Сергій Федака про Януковича, його жирних котів та український бруд

Тим, хто протестує найгучніше, виділяють трохи більше грошей – за рахунок, зрозуміло, усіх інших, яким щось не додають. Ті подачки все одно миттєво з’їдаються інфляцією. Зате по всій країні розгортається змагання між різними професіями і областями: хто виб’є в уряду більші тарифи, дотації, субвенції, хто переконає, що їм найгірше, а сусіди ще можуть потерпіти. Відповідати на це нічого. Тому на додачу до Г.Герман, яка спеціалізується на вигадуванні різних відмовок, додали нову посаду особистого прес-секретаря Президента. Нехай у два горла.  Подейкують, ніби сватали С.Шустера, але той чи то заломив, як завжди, захмарну ціну, чи то просто в нього спрацював інстинкт самозбереження. У перспективі можна буде найняти для того же ще яку-небудь авторку любовних романів, там сам жанр вимагає обов’язкового щасливого фіналу всупереч навіть логіці сюжету і правді характерів – якраз такий талант і потрібен нинішній владі, щоб вигадував їй райдужне майбутнє. 

Насправді перспектив попереду ніяких. Окрім одного того, що весна прийшла незважаючи ні на що. Але готової перебрати владу опозиції просто не існує, а правляча команда сама не знає, що з тією владою робити. Поки за допомогою влади відбувається хіба що власне самозбагачення, але із жодної корови не можна здоїти більше молока, ніж там є. Збирання відкатів із бізнесу і просто банальне розкрадання бюджету вже підішли до крайньої межі. У колись багатій країні скоро не залишиться що красти. Влада приховує це сама від себе за допомогою наскрізь сфальшованої статистики, в яку вже ніхто не вірить.      

Бо вітчизняна статистика – це та ще пісня! Шансон, або ж блатняк. Наша статистика завжди шкутильгала на всі чотири лапи. У радянські часи всі начальники від найдрібніших до найвищих займалися приписками, аби отримувати грамоти і медалі. Тому виглядали ми набагато краще, ніж жили. У наш час подібні відзнаки знецінилися, зате з’явилася податкова. А вона зараз просто не приймає звітності ні у приватних, ні у державних підприємств, якщо ті показують збитки. Напишіть нам, мовляв, що вийшли на нулі, а краще покажіть якийсь хоч символічний прибуток. Дослухатися доводиться, бо тоді не тільки  не повернуть ПДВ (з цим давно змирилися), а й накладуть санкції за нездану звітність. Так із підприємств іде суцільна липа, а вже з податкової вона потрапляє до органів статистики, звідти – до офіційних звітів і до преси. Зараз же успішнішим вважається не той керівник, у якого реально все в порядку (де ви такого взагалі бачили?), а той, в якого правильніша статистика: все грає і немає аж надто грубих натяжок. Коли ж виникає питання, що цифри все-таки із стелі, кінців ніколи не знайдеш, бо фальсифікація тотальна, опертися ні на що. Керувати цим усім просто неможливо. Це як автомобіль, де всі прилади показують не те, що є насправді. Їде така колимага до найпершого дерева. І таких дерев, у які щодня врізається держава, повно. 

Досі Україна якось викручувалась із внутрішніх халеп перш за все завдяки сприятливій міжнародній ситуації. То Кремль вляпався у чеченський конфлікт і йому стало не до реінтеграції (поглинання) України, то в Європі був шалений попит на наш метал, то всюди не вродило, а у нас навпаки. Але навіть цими козирями не змогли скористатися сповна. Зараз же ситуація якраз не на нашу користь. Через події в Лівії та й інших арабських країнах ціни на енергоносії  полізли вгору. Землетрус в Японії посилив ту же тенденцію. Подорожчання пального на початку весняних польових робіт веде до того, що продовольчий ринок починає обвалюватися. Таких цін на ньому ще не бувало. І хай вина у цьому не тільки нинішньої влади, а й тієї, яка в попередні роки нічого не робила, проте кому від того легше. Питатимуть все одно з цієї. 

Вона же замість вирішення соціально-економічних проблем пропонує народові класичні заманухи, аби відволікти його увагу. Остання з подібних спроб – допити Л.Кучми, якого звинувачують у замовленні вбивства Г.Гонгадзе. Задокументувати такий злочин неможливо, все закінчиться нічим, але шоу буде ефектним. А там доведеться жертвувати вже своїми. Перший кандидат на виліт Д.Табачник, бо він і не зовсім свій і взагалі від самого початку був взятий до команди як громовідвід: збере на себе весь негатив і піде з ним. А проте економіка від того не покращиться – аж поки В.Янукович не наважиться вдарити по власних жирних котах.