З розпачу і розчарування

До редакції газети „Трибуна” написала листа ужгородка з вулиці Можайського. Ні точної адреси, ні прізвища. Лише злісні випади у бік міської влади, зокрема мера міста Сергія Ратушняка, якого „нічого тут не цікавить щоб прихватизувати от і забули про цей відрізок дороги” (цитата з листа із дотриманням стилю і без розділових знаків). „Наша читачка” віковічні негаразди, до яких ми дожилися через власну недолугість і безвідповідальність, адресує чомусь мерові міста. Тротуарами їздить не Ратушняк, а недисципліновані водії. Вони, до речі, паркують машини навіть на службовій автостоянці 6-го відділення УМВС. Саме тому біля свого відділення міліціянти поставили шлагбаум, припинивши цим самим сквозний проїзд з Вашого тупика повз їхнє відділення у бік ринку, що по вулиці Бородіна. На цьому тупикові немає того безладу, про який Ви пишете. Єдине що – на разі, при повороті на головну вулицю є два (каналізаційний і водозбірний) люки, заповнені різним непотребом. З бетонного хтось збив кришку, а з іншого вкрав, бо остання чавунна, і вона чи знадобилася комусь у дворі, чи її хтось здав на пункт утилізації за гроші. Отак і живемо. Ми самі нібито й не винні в тому, що наше суспільство патологічно деформоване і невиліковно хворе. Нам, здається, не тільки Ратушняк, а сам Всевишній уже не зарадить. За охорону свого і державного майна, власного спокою маємо братися самі і всією громадськістю, не чекаючи, що прийде той „хтось”, хто нам допоможе, наведе лад там, де все розвалено до основи. Аморальність треба вичавлювати із свідомості порушників норм громадського співжиття лише б’ючи по кишені – інакше не достукаєшся до їхніх потворних душ. Око радують облаштовані у місті автобусні зупинки. Повірте, що і тут закрадається думка: чи надовго це? Чи захищені вони від варварства? Тішить і та частина вулиці Можайського, що з Минайської повертає праворуч і на якій височіють справжні графські хороми. Цю вулицю називають „царським селом”. Ремонт дороги тут закінчили лише місяць-два тому, попередньо замінивши водо- і каналізаційну мережу. Водоканал найняв фірму, яка відповідає за якість виконаних робіт. Грудень – зимовий місяць, і проводити далі реконструкцію іншої ділянки вулиці Можайського, мабуть, немає нагальної потреби. Та й тут розгорнуто широкий фронт будівельних робіт. Вулиця відбудовується, машини розвозять мокрий грунт. А якщо ще й труба під землею дірява і з неї б’є струмінь – то вже біда велика. Треба не просити, а бити на сполох. Найперше – заставити керівництво Вашого ЖРЕРу мобілізувати зусилля на ліквідацію стихійного лиха. Пра-цівники 8-го ЖРЕРу, наприклад, зі своїми проблемами справляються. Спільно з мешканцями свого мікрорайону вони, безумовно, зуміють захистити плоди праці тих спеціалістів, які для блага людей зробили те, що є очевидним і незаперечним. Кожному ЖРЕРові потрібен турботливий господар, тоді і міській владі легше буде вирішувати наболілі проблеми, особливо це стосується комунальної сфери. Але якщо ми з вами будемо лише руйнівниками, а не творцями, навряд чи до чогось доброго доживемося. Берімо приклад із тих приватників, котрі своїми руками створюють благо собі і своїй родині. Не проходьмо повз найменшого зла, маймо мужність зупинити крадія, руйнівника, лихослова. Не чекаймо, що це зробить за нас „хтось”. Бо велике зло породжують ті, здавалося б, дрібні злочини, повз які ми з вами проходимо щодня і на які боїмося зреагувати. На ринку Гагаріна – Лавріщева тижнів зо два тому зловмисники вночі розтрощили гральний автомат, який досі не прибрали, та про нападників і сам факт варварства навіть правоохоронним органам не повідомили. Виходить, і тут щось приховують. То що накажете, шановна „наша читачко”, біля кожного каналізаційного люка, грального автомата, на кожній автобусній зупинці поставити охоронця? Чи представника міської влади? Погодьтеся: багато в чому винні ми самі. А наші діти й онуки, спостерігаючи за цим безладом і нашою безвідповідальністю, чи виростуть вони іншими громадянами? Ось над чим ми з вами маємо задуматися. Щоб бодай вони вже не робили паралелі між нами і тими, що у більш цивілізованому світі мають щастя проживати і користуватися благами тої цивілізації. У нас чомусь усе „не так”. Ще й партію чи блок з такою назвою створили есдеки на чолі з першим Президентом України Леонідом Кравчуком, щоб ще більше цю проблему поглибити, щоб завести нас із вами у ту прірву, у якій борсаємося зараз. Есдеко-комуністично-регіональне охвістя нема кому обрубати. Його метастази дедалі більше паралізують і так хворе суспільство. Замість того, щоб рухатися вперед, ми весь час оглядаємося назад. Доки не переборемо це стереотипне мислення, добра нічого чекати. Клара Контратович Трибуна - "Ужгород.нет"