На Закарпатті відзначили 90-річчя С.М.Вайди

Вперше за багато років ініціативу щодо відзначення річниці з дня народження Героя Радянського Союзу, відважного танкіста часів Великої Вітчизняної   виявила районна влада, що порадувало і обнадіяло мешканців Дулова. Вияв уваги вони сприйняли не тільки як повагу до подвигу добровольців села воєнних років, а й як безпосередню зацікавленість громадським  життям  сельчан, віддаленого від райцентру Дулова.

 …У музеї, біля портрету Героя – букети, кошики квітів. Сюди завітали представники родини С.М.Вайди( на фото), аби хвилиною мовчання вшанувати пам’ять про  відважного родича, котрий, проживши всього 23 роки, полишив по собі таку значущу пам’ять, котра, без перебільшення, служитиме  прикладом і для прийдешніх поколінь дулівчан. Серед найближчих родичів Героя – і сільський голова Дулова В.А.Майор (на фото). Серед тих, хто прийшов того дня до музею – й численні  гості з обласного центру, мешканці сусідніх сіл, школярі.

 З півгодини ( через слабке здоров»я)побув на урочистості й побратим Героя – ветеран війни  мешканець Дулова П.М.Цьока. До початку дійства мені пощастило поспілкуватися з ним.

 - Я  воював у одному танку з Степаном Вайдою.  – каже, зі сльозами на очах, Петро Михайлович. – Повірте, що звання Героя не давали аби кому, як нині говорять, лиш тому,  хто мав мужність ризикнути власним життям. А Степан був саме таким, скеровуючи  штурвалнашої бойової машиниу самісіньке пекло, закриваючисобою вогонь, ми йшли до кінця. За місяць до Великої Перемоги його не стало. А трапилося це так: наш танк застряг, доводилося вживати якісь міри, аби витягнути його з небезпечного місця. Я теж у ту трагічну хвилину був назовні, біля гусениць танку, вичищував з треків бруд . Почув  легкий скрик Степана. Куля пройшла крізь щоку…Його не стало…У 23 роки…

 До Петра Михайловича підійшла школярка з гарним букетом квітів..

 Але, не дочекавшись  виступу, він покинув зібрання. Не дають спокою задавнені рани…

 .. А у вестибюлі музею розпочинається святкове дійство: «На Моравській, на Остраві, Степан Вайда йшов у бій…» --  з віршами й піснями про бойову минувшину витупають  восьмикласники Дулівської ЗОШ І-ІІІ ст..

 Схвильовано і щиросердечно про славного земляка говорить  директор Дулівської ЗОШ І-ІІст. О.М.Майор, котра зазначила, що дулівчани щиро вдячні гостям, котрі розділили з дулівчанами ці хвилини, адже до цього вшанування проводилося завше лише у школі.

… Хвилиною мовчання вшановують присутні пам»ять С.М.Вайди.

  Слово надається голові районної ради М.В.Данилюку, котрий відзначив вагому роль наших добровольців у Великій Вітчизняній.. Зазначив, що С.М.Вайда, у складі Чехословацької бригади, а згодом - Першого армійського корпусу, визволяв Київ, Білу Церкву, інші міста і села, брав участь у Карпато-Дукльській операції, в запеклих боях з ворогом на теренах Польщі.  І скрізь проявляв солдатську кмітливість, хоробрість та мужність. Вже у травні 1944-го йому було присвоєнно звання підпоручика та  довірено командування танковим взводом, а згодом – він уже командир танкової роти. Та не судилося побачити радість Перемоги, відчути смак мирного життя. Обірвалося воно для нього біля польського містечка Творкув, у квітні 1945-го…Михайло Васильович також підкреслив, що, крім високого звання Героя, нашого земляка нагороджено (посмертно) високою військовою нагородою Чехословаччини – орденом Білого Лева «За перемогу» І ступеня та іншими знаками найвищої військової доблесті.

  До слів М.В.Данилюка приєднуються заступник голови Тячівської РДА Ф.С.Стан, а також  ветеран війни, голова  Товариства добровольців Закарпаття Д.В.Лукач.

   Від імені гостей, слово надається першому секретарю РК партії КПУ С.М.Кадочнікову, котрий викрив  ганебні нападки фальсифікаторів історичного подвигу Героя, намагання перекрутити історичні факти, приписати відважному воїну участь у різних підпільних об»єднаннях і т.д.

 Його підтримав і І.Ю.Бігунець, акцентувавши на тому, що треба присікати тих фальсифікаторів, котрі принижують роль Червоної Армії у Великій Вітчизняній. Від імені Президії обласної ради ветерані в вручив  Почесну Грамоту  завідуючій Музеєм Н.І.Гарбуз, висловивши вдячність за збереження історії подвигу нашого земляка. Припав до душі дулівчанам і виступ В.М.Олексія, котрий завважив, що  добровольці  боролися з ворогом не заради кар’єри – заради миру на землі. А також розповів про те, як і донині шанують пам»ять про наших добровольців у Словакії. Окрім того, багато хлопців, воїнів Чехословацького корпусу  Людвика Свободи, залишившись на постійне місце проживання ,  займали високі пости в державі, принесли немало користі і в миний час словакам та чехам. Насамкінець Василь Михайлович зазначив, що недавно приймав участь у відзначення річниці з дня народження Славетного Борканюка в Рахові. Так от, присутніми на цьому дійстві було всього.. кілька чоловік. Тому приємно вражений  масштабом святкування 90-річчя С.М.Вайди, висловив вдячність районній владі за таку активну участь.

 Було також на цій урочистості зачитано  Листа щодо річниці Героя, котрий надійшов від депутата Європарламенту з Чехії  Юрія Машталика та голови Остравського комітету Моравії.

 Асам кінець кілька теплих слів про тих, хто зініціював створення музею в Дулові сказала колишній директор школи М.Г.Танчинець, відзначивши, що зводилася ця ошатна споруда силами радгоспу «Більшовик», де директором був І.В.Чопик.

…. До урочистого моменту – покладання вінків , пишних корзин квітів до постаменту,  на вулиці зібралося чимало мешканців села. Гості та учасники дійства сфотографувалися на згадку біля постаменту Героя, біля його бойової машини, котра нині служить візитівкою Дулова та його працьовитих мешканців.  Що ж, слава Героя – живе. І буде жити! Бо пам’ять про нього свято бережуть нащадки.