикладів посту. Відомі праведники Старого Завіту проводили численні дні в обмеженні їжі та молитві. Наприклад, пророк Мойсей постився 40 днів перед отриманням заповідей Божих, стільки ж і пророк Ілля перед явленням йому Господа. Із книги пророка Іони ми знаємо, що не тільки окремі люди дотримувалися посту. Жителі цілих міст всі без винятку проводили час у пості та покаянні. Особливо відзначаються євреї, які від вечора до вечора утримувалися не тільки від їжі, а й інших тілесних потреб.

 

У Новому Завіті розповідається, що Сам Христос перед початком свого служіння упродовж 40 днів постився у пустелі, чого дотримувалися і Його учні. Важливим є той факт, що піст є не тільки давньою традицією, але й необхідним елементом духовного життя віруючої людини. Господь Ісус говорив про боротьбу з нечистою силою: “Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом” (Мф.17:21).

 

Дехто вважає, що обмежувати себе в їжі — справа необов’язкова. Головне — не казати неправди, не кривдити ближнього, при цьому посилаються на Святе Письмо: “Не те, що входить в уста, сквернить людину, а те, що виходить з уст, сквернить людину” (Мф. 15:11). Якщо розглянути це питання більш уважно, то можна зрозуміти, що Господь викриває лицемірство книжників та фарисеїв, які приділяють надмірну увагу своїм переданням. Одним із таких було обов’язкове вмивання рук перед їжею. Вважалося, якщо людина їла немитими руками, вона оскверняла себе. Дослідниками встановлено, що дотримання цих правил вважалося дуже важливим, а невиконання цих передань книжники ставили у вину Христу та Його учням.

 

Викриваючи фарисеїв у лицемірстві, Господь говорив про те, що насправді сквернить людину: “Що з вуст виходить, від серця виходить; це і сквернить людину, бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула — це сквернить людину, а їсти немитими руками — не сквернить людину” (Мф.15:18-20). Таким чином, Христос не відкидає посту, а викриває лицемірство. Фарисеї не розуміли різниці між чистотою фізичною та моральною і вважали, якщо їжа нечиста чи вживати її брудними руками, вона здатна морально забруднити людину і поставити її нечистою перед Богом.

 

Христос повчає нас, коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, котрі приймають похмуре обличчя. Коли постишся, помасти голову свою і вмий лице, щоб явитися постником не перед людьми, а перед Богом. За Христовими заповідями це не означає, що ти неодмінно маєш помазувати голову свою, а щоб намагався приховати піст, як надбання своє.

 

Щодо тілесного посту, то за словами преподобного Кассіана Римлянина: “…він полягає в тому, щоб кожен відповідно до своїх сил, стану тіла та віку стільки споживав їжі, скільки необхідно для підтримання здоров’я тіла, а не скільки вимагає бажання насичення”.

 

І, зрештою, треба пам’ятати, що подвиг посту нічого не вартує перед Господом, якщо водночас не дотримуватись Божих заповідей любові і милосердя до ближнього. Святитель Іоанн Златоуст запитує: “Не кажи мені, що я так багато днів постував, того чи іншого не з’їв, не пив вина, перетерпів нечистоту, але покажи мені, чи став ти смиренним тоді, як був гнівливим, і чи став ти людинолюбним тоді, як до того був жорстоким, тому що, якщо ти сповнений гніву, то навіщо пригнічуєш свою плоть”.

 

Ось чому піст для християнина має бути і тілесним, і духовним. Як мовить Іоанн Златоуст: “Хто обмежує піст лише утриманням від їжі, той вельми безчестить його. Не одні лише вуста мають постувати — ні, нехай постують і око, і слух, і руки, і ноги, і все наше тіло”.

 

Мене часто запитують: “Як поводитися під час посту немічним, важкохворим?”. Треба пам’ятати, що піст для людини, а не людина для посту. Церква, наш духовний вихователь, встановлює тілесний піст, як утримання від тілесних пристрастей, орієнтується на здорових чи відносно здорових людей. А хвора людина утримується через страждання своєї плоті, бо “хто страждає тілом, перестає грішити” (1 Пет. 4:1).

 

Церква завжди пом’якшувала міру тілесного посту або взагалі скасовувала його для людей, які перебувають в особливих життєвих обставинах. Питання дотримання посту немічними суто індивідуальне й вирішується з урахуванням рекомендацій лікаря і духовно-тілесних можливостей кожного хворого. Головним для них має бути щире покаяння, смирення, гідне несення хреста своєї недуги без нарікання на озлоблення. І нагородою такій людині буде вічна Пасха.