Історії тих, хто втрачав: в Ужгороді презентували графічну новелу про війну та виставку портретів українців

Четвер, 23.03.2023 | 08:37194 0

До річниці повномасштабної війни, яку розгорнула Росія проти України, в Ужгороді презентували графічну новелу “На межі”, а також виставку портретів та історій людей “Втрачений дім”.

Як розповіла завідувачка відділу проєктної і соціокультурної діяльності Закарпатської ОУНБ ім. Ф.Потушняка" Євгенія Напуда, створила культурно-просвітницькі видання Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта” за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Через ці продукти громадські діячі намагаються говорити про складні та чутливі проблеми цивільного населення у час воєнного стану.

“Все, що ми сьогодні презентуємо, створено на реальних історіях людей, яким довелося тікати за тисячі кілометрів від рідного дому, щоб не потрапити в окупацію та не загинути. Розповіді ми записували у тимчасових прихистках, що були облаштовані влітку 2022 року у школах і садочках. Ми далі живемо втратами близьких, спробами оговтатися. Але, на жаль, це вже наша буденність і вона триватиме, доки Росія не понесе відповідальність за свою агресію”, - наголосила керівниця “Молодої Просвіти” Євгенія Бардяк.

Графічна новела “На межі” була розроблена саме до річниці розгортання Росією повномасштабної війни в Україні. До видання увійшло десять історій, написаних і намальованих на основі реальних розповідей 22 людей, які є героями виставки “Втрачений дім”. Мала частина з них все ж змогла нещодавно повернутися додому і почати відновлювати навіть під ракетними обстрілами свою хитку буденність. А от Володимиру Приходько з Маріуполя разом зі сім’єю все ж довелося починати життя спочатку. Його попереднього дому вже немає, як і прагнення їхати до тимчасово окупованого міста.

“Коли були ще у Маріуполі, нам довелося буквально ховатися від смерті. Не було такого місця, куди не долітали снаряди та не кидала російська авіація свої бомби. До повномасштабної війни я працював тренером з плавання, мав багато молодих талановитих вихованців. Дехто з них, на жаль, так і залишився під мурами зруйнованого Маріуполя”, - пригадує пан Володимир.