У Виноградівської вчительки поцупили телефон

Є, правда, такі прецеденти, але вони скоріше винятки, ніж правило. Що не кажіть, а життя за ґратами не минає безслідно, воно обов’язково залишить свій негативний відбиток на характері людини. Принаймні так вважає значна частина оперативних працівників міліції, котрим нерідко доводиться мати справу під час розкриття злочинів щоразу з одними й тими ж зловмисниками. Буває, відсидів чоловік у тюрмі, вийшов на волю. Але по той бік тюремного паркану життя виявляється не таким вже й легким – родичі відхрещуються, діти соромляться, роботи немає. От і вирішують недавно звільнені: краще знову потрапити на «зону», ніж почуватися нікому не потрібним.

Пригадуєте, як скептично зауважував герой однієї з відомих радянський кінокомедій: «Украв, випив – у тюрму. Романтика!».

Не знати, чи поділяв таку думку герой нашої розповіді, житель одного із сіл Виноградівського району, і чи справді вважав злодійське життя чимось романтичним, однак правильний спосіб існування, за звичними моральними мірками, -- був не для нього. За свої тридцять п’ять він вже встиг заробити п’ять судимостей і чотири рази відсидіти за ґратами. В усіх випадках потрапляв у руки правосуддя за крадіжки. Його можна сміливо назвати досвідченим злодієм.

Останній раз чоловік вийшов на волю торік у лютому. Зрозуміло, що перебував він на спеціальному міліцейському обліку і належав до тих, кого прийнято називати «підобліковим елементом». У своєму селі чоловік співмешкав з однією молодицею, разом виховували дочку. Але з тих пір, відколи він звільнився, ніде не працював. Навіть більше, хизувався перед знайомими, мовляв: працювати злодієві не пристало -- «колеги» по цеху не зрозуміють. Тож стражі порядку усвідомлювали: колишній в’язень явно не покинув займатися звичним ремеслом – адже за щось потрібно ж було годувати сім’ю. Однак злодій щоразу спрацьовував надто «чисто».

Співробітникам Виноградівського райвідділу УМВС не раз надходили повідомлення про дивні крадіжки. То гаманець на ринку в однієї пані зник при загадкових обставинах, то мобільний телефон комусь непомітно потягнули. Злодійський «почерк» красномовно вказував на автора усіх цих крадіжок, але спіймати зухвальця ніяк не вдавалося.

А нещодавно до виноградівських правоохоронців звернулася вчителька одного з навчальних закладів райцентру, повідомивши: хтось скористався її відсутністю і поцупив зі столу у класній кімнаті її мобільний телефон. Опис зовнішності підозрілого чоловіка, який вештався тоді поблизу, підтвердив здогади міліціонерів – це міг бути тільки їх давній знайомий. Тож вирішили навідатися до нього у гості. Крадений телефон, який виявили у підозрюваного, став незаперечним доказом його причетності до скоєння цієї крадіжки. Однак в оселі нашого героя стражі порядку натрапили також на речі, котрі проходили по інших справах стосовно крадіжок. Довелося спритнику повідати міліціонерам правду.

Виявляється, крав він не лише на території свого району. Не раз гастролював по всій області, часом виїжджав і за її межі. Тому й залишався тривалий час невловимим. Цупив, як правило, гаманці з грошима або мобільні телефони. Їх, на думку злодія, найлегше витягнути непомітно. Так, зухвалець проникнув в один із службових кабінетів райдержадміністрації у Виноградові і викрав у когось гаманець та мобільний телефон; на залізничному вокзалі у Мукачеві він примудрився витягнути в одного з подорожуючих дев’ять тисяч євро. Якось зайшовши в одну з їдалень у Виноградові, звернув увагу на жіночу сумочку, що лежала на підвіконнику. За лічені хвилини з неї зник гаманець, тож жінка навіть не мала грошей, аби розрахуватися. Пізніше з’ясувалося, що у тій сумці також знаходилася кредитна картка, з якої зловмисник зняв 2400 гривень. На одному з хустських ринків спритник непомітно витягнув у покупця гаманець із 400 гривнями і золотим хрестиком. До речі, навчальні заклади злодій відвідував чи не найчастіше. Тут він цупив із сумок учителів гаманці, з кишень у дітей -- мобільні телефони. Загалом на сьогодні затриманому вже доказано вісім епізодів крадіжок, не виключено, що справжня кількість може виявитися значно більшою.

Ще один цікавий факт. Працівники міліції звернули увагу на доволі доглянуті руки нашого героя. Видно було, що вони ніколи не тримали ні лопату, ні якийсь реманент. Як пояснив сам затриманий, руки у злодійському ремеслі потрібно берегти, вони мають бути надзвичайно чутливими. Тож перефразовуючи відоме прислів’я, можна сказати, що «Крадія руки годують».

Колись, років десять тому, пригадую довелося мені писати про іншого спритника, котрий промишляв в Ужгороді. Так він взагалі був переконаний: злодій – це інтелігентна професія у злочинному світі. Тому на «діло» вирушав, як правило, у чистій сорочці, відпрасованих на «стрілочки» штанях, з акуратно вкладеною зачіскою…

Щодо виноградівського крадія, то він наразі перебуває в ізоляторі тимчасового тримання тамтешнього райвідділу УМВС, за фактами крадіжок порушена кримінальна справа.