100 днів «вічного миру»

13 листопада в Ужгороді Віктор Балога та Олександр Ледида власноруч саджали сакури, а з ними – і їхні партнери та однопартійці. Осіннім суботником закарпатські політики підвели риску під майже роком боротьби, начебто, домовилися працювати на Закарпаття.

Цієї неділі минуло рівно 100 днів з моменту публічного укладання «вічного миру». Про його природу, вияви та загрози – портал «Мукачево.net» розпитував провідних політичних експертів Закарпаття.

Віктор Пащенко, керівник Закарпатського інституту політичних досліджень:

– Власне кажучи, якихось кардинальних подій за цей час не відбулося. Позитивні моменти – в кінці минулого року рада працювала на хорошу четвірку. Навіть, якщо порівнювати з попереднім скликанням, хоча вони не суттєво відрізняються, але напевне, тому що на старті – хотілося проявитися, у новообраних депутатів було багато енергії.

Негативи – це, знову таки, – нічого не змінилося, немає опозиції. Ніякої взагалі – ні поганої, ні хорошої, ні конструктивної, ні неконструктивної. Навіть така, умовно можна сказати, політична сила як Ратушняк – все ж певний лідер на Закарпатті, і той зійшов з політичної арени. Якщо РІО там ще щось «покусує», то це вже виглядає абсолютно маргінально. Ратушняк пішов – слава Богу, але місце критики для того, щоб влада була в тонусі – залишається порожнім.

Це в даному випадку я розглядаю, як помилку влади, тому що, коли її контролюють, трохи «покусують», наголошують на слабких моментах, то це робить її сильнішою.

Проблемою можуть стати нові вибори. Єдиний Центр і Партія регіонів не будуть союзниками. Вони будуть тримати дистанцію. З наближенням до виборів ця дистанція буде збільшуватися.

Та це не значить, що мир буде остаточно зруйновано. Наближення виборів не те щоб зруйнують нинішню співпрацю двох найбільших політичних угрупувань. Співпраця залишиться, але в іншій формі – більш обережній. Публічно вона може переростати в дискусію, конфронтацію, тобто передвиборчу боротьбу. Або вони зіллються в один блок, хоча реальної можливості такої я не бачу. Єдиний Центр все ж має принципово іншу позицію. Хіба що він розчиниться у Партії регіонів. Якщо ж на вибори йтимуть дві окремі сили – вони конкуруватимуть.

Роман Офіцинський, політичний оглядач, доктор історичних наук, професор УжНУ:

– Мир тримається на розрахунку. Це «шлюбний» розрахунок Балоги і Януковича. Він є ситуативним, отже нетривалим. Це результат домовленості не скільки політичного характеру, скільки бізнесового. «Регіони» зіткнулися з тим, що в області сильніший бізнес гравець – це Балога. Вони не можуть створити йому альтернативи. Фактично Партія регіонів тимчасово взяла тайм-аут, щоб придивитися, що і як зробити, тому що вони не можуть повністю опанувати політичний простір України. Їм зараз не вигідно ув’язуватися в конфлікт у якомусь регіоні. Гадаю, як тільки Партія регіонів трохи зміцніє, то такий «шлюб» їм стане непотрібним. А Ледида – це технічна кандидатура, він не може вибудувати альтернативу до бізнес-імперії Балоги.

Цей мир немає якогось великого стратегічного значення – ситуація така. Допускаю, що «регіони» можуть в будь-який момент запропонувати інший сценарій – запустити сюди інвестора (у них є такі мільярдери), який зможе розбудувати свій сегмент. Але П� не звикла до конкуренції, тому у Закарпатті можуть створити таку собі площадку для відновлення соціальної справедливості: подивитися соціологію, хто є найбільшим подразником, – і зробити такий собі публічний розворот з усунення публічних олігархів, регіональних «князьків» від влади.

Тривалість «шлюбу» залежить від обставин. Перше – це вибори. Зараз в Києві роблять звірку координат, таку собі – рекогносцировку, і придивляються що і як робити: яка буде партія влади, яка псевдо-опозиція. Балозі можуть запропонувати поглинання, він захоче, або не захоче... Напевне, що не захоче, бо розуміє, що «регіони» – це могутня сила, яка не готова ділити владу і працювати у конкурентних умовах. Тому питання відкриті.

Сергій Федака, доктор історичних наук, професор Ужгородського національного університету:

– Гроші люблять тишу. Для того, щоб успішно займатися бізнесом, треба щоб була спокійна політична, соціально-економічна ситуація, тому два політичні угрупування уклали між собою мир. Плюс цього миру – це спокій і для простих людей, і для бізнесу, і для еліти. Мінус, можливо, у тому, що все йде до ще більшої клановості, кумівства, закритості у політиці. Та поки більше позитиву такого спокою.

Всілякі домовленості – це встановлення певного балансу. Якщо одна з двох сторін захоче порушити цей баланс, перетягнути ковдру на себе, скажімо, хтось захоче більше повноважень, чи більшої кількості людей й владній вертикалі, тоді може порушитися це перемир’я. На сьогодні рівновага є.

Читайте також:

Темні кутки закарпатської утопії

Балога перетворив Закарпаття на «Місто Сонця» за конспектами Макіавеллі