"За характером залишаюся українкою": екс-півзахисниця ужгородських "Карпат" розповіла як живе у Словаччині (ФОТО)

За цей час у її житті сталося багато важливих подій - їй було надано словацьке громадянство, народила доньку. А також виграла багато трофеїв з "Ювентою". Зокрема пишається 15-ма золотими медалями, чотири рази виграла Інтерлігу, сім разів виборола титул чемпіона Словаччини та чотири рази національний кубок.

Отже, саме за кордоном спортсменка розкрила свій потенціал і тепер часом грає проти своїх колишніх колег.

Тетяна прибула до "Ювенти" у січні 2010 року після майже двох років пропозицій з боку міхаловського клубу. Їй було тоді 20-ть, вона грала за "Карпати", які неодноразово зустрічалися на турнірах зі словацькою командою.

"Чимало разів до мене підходили тренери Душан Даніш з Петром Солошем з пропозицією, щоб я перейшла до них. Але я тоді віддала перевагу Львову. І лише коли через деякий час "Галичанка" розпалася, а пропозиція з "Ювенти" знову надійшла, то цього разу вже мене вдалося переконати", - розповідає Тетяна виданню Dennik Korzar.

І хоча Міхаловці знаходиться лише за 40 км від Ужгорода, але це був її перший закордонний досвід.

"Саме тому мені дуже було важливо те, що після прибуття мене дуже підтримали мої співвітчизники, які на той час грали у "Ювенті". Завдяки їм мені було набагато легше адаптуватися до нового середовища", - каже спортсменка.

Але на той час вона, ще з дівочим прізвищем Трегубова, навіть уявити собі не могла, що залишиться у Словаччині так надовго.

"Коли моя кар'єра тільки починалася, і я грала в Україні, то планувала поїхати працювати за кордон. Але те, що я переїду кудись назавжди, про це, звичайно, ніколи б не подумала", - розповідає Тетяна.

Через деякий час вона стала основним гравцем в команді і почала домінувати у багатьох турнірах.

У новій країні досить швидко адаптувалася, навчилася вільно говорити словацькою мовою, а в травні 2014 року отримала громадянство Словаччини, що дозволило їй одягти форму з гербом країни.

"Я ніколи не замислювалася ким є більше - словачкою чи українкою. Звісно, за характером я залишаюся українкою, адже я народилася у цій країні. Але я вже звикла до життя у Словаччині і мені тут добре. Тому навіть не замислююся, хто я", - каже Тетяна.

Утім у центрі Європи вона знайшла кращі умови життя, ніж в Україні.

"Тут я заробляю набагато більше, ніж в Україні. Перш за все, Словаччина знаходиться в Європейському Союзі і випереджає Україну на крок вперед. Коли я тільки приїхала, один євро коштував 10 гривень, а тепер трохи більше 30-ти. За ті роки, як я живу у Словаччині, гривня впала дуже сильно. Достатньо сказати, що моя бабуся отримує пенсію меншу, ніж 50 євро, і тоді всім стає зрозуміло, як живеться в Україні", - зітхає спортсменка.

У Словаччині вона знайшла щастя не тільки в спорті, але і в особистому житті. В кінці травня 2015 року вийшла заміж за свого давнього друга Лукаша Філка. А 10 січня 2017 року народила дочку Арінку.

Після цього взяла 1,5 річну відпустку для відновлення сил, присвятивши себе материнству.

"Народження дочки змінило моє життя. Ймовірно, це був найщасливіший момент у моєму житті, але те ж саме може сказати, звичайно, кожна матір. Неможливо описати те, що я відчуваю. Коли втомлююся після матчу і прихожу додому повністю розбита, а там бачу радість дитини і чую як вона гукає "мама", то одразу забуваю про свої турботи і знову сповнена енергії," - каже з посмішкою.

Її чоловік Лукаш також спортсмен, раніше професійно займався боксом, тепер працює тренером. Вони зустрілися в навчальному центрі, де Тетяна проходила реабілітацію після операції на коліні.

"Ювента" - професійний клуб, тож тренуватися доводиться щодня. Тому чоловік також проводить багато часу з Арінкою.

Тетяна дуже шкодує, що через брак часу не завжди має можливість навідатися до рідної України.

"У мене реально немає часу, до того ж на кордоні треба довго чекати. Але раз на два місяці я обов'язково мушу приїхати до України хоча б на один день", - додає Філкова-Трегубова, який вже поступово починає думати і про те, що вона буде робити після завершення активної кар'єри.

"У мене є деякі бажання і ідеї, думаю, що вдасться їх реалізувати", - каже вона.

Різдвяні свята у родині Тетяни святкують двічі - за словацькими традиціями 24 грудня, і за українськими - 6 січня.

"Я святкую Різдво двічі, але важливіше для мене вже те, що святкують у Словаччині, оскільки я тут живу. Однак зі своїми партнерками по команді, які також з України, ми збираємося 6 січня і готуємо їжу, як це заведено в Україні.

Святкове меню дещо схоже на словацьке. Це може бути капуста з грибами та ковбасою, вареники з картоплею або салат, який ми називаємо вінегретом, гриби з картопляним пюре. Але у нас є й свої традиції. На святковому столі має бути 12 страв, кожна з яких символізує один місяць року. І обов'язково має бути кутя - солодка каша з медом, родзинками та маком".